Дата: 8 квітня 2026 року
Виконавці: Центр досліджень проблем громадянського суспільства за підтримки Навчально-наукової лабораторії протидії дезінформації КНЕУ
1. РЕЗЮМЕ
У звіті представлено аналіз ефективності реалізації державної політики підтримки внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні. Констатується наявність системних проблем, зокрема:
- фрагментарність державної політики та відсутність єдиного координаційного центру;
- незадовільне виконання програм підтримки та значний обсяг невикористаних бюджетних коштів;
- низька ефективність окремих інструментів (наприклад, компенсації оренди житла);
- нерівномірна спроможність громад щодо реагування на виклики внутрішнього переміщення.
- Водночас окремі інструменти (програма «Житло для ВПО», житлові ваучери, місцеві цільові програми в окремих регіонах) демонструють позитивні результати та можуть бути масштабовані.
Підсумковий індекс ефективності – 1.9 / 5.0 (нижче середнього).
2. КОНТЕКСТ: МАСШТАБ ПРОБЛЕМИ ВПО В УКРАЇНІ
Повномасштабна війна РФ проти України спричинила безпрецедентну внутрішню міграцію. Станом на 1 січня 2026 року в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб обліковувалося понад 4,6 млн таких осіб. З них внутрішнього переміщення після повномасштабного вторгнення зазнали 3,3 млн. Постійну допомогу отримує 1,1 млн ВПО.
Найбільша кількість ВПО перемістилася з Донецької, Харківської, Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей. Понад 500 тис. ВПО обліковується в Харківській області, 469 тис. – у Дніпропетровській, 435 тис. – у м. Києві.
Крім того, за даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на грудень 2025 року:
- кількість переміщених громадян України в країнах Європи – понад 5,3 млн;
- ще 550 тис. осіб – в інших країнах (переважно США та Канада).
Частина цих осіб після повернення на підконтрольну територію України можуть бути обліковані як внутрішньо переміщені особи.
Особливість поточної ситуації: затягування війни та повна руйнація багатьох населених пунктів унеможливлює повернення значної кількості ВПО до місць попереднього проживання. Це вимагає не тимчасових, а довгострокових рішень щодо інтеграції переміщених осіб у приймаючі громади.
3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІВ ВЛАДИ
3.1 Фінансування програм підтримки ВПО
За даними Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради, з 2022 року на підтримку ВПО було передбачено близько 313 млрд грн. Це значні бюджетні ресурси, які, однак, не демонструють пропорційних результатів через системні проблеми управління.
Ключові проблеми фінансування:
- неефективний розподіл коштів за «незрозумілими програмами»;
- значний обсяг невикористаних бюджетних коштів, які наприкінці року повертаються до бюджету;
- відсутність системного вирішення ключових проблем ВПО, передусім житлових.
3.2 Ефективність окремих програм
Джерело: дані ТСК Верховної Ради
Висновок щодо програм:
Програма компенсації оренди житла демонструє критично низьку ефективність (використано лише 2% від запланованого обсягу). Це свідчить про необхідність або кардинального доопрацювання механізму, або зміни підходу до вирішення житлового питання ВПО.
3.3 Стан системної державної політики
В Україні досі фактично відсутня системна державна політика щодо внутрішньо переміщених осіб.
Ключові недоліки системної політики:
- Відсутність окремого центрального органу (міністерства), який би комплексно займався питаннями ВПО.
- Невиконання закону про аудит державного та комунального майна для забезпечення тимчасовим житлом ВПО (минув рік, але повноцінного обліку такого майна немає).
- Відсутність єдиної стратегії політики людського капіталу або політики світового українства.
3.4 Роль місцевої влади та місцеві цільові програми (МЦП)
Аналіз свідчить, що працевлаштування та інтеграція ВПО значною мірою залежать від зусиль місцевої влади, спрямованих на створення нових робочих місць та розробку МЦП.
Загальна кількість МЦП з підтримки ВПО в Україні – 1375:
25 – комплексні програми на рівні областей та м. Києва;
1350 – програми на рівні громад та районів, з них:
683 (51%) – спеціальні програми, розроблені виключно для підтримки ВПО;
667 (49%) – загальні цільові програми (соціальної підтримки), що містять згадки про ВПО.
Ключові висновки щодо МЦП:
- Спеціальні програми працюють краще, ніж загальні зі «згадками» про ВПО, оскільки передбачають попередній аналіз потреб, залучення рад ВПО та окреме фінансування.
- Лише 16% МЦП мають чіткі та вимірювані показники ефективності, у 54% показники мають формальний характер, а у 30% – відсутні взагалі.
- У 60% випадків відбувається обговорення стану реалізації МЦП зі спільнотою ВПО, однак у 40% – ні.
- Лише 10% представників місцевої влади на постійній основі залучають неурядові та міжнародні організації до реалізації МЦП, 63% такої взаємодії не мають взагалі.
