Перспективи розвитку трубопровідної інфраструктури між Казахстаном та Китаєм набувають особливого значення з точки зору глобальних змін на енергетичному ринку та еволюції геополітичної ситуації в Євразії. Казахстан є важливим постачальником вуглеводнів, а Китай – найбільшим споживачем енергії, що робить їхню співпрацю стратегічно важливою для обох сторін. Стабільне функціонування та розширення трубопровідних маршрутів сприяє не лише економічному зростанню, але й енергетичній безпеці регіону.
Актуальність дослідження визначається кількома факторами: по-перше, введення в експлуатацію газопроводу Узбекистан – Казахстан – Китай відкрило нові можливості для експорту газу з Центральної Азії до Китаю, зміцнивши енергетичне партнерство в регіоні [2]. Інтенсивний розвиток економіки Китаю супроводжується зростанням попиту на енергетичні ресурси, що стимулює інвестиції в розширення трубопровідної інфраструктури для забезпечення стабільних поставок нафти та газу [4]. Китайські компанії активно інвестують у нафтогазовий сектор Казахстану, отримуючи значну частку у видобутку нафти та газу, що сприяє розвитку спільних проектів та зміцненню двосторонньої співпраці. Дослідження перспектив розвитку трубопровідної інфраструктури між Казахстаном та Китаєм необхідне для оцінки економічної обґрунтованості нових проектів, виявлення ризиків та розробки стратегій їх мінімізації. На думку казахстанських експертів, основні ризики розширення нафтогазового транзиту – геополітична нестабільність та близькість до регіонів, де часто виникають конфлікти з іншими експортними напрямками, що може загрожувати безпеці трубопроводів та інвестицій [4]. Наявність альтернативних експортних шляхів енергетичних ресурсів, наприклад, через Росію та Іран, може вплинути на обсяги транзиту через Казахстан і потенційно знизити економічну ефективність проектів [2]. Таким чином, розвиток трубопровідної інфраструктури між Казахстаном та Китаєм є стратегічно важливим для забезпечення енергетичної безпеки та підтримки економічного зростання обох країн. Однак, враховуючи сучасні ризики, важливо забезпечити їх зменшення. Мета дослідження: проаналізувати перспективи розвитку трубопровідних мереж з урахуванням економічних та геополітичних факторів. Методи дослідження: аналіз статистичних даних, міжнародних угод та економічних прогнозів.
Опис матеріалів та методів
Для проведення цього дослідження використовувалися метод контент-аналізу, історико-хронологічний, соціально-аналітичний та статистичний методи. Для визначення слабких та сильних сторін співпраці застосовано соціально-аналітичний метод. Дані з офіційних сайтів китайських та казахстанських компаній було інтерпретовано та проаналізовано з використанням статистичного методу. У роботі використано державну статистику, інтернет-ресурси, законодавчі акти, тексти ЗМІ, наукові статті.
У статті застосовано комплексний міждисциплінарний підхід, що поєднує методи політичного, економічного та інфраструктурного аналізу. Методологічна основа дослідження спирається на принципи системного та структурно-функціонального аналізу, що дозволило розглядати трубопровідну інфраструктуру як складову частину ширшої енергетичної, зовнішньополітичної та економічної системи. Емпіричну базу дослідження склали офіційні статистичні дані міжнародних та національних організацій, а також тексти стратегічних документів, програм розвитку енергетичного сектору, міждержавних угод та галузевих звітів. Крім того, використано аналітичні матеріали галузевих дослідницьких центрів та експертних платформ.
У межах дослідження застосовано порівняльний метод, який дозволив зіставити існуючі та перспективні трубопровідні маршрути постачання, а також оцінити їхню економічну ефективність, геополітичні ризики та інституційні обмеження. Для обробки даних щодо пропускної здатності трубопроводів, обсягів експорту, інвестицій та динаміки попиту на енергетичні ресурси на міжнародних ринках використано економіко-статистичний аналіз. З метою виявлення факторів, що впливають на розвиток трубопровідної інфраструктури, проведено факторний аналіз, який включав оцінку геоекономічних умов, транспортно-логістичних параметрів, екологічних вимог та кон’юнктури міжнародних енергетичних ринків.
