Після перемоги партії «Тиса» над правлячою партією Віктора Орбана «Фідес» на недільних виборах опозиція зіткнулася з важкою боротьбою за відновлення демократії в Угорщині.
Після 16 років неліберального правління Віктора Орбана угорський народ проголосував за прихід до влади головної опозиційної партії «Тиса», що стало поворотним моментом для країни. Але не заблукайте: лідер «Тиси» Петер Мадьяр тепер стикається з грізними викликами на шляху відновлення демократичних норм.
Мадьяру є чому повчитися в прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска, який повернувся до влади в 2023 році після восьми років популістського правління партії «Право і Справедливість» (PiS). Попри швидкі кроки з припинення пропаганди в державних медіа, розблокування 137 мільярдів євро (160 мільярдів доларів) заморожених коштів Європейського Союзу через реформи верховенства права та зміцнення економічного зростання, уряд Туска бореться з низькими рейтингами схвалення.
Демократичні наступники ультраправих популістів, на жаль, майже приречені розчаровувати, враховуючи високі очікування, які породили їхні перемоги. Але невдоволення урядом Туска значною мірою відображає численні способи, якими PiS викривила й використала державні інституції як зброю – проблема, з якою Мадьяр також стикається в Угорщині. В обох країнах системні зміни потребують конституційної більшості в парламенті, лояльного президента та незалежного конституційного суду.
Не з власної провини Туск не зміг виконати жодну з цих умов. Однак Мадьяру вдалося отримати конституційну більшість, що ставить його в позицію, яка дозволяє відбудувати систему з нуля. Але нелібералізм в Угорщині набагато глибше вкорінений, ніж у Польщі. Отже, процес відбудови потребуватиме часу, а очікування виборців доведеться виправдовувати швидше.
Першим кроком Мадьяра має бути розблокування коштів ЄС, заморожених через порушення верховенства права Орбаном. Але ці гроші, хоч і необхідні, можуть стати поживою для критики нового уряду: якийсь невеликий шматок піде на проєкт – скажімо, на користь меншин – який поплічники Орбана можуть роздмухати до непропорційних масштабів. У Польщі це спочатку викликало скандал і суспільне обурення, і уряд не побачив зростання рейтингів, доки люди не почали відчувати відчутні переваги.
Як в Угорщині, так і в Польщі відновлення старого правового порядку не є таким простим, як повторення кроків ультраправих. У судовій системі залишилося мало незіпсованих кадрів, а неліберальний президент або верховний суд може блокувати призначення нових суддів. Президент Польщі, пов’язаний із PiS, Кароль Навроцький, відмовився призначити 46 суддів і залишив 88 посольських посад вакантними з моменту вступу на посаду.
Такі структурні бар’єри затримують реформи, привертаючи пильну увагу. Ліберальні виборці часто вказують на кожну помилку. Коли мейнстримні медіа відновлять свою незалежність, вони засуджуватимуть кожну помилку нового уряду, тому що це їхня роль (розчарування може бути взаємним). Це прокладає шлях для циніків, які проголошують, що нові правителі такі самі, як і старі. Багато людей, які голосували за продемократичну партію, можуть не прийти на наступні вибори.
У Польщі зростання антисистемних настроїв у поєднанні зі зростаючою толерантністю до сильного лідера та дедалі більш транзакційним ставленням до ЄС призвело до обрання Навроцького лише через два роки після тріумфального повернення Туска. Подібне відчуження може закріпитися й в Угорщині.
Після років корумпованого правління Орбана громадськість очікуватиме, що Мадьяр притягне його та його союзників до відповідальності. В опитуванні в Польщі, проведеному через рік після перемоги Туска, дві третини респондентів (включно з одним із трьох виборців PiS) заявили, що деякі чиновники попередньої адміністрації заслуговують на ув’язнення. Натомість вони не зіткнулися з жодним юридичним покаранням.
Але, як показує Польща, коли попередня адміністрація написала багато законів, а новий продемократичний уряд має доводити своє дотримання верховенства права на кожному кроці, зусилля притягнути ультраправих діячів до правосуддя можуть зазнати невдачі. Більше того, зловживання президентським помилуванням може покласти край правосуддю одним помахом пера, як переконливо продемонстрував президент США Дональд Трамп. Або корумпований міністр може просто втекти, як це зробив колишній міністр юстиції Польщі Збіґнєв Зьобро (хоча, отримавши політичний притулок в Угорщині, він, ймовірно, шукає нове місце для поселення).
З огляду на все це, найціннішим уроком для Угорщини є те, що не існує швидкого виправлення системи. Навіть Орбану знадобився рік, щоб переписати конституцію – Основний закон було ухвалено в 2011 році – і як популіст він не повинен був дотримуватися всіх правил. Мадьяр повинен мати план, щоб швидко пояснити це угорцям. Більше того, він повинен бути готовим експериментувати зі сміливими рішеннями, перш ніж здоров’я демократичних інституцій буде повністю відновлено. Туск вважав, що якщо кандидат від його партії переможе на президентських виборах, він зможе уникнути цього шляху. Натомість він витратив два роки даремно.
Ще один сектор, який потребує швидкої реформи, – це державні медіа. Підхід уряду Туска до державних медіа є хорошим прикладом того, що можна зробити. Знаючи, що для деполітизації державних мовників йому знадобиться допомога президента, якої він не отримає, уряд Туска просто зняв з ефіру найгіршого порушника – TVP Info, звільнив його керівництво, а також Польське радіо та Польське агентство преси перевів у режим ліквідації – груба, але ефективна стратегія.
Уряд Туска використовував й інші обхідні шляхи. Нещодавно парламент обрав шістьох нових суддів до Конституційного трибуналу, але Навроцький, прагнучи посіяти розбрат і вплинути на склад Трибуналу, запросив лише двох із них до президентського палацу для складання присяги (чисто церемоніальна процедура). У відповідь решта чотирьох суддів склали присягу перед парламентом, оминувши президента.
Хоча цей крок фактично відновив здатність Трибуналу функціонувати, нові судді, можливо, потребуватимуть вступу на посаду під захистом поліції, оскільки голова суду обіймав посаду старшого прокурора за попереднього уряду PiS і є союзником вигнаного Зьобро. Коли гниль сягає так глибоко, лише смілива адміністрація, яка чітко пояснює ставки та часові рамки, має шанс на успіх.
Підсумовуючи, національне відродження можливе раз на покоління, а не раз на термін повноважень, і вікно можливостей не залишатиметься відкритим нескінченно. Будьте скромними в обіцянках. Не чекайте більшої влади чи повного відновлення ліберальної демократії, щоб діяти. Натомість дійте швидко і, де це законно можливо, не вагайтеся використовувати надзвичайні заходи. Зосередьтеся на кількох ефектних проєктах, пов’язаних з гідністю, тому що в Східній Європі це все ще головна валюта в політиці.
Copyright © Project Syndicate
автор – Славомір СЄРАКОВСЬКИЙ — засновник руху «Критика Політична» (Krytyka Polityczna), старший науковий співробітник програми Mercator.
переклад ПолітКому