- Найгірше співвідношення кількості МЦП до кількості громад – у Тернопільській (58%) та Харківській (30%) областях.
- 79% МЦП розміщені у відкритому доступі на офіційних веб-сайтах громад та районів.
Проте є «зворотний бік» – формальність МЦП. Їх кількість може бути способом приховати власну неефективність. Так, абсолютний “рекордсмен” за кількістю МЦП – Луганська область (в умовах тимчасової окупації більшості територій). Однак ефективність роботи Луганської ОВА в сфері підтримки ВПО більшістю експертів оцінюється досить критично, якщо не розгромно.
Рівень задоволеності потреб ВПО (оцінка місцевої влади):
високий – 7%;
середній – 63%;
низький – 6%;
визначити неможливо – 24%.
Разом з тим наголошується на необхідності активнішого залучення національних і міжнародних донорів, юридичних організацій та приватного сектору для підтримки цих програм.
4. ЖИТЛОВІ ПРОГРАМИ: ПОЗИТИВНІ ПРИКЛАДИ
Незважаючи на загальні системні проблеми, окремі житлові інструменти демонструють високу ефективність.
4.1 Програма «Житло для ВПО» (Держмолодьжитло)
Ключові фактори успіху програми:
- прозорий відбір через застосунок «Дія» з онлайн-трансляцією;
- унікальні умови кредитування (3% річних, перший внесок 6%, термін до 30 років);
- залучення міжнародних партнерів (уряд Німеччини через KfW, Банк розвитку Ради Європи).
Перспективи:
- у 2025 році за рахунок 50 млн євро від Банку розвитку Ради Європи житло отримали ще близько 1 100 родин ВПО;
- понад 35 тисяч ВПО зареєструвалися для участі в програмі.
4.2 Житлові ваучери для ВПО з ТОТ
Із 1 грудня 2025 року запущено програму житлових ваучерів для ВПО з тимчасово окупованих територій.
Умови програми:
- номінал ваучера: 2 млн грн;
- цільове призначення: придбання або будівництво житла, перший внесок за іпотекою;
- термін використання: 5 років;
- категорії на першому етапі: ВПО зі статусом УБД або особи з інвалідністю внаслідок війни.
Програма реалізується через застосунок «Дія» в партнерстві з Мінцифри, Мінветеранів, Фондом Євразія, Фондом Східна Європа та Світовим банком.
5. ІНТЕГРАЦІЯ ВПО НА РИНКУ ПРАЦІ
5.1 Поточний стан
Дослідження показують, що більшість переселенців працевлаштувалися на новому місці проживання, проте значна частина з них змушена погоджуватися на відносно низькооплачувану роботу.
Ключові висновки академічних досліджень:
- працевлаштування ВПО на постійній основі залежить від відстані вимушеної міграції;
- ВПО вимушені погоджуватися на роботу, яка не відповідає їхній кваліфікації;
- існує невикористаний трудовий потенціал, який можна реалізувати ефективніше, надаючи можливість працювати за фахом.
За даними Міжнародної організації з міграції:
64% ВПО мають вищу або фахову передвищу освіту, але:
- понад 40% не можуть знайти роботу за фахом;
- близько 30% змушені погоджуватися на нижчі посади або часткову зайнятість.
Причина очевидна — ринок праці пропонує переважно низькокваліфіковані вакансії, тоді як уряд не забезпечує достатніх інструментів для професійної інтеграції ВПО.
5.2 Залежність від державної допомоги
За даними досліджень, майже 40% ВПО в Україні живуть виключно на державну допомогу. Це свідчить про недостатню ефективність програм працевлаштування та професійної адаптації переселенців. Водночас державна допомога в 2025–2026 роках не покриває оплати оренди житла, що погіршило загальну ситуацію.
5.3 Перспективи
Актуальним є питання професійної перекваліфікації ВПО. Станом на 2024 рік 20 000 українців отримали ваучери на навчання за кошти держави. Цей інструмент потребує подальшого розширення для забезпечення відповідності навичок ВПО потребам регіональних ринків праці.
6. АНАЛІЗ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ВПО
7. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ
- Фрагментованість державної політики та відсутність цілісного маршруту внутрішньо переміщеної особи.
- Недостатня координація та обмежене використання даних для прийняття рішень.
- Переважання фокусу на факт внутрішнього переміщення, а не на потреби людини.
- Недостатня врегульованість процесів евакуації осіб.
- Дефіцит сталих житлових рішень (соціальна оренда, підтримане проживання, доступне кредитування).
- Нерівна спроможність громад у реагуванні на внутрішнє переміщення.
- Недостатня інтеграція політики щодо ВПО з економічною політикою та політикою зайнятості.
- Неврегульованість процесу повернення ВПО.
8. ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
8.1 Основні висновки
8.2 Рекомендації
Для центральних органів влади (Кабінету Міністрів України):
- Створити окремий центральний орган (міністерство) з питань політики щодо ВПО, світового українства та людського капіталу.