Результати
Китай демонструє стабільне зростання валового внутрішнього продукту та високий рівень індексу людського розвитку. Для досягнення сталого економічного зростання Китаю необхідне стабільне енергопостачання. На думку іранських дослідників А. Могані та А. Малека: «Енергетичні ресурси Каспійського басейну є вкрай важливими для забезпечення Китаю енергією» [5, с. 2279]. Енергетична дипломатія Китаю в Каспійському басейні ґрунтується на ініціативі «Один пояс, один шлях», співпраці в рамках Шанхайської організації співробітництва та двосторонній співпраці з країнами Каспійського регіону. Серед держав Каспійського регіону Казахстан посідає важливе місце для Китаю. Китай інвестує величезні кошти в енергетичний сектор Казахстану. Кілька китайських компаній, таких як Sinopec, China National Petroleum Corporation (CNPC) та China National Offshore Oil Corporation (CNOOC), інвестували понад 20 мільярдів доларів у нафтогазову галузь Казахстану [5, с. 2285]. Як зазначалося вище, трубопровідна інфраструктура відіграє головну роль в енергетичній співпраці Казахстану та Китаю, забезпечуючи ефективне транспортування нафти та газу між двома країнами. Розглянемо існуючі нафто- та газопроводи.
Нафтопровід Атасу-Алашанькоу: Цей магістральний нафтопровід призначений для транспортування нафти з Казахстану до Китаю. Початкова точка – приймальний пункт Атасу в регіоні Улитау, кінцева точка – Алашанькоу в Китаї. Довжина нафтопроводу – 965,1 км, проектна потужність – 20 млн тонн на рік. Цим трубопроводом у 2022 році було транспортовано 11,2 млн тонн нафти, а в першому півріччі 2023 року – 10,9 млн тонн нафти [6].
Нафтопровід Кенкіяк-Кумколь: Призначений для транспортування нафти із західних областей Казахстану. Початкова точка – приймальний пункт «Кенкіяк», кінцева точка – «Кумколь». Довжина нафтопроводу становить 794,263 км. Максимальна потужність сягає 10 млн тонн на рік, з можливістю збільшення до 20 млн тонн шляхом будівництва додаткових нафтоперекачувальних станцій. У 2022 році транспортовано 8,5 млн тонн нафти, у першому півріччі 2023 року – 6,7 млн тонн нафти [6]. Загальний обсяг експорту нафти з Казахстану в 2023 році склав 70,5 млн тонн, що на 9,6% більше порівняно з попереднім роком [7].
Крім того, розробляються плани розширення інфраструктури між Казахстаном та Китаєм. Наприклад, у травні 2023 року «КазМунайГаз» та CNPC уклали угоду про проведення попереднього дослідження щодо розширення нафтопроводів Кенкіяк-Атирау та Кенкіяк-Кумколь. Таким чином, планується збільшити їхню пропускну здатність до 15 млн тонн та 20 млн тонн на рік відповідно [8]. Отже, трубопровідна інфраструктура між Казахстаном та Китаєм активно розвивається, що сприяє зміцненню енергетичної співпраці між двома країнами.
Розширення трубопровідної мережі між Казахстаном та Китаєм має значний економічний сенс, враховуючи зростаючі енергетичні потреби Китаю та потенційну вигоду для економіки Казахстану. З метою забезпечення енергетичної безпеки країни Китай активно бере участь в освоєнні багатих природних енергетичних ресурсів і підтримує широку мережу нафтових та газових ресурсів Казахстану: від розвідки до видобутку та від переробки до транспортування. 98% китайських транснаціональних компаній займаються інвестиціями в енергетичний сектор, пов’язаний із видобутком та транспортуванням нафти і природного газу [9].
