Колись уже писали, що будь-яка кратія як система інституцій завжди вироджується у свій довершений стан — бюрократію. І неважливо, що було спочатку — демократія чи теократія, — а також яку форму ми маємо на виході: радянську партократію чи брюссельську євробюрократію. Суть від цього не змінюється, як і неминучість результату.
Точно такий самий шлях пройшло й офіційне українське «громадянське суспільство», у якому немає ані справжніх громадян, ані справжнього суспільства. Є махрова «ціннісна бюрократія» й агресивна секта «свідків громадянського суспільства».
Купа активних, живих людей, які є справжнім українським суспільством, ніяк не ототожнюють себе з офіційним громадянським суспільством і плюються від самої згадки про прізвища його лідерів. «Секта» — така неофіційна назва «громадських бюрократів» у народі.
Люди бачать, як ця секта намагається очолити, а потім привласнити собі всі народні активності, оцифрувати їх та припаркувати в «громадські інституції» — без любові, достатньої культури та розуміння сутності процесів. Але активні, живі люди поки що цим користуються, чітко розуміючи, на які точки потрібно натиснути, щоб отримати потрібний суспільний результат. Вони також бачать, як те саме роблять інші — від корумпованих чиновників до закордонних «ціннісних кураторів».
Фактично офіційне громадянське суспільство розглядається цілісним українським суспільством як один із тимчасових соціальних інструментів-активів, який перебуває на межі переходу до розряду «токсичних активів».
Чи є з цього вихід? Є, але це тема величезної глибини, бо за останні 5000 років влада бюрократії в нашій цивілізації стала тотальною, як і розмаїття її форм прояву, здатності до пристосування та мімікрії. Цивілізаційно українство стоїть перед необхідністю розв’язання цього питання.
Проте один висновок можна зафіксувати вже зараз: інституції не створюють цивілізації, як і культури, що їх породжують. Відповіді — глибше.
автор – Олександр ДУДКА-БУЛИГА