- Розробити та затвердити нову Стратегію державної політики у сфері внутрішнього переміщення до 2030 року з чіткими завданнями, вимірюваними індикаторами та механізмами контролю.
- Провести аудит усіх програм підтримки ВПО з подальшою оптимізацією або закриттям неефективних (зокрема програми компенсації оренди житла).
- Завершити інвентаризацію державного та комунального майна для використання під тимчасове житло ВПО.
- Розширити успішні житлові програми («Житло для ВПО», житлові ваучери) за рахунок залучення додаткових міжнародних ресурсів.
- Рекомендувати областям, районам та громадам, де ВПО становлять понад 10% населення, розробити та затвердити спеціалізовані МЦП з окремим належним фінансуванням.
Для Міністерства розвитку громад та територій спільно з Мінсоцполітики:
- Розробити Методичні рекомендації щодо підготовки МЦП, які передбачають: (а) попередню оцінку потреб ВПО; (б) залучення представників спільноти ВПО; (в) впровадження механізмів моніторингу ефективності; (г) забезпечення належного фінансування; (ґ) уникнення дублювання функцій; (д) забезпечення громадського обговорення результатів; (е) впровадження чітких та вимірюваних індикаторів.
- Посилити взаємодію з неурядовими та міжнародними гуманітарними організаціями для залучення позабюджетних коштів.
Для місцевої влади (обласних, районних військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування):
- Активніше залучати самих ВПО до розробки місцевих програм підтримки (через ради ВПО, громадські обговорення).
- Посилювати моніторинг виконання програм та щорічно планувати бюджетні видатки на їх реалізацію.
- Створювати нові робочі місця з урахуванням кваліфікації ВПО, а не лише низькооплачуваної праці.
- Запровадити МЦП на рівні районів з метою посилення координації між громадами.
- Активізувати інформаційну роботу серед ВПО щодо можливостей, які надають МЦП (через інтерактивні карти, інформаційні буклети, соціальні мережі).
Для парламенту (Верховної Ради України):
- Завершити роботу над оновленим проєктом Закону про підтримку внутрішньо переміщених осіб.
- Забезпечити належний парламентський контроль за використанням бюджетних коштів через Тимчасову слідчу комісію.
- ПІДСУМКОВИЙ ІНДЕКС ЕФЕКТИВНОСТІ
10. ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ПРІОРИТЕТ
- Внутрішньо переміщені особи – це не лише соціальна категорія. Вони є частиною людського потенціалу країни, від якого залежить економічний розвиток і майбутнє громад.
- Якщо держава створить ефективну систему інтеграції ВПО, внутрішнє переміщення може стати фактором оновлення економіки та розвитку регіонів (стимулювання мобільності робочої сили, підвищення кваліфікації, активізація локальних ринків праці).
- Якщо ж політика щодо ВПО залишатиметься фрагментованою, країна ризикує отримати затяжну системну проблему: нерівномірний доступ до житла, нестачу робочих місць, соціальну напругу та втрату частини людського потенціалу.
- Ключове питання сьогодні – не красиво презентувати ще одну стратегію. Головне – сформувати інституцію, здатну реалізовувати продуману комплексну політику цілісно та відповідально. Бо поки відповідальність розподілена між усіма, вона фактично зникає. А разом із нею зникає шанс на системне і стале рішення, яке забезпечить не тільки підтримку внутрішньо переміщених осіб, а й розвиток усієї країни.
ПОСИЛАННЯ
- Аналітичний звіт щодо реалізації положень Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України з питань захисту майнових та немайнових прав внутрішньо переміщених та інших осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, Київ, 2024 / https://www.rada.gov.ua/uploads/documents/75509.pdf
- Верховод І. С., Ісаєва А. Д. Напрями вдосконалення соціальної політики у сфері підтримки внутрішньо переміщених осіб в Україні. Інклюзивна економіка, №4, 2025. – С.7-17 / https://journals.kpdi.in.ua/index.php/inclusive_economics/article/view/313/302
- Проєкт Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2030 року Операційного плану заходів з її реалізації у 2026-2028 роках / https://www.msp.gov.ua/legislation/draft-legal-acts/pro-skhvalennya-stratehiyi-derzhavnoyi-polityky-shchodo-vnutrishnoho-peremishchennya-na-period-do-2030-roku-ta-zatverdzhennya-operatsiynoho-planu-zakhodiv-z-yiyi-realizatsiyi-u-2026-2028-rokakh
- Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Місцеві програми підтримки ВПО: аналіз ефективності та перспективи», березень 2026 / https://www.ombudsman.gov.ua/storage/app/media/uploaded-files/25.03.2026-13.06%20Спеціальна%20доповідь%20Уповноваженого%20Верховної%20Ради%20України%20з%20прав%20людини.pdf
звіт підготував Віталій КУЛИК, завідувач Лабораторії протидії дезінформації КНЕУ