За останні 20 років Китай інвестував в економіку Казахстану 36,7 млрд доларів. Китайські інвестори інвестували понад 6 мільярдів доларів у різні газові проекти. Інвестиційні угоди великих китайських компаній наведені в таблиці 1.
Як показано в таблиці 1, національна корпорація China National Petroleum Corp. (CNPC) придбала 8% акцій Кашагану та 67% акцій компанії «PetroKazakhstan», яка розробляє кілька родовищ на заході Казахстану. Загальна сума двох угод перевищила 9,2 млрд доларів.
Китай є одним із найбільших споживачів енергії у світі, і його потреба в нафті та газі зростатиме. За даними 2022 року, Китай імпортував великі обсяги нафти та газу, що свідчить про його залежність від зовнішніх джерел енергетичних ресурсів. Це робить питання розширення трубопровідної інфраструктури між Казахстаном та Китаєм стратегічно важливим, оскільки воно сприяє забезпеченню стабільних поставок енергетичних ресурсів. Щодо впливу нових трубопровідних мереж на економіку Казахстану, то, перш за все, це забезпечує зростання інвестицій в економіку. Наприклад, будівництво та розширення трубопроводів потребує значних капіталовкладень. Так, будівництво нафтопроводу Атасу-Алашанькоу оцінювалося в 700 мільйонів доларів США [6]. Подібні проекти сприяють залученню іноземних інвестицій та розвитку інфраструктури. По-друге, це доходи від транзиту. Експорт нафти та газу трубопроводами приносить Казахстану стабільні доходи від транзитних зборів та податків. Збільшення обсягів постачання, наприклад, зростання експорту казахстанської нафти до Китаю через нафтопровід Атасу-Алашанькоу на 30% у 2022 році, сприяє збільшенню цих доходів [6]. По-третє, реалізація великих інфраструктурних проектів сприяє створенню робочих місць як на етапі будівництва, так і під час експлуатації трубопроводів, що позитивно впливає на рівень зайнятості населення та соціально-економічний розвиток регіонів. У зв’язку з вищезазначеним, 1 березня 2025 року в Астані відбулася робоча зустріч віце-міністра енергетики РК Ерлана Аккенженова з представниками Китайської національної нафтової корпорації (CNPC). Одним із важливих інфраструктурних проектів, винесених на обговорення, стало будівництво другої лінії газопроводу Бейнеу-Бозой-Шимкент. Реалізація цього проекту значно підвищить потужність системи газопостачання, що забезпечить стабільне постачання газу як на внутрішній ринок, так і на експорт. Це стане важливим кроком у підвищенні енергетичної безпеки Казахстану та зміцненні його позицій у регіональному енергетичному секторі. Під час зустрічі також обговорювалися питання продовження угод щодо родовищ «МангістауМунайГаз» та «Оріктау», а також аспекти, пов’язані з транспортуванням та продажем природного газу. Казахстан та Китай мають намір не лише зберегти поточний рівень співпраці, але й адаптувати його до сучасних викликів та тенденцій на світовому енергетичному ринку [11].
Обговорення
Розглядаючи альтернативні шляхи експорту нафти через Росію, Іран та Азербайджан. Традиційно значна частина казахстанської нафти експортується через російську трубопровідну систему. Однак залежність від одного транзитного напрямку може створювати ризики, пов’язані з політичною та економічною ситуацією в країні. Експорт нафти через Іран також має ризики. Насамперед, експорт через цю країну стикається з геополітичними труднощами, включаючи міжнародні санкції та нестабільність у регіоні, що обмежує привабливість цього напрямку. Нарешті, Транскаспійський напрямок передбачає транспортування нафти та газу через Каспійське море до Азербайджану та далі до Європи. Хоча він пропонує альтернативу існуючим маршрутам, технічні та екологічні труднощі, а також необхідність міжнародної співпраці ускладнюють його реалізацію. Таким чином, порівняно з цими альтернативами, розширення трубопровідної мережі між Казахстаном та Китаєм видається економічно доцільним, враховуючи стабільний попит Китаю на енергетичні ресурси, географічну близькість та наявну інфраструктуру. Звідси випливає висновок, що розширення трубопровідної мережі між Казахстаном та Китаєм відповідає стратегічним інтересам обох країн, оскільки воно забезпечує Китаю надійне постачання енергетичних ресурсів, а Казахстану стимулює розвиток економіки через інвестиції, доходи від транзиту та створення робочих місць.
Слід зазначити, що розширення трубопровідної інфраструктури між Казахстаном та Китаєм пов’язане з низкою геополітичних ризиків та викликів, які можуть бути спричинені впливом глобальної та регіональної політики, а також діями інших енергетичних гравців. Крім того, Китай розглядає Центральну Азію, включаючи Казахстан, як стратегічно важливий регіон для забезпечення своїх енергетичних потреб. Це пов’язано, насамперед, з прагненням диверсифікувати джерела енергетичних ресурсів та зменшити залежність від морських шляхів, що контролюються іншими державами. Однак активна участь Китаю в регіоні може викликати занепокоєння з боку інших великих гравців, таких як Росія та США, що створює певні геополітичні ризики [5, с. 2288]. Наступний геополітичний ризик – тиск з боку інших енергетичних гравців. Наприклад, Росія розглядає регіон Центральної Азії як зону своїх стратегічних інтересів. Тому розширення участі Китаю в енергетичному секторі Казахстану може бути сприйняте Росією як конкуренція, що може призвести до геополітичної напруги [12, с. 150]. Крім того, США та ЄС можуть чинити тиск на Казахстан з метою обмеження його співпраці з Китаєм в енергетичній сфері. Більше того, західні санкції проти Росії можуть побічно вплинути на Казахстан, враховуючи його тісні зв’язки з Росією в енергетичній сфері [13, с. 328]. Нарешті, важливим енергетичним гравцем є Іран, який володіє значними запасами нафти та газу. Його участь у регіональній енергетичній політиці обмежена міжнародними санкціями та політичною ізоляцією. Однак потенційне зняття санкцій з Ірану може змінити баланс сил у регіоні та вплинути на енергетичну співпрацю між Казахстаном та Китаєм.
Розглянемо потенційні транспортні та логістичні загрози для розвитку трубопровідної інфраструктури між Казахстаном та Китаєм. По-перше, до них належать міжнародні санкції, спрямовані проти ключових гравців регіону, що може ускладнити реалізацію спільних енергетичних проектів. Наприклад, санкції проти Росії обмежують доступ до технологій та фінансування, що може ускладнити співпрацю в енергетичній сфері [14, с. 308]. По-друге, поточна інфраструктура може бути недостатньо розвиненою для зростання обсягів транспортування нафти та газу. Необхідність модернізації та розширення трубопровідної мережі потребує значних інвестицій та угод між країнами, що може бути ускладнене геополітичними факторами. Крім того, виснаження запасів на деяких нафтових родовищах вимагає активного впровадження сучасних технологій для підвищення ефективності видобутку та продовження терміну експлуатації. Це дозволить не лише підтримувати рівень видобутку, але й зменшити економічні ризики. По-третє, будівництво та експлуатація трубопроводів пов’язані з екологічними ризиками, включаючи витоки нафти та газу, які можуть завдати шкоди навколишньому середовищу. Це може викликати протести екологічних організацій та місцевих жителів, що призведе до затримки або зупинки проектів. Таким чином, розширення трубопровідної інфраструктури між Казахстаном та Китаєм охоплює комплексні геополітичні ризики та виклики, пов’язані з впливом глобальних та регіональних гравців, а також транспортними та екологічними загрозами. Успішна реалізація таких проектів вимагає розробки стратегій мінімізації цих факторів з їх урахуванням.
Висновки
Підсумовуючи, ми пропонуємо наступні рекомендації для зменшення ризиків інфраструктурних проєктів Казахстану та підвищення їхньої економічної ефективності. Для диверсифікації експортних напрямків необхідно розробити альтернативні маршрути експорту нафти та газу. Це зменшить залежність від одного напрямку та знизить геополітичні ризики. Далі: активна співпраця з сусідніми країнами та участь у багатосторонніх ініціативах можуть сприяти стабільності та передбачуваності в регіоні. Крім того, важливим є залучення інвестицій та технологій через співпрацю з міжнародними компаніями та організаціями. Суворе дотримання екологічних норм та стандартів допоможе уникнути негативних впливів на навколишнє середовище та підвищити суспільну довіру до проєктів. Нарешті, розробка стратегій, що враховують потенційні зміни на світових енергетичних ринках, дозволить адаптуватися до нових умов і зберегти конкурентоспроможність.
На нашу думку, реалізація цих рекомендацій сприятиме успішному розвитку трубопровідної інфраструктури між Казахстаном та Китаєм і забезпечить стабільну та взаємовигідну співпрацю в енергетичній сфері. Проведене дослідження показало, що розширення трубопровідної інфраструктури між Казахстаном та Китаєм є стратегічно важливим напрямком енергетичної співпраці. Зростаюче споживання енергії в Китаї, прагнення Казахстану до диверсифікації експортних напрямків та сформована економічна взаємозалежність створюють сприятливі умови для подальшого розвитку транзиту нафти та газу.
Розширення трубопровідної мережі між Казахстаном та Китаєм має великі перспективи. По-перше, збільшення обсягів транспортування нафти та газу дозволить Казахстану отримувати додаткові доходи від експорту та транзиту, залучати інвестиції та створювати нові робочі місця. Китай, своєю чергою, зможе підвищити енергетичну безпеку шляхом диверсифікації імпорту енергії. По-друге, розвиток трубопровідної мережі зіткнеться з низкою ризиків, включаючи конкуренцію з боку інших енергетичних гравців (Росії, США, ЄС, Ірану), санкційні обмеження та інфраструктурні проблеми. Однак баланс інтересів між Казахстаном та Китаєм та їхнє прагнення до стабільної співпраці сприятимуть зменшенню цих ризиків. По-третє, для подальшого розвитку інфраструктури необхідно модернізувати існуючу систему трубопроводів, впроваджувати нові технології та суворо дотримуватися екологічних стандартів з метою мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище.
ПОСИЛАННЯ
- Darke W., Karatayev M., Lisiakiewicz R. Sustainable energy security for Central Asia: Exploring the role of China and the United Nations // Energy Reports. – 2022. – No 8. – Р.10741–10750. URL: https://doi.org/10.1016/j.egyr.2022.08.213
- Жильцов С. Трубопроводы в Центральной Азии и каспийском регионе: новый этап борьбы. URL: https://ca-c.org.ru/journal/2014/journal_rus/cac-03/11.shtml?
- Энергетическое сотрудничество Казахстана и Китая. URL: https://ame-global.kz/energeticheskoe-sotrudnichestvo-kazaxstana-i-kitaya/
- Каукенов А. Энергетическое сотрудничество Казахстана и Китая. URL: https://powerexpo.kz/ru/press-tsentr/novosti/novosti-blog/1397-energeticheskoe-sotrudnichestvo-kazakhstana-i-kitaya?
- Moghani A., Maleki A. China’s energy diplomacy in the Caspian Basin and its impact on the energy security of Europe // Energy Reports. – 2024. – No 11. – Р. 2279–2294. URL: https://doi.org/10.1016/j.egyr.2024.01.070
- ТОО «Казахстанско-Китайский Трубопровод». URL: https://www.kcp.kz/company/about?ҚАЗАҚСТАН МЕН ҚЫТАЙ АРАСЫНДАҒЫ ҚҰБЫР ИНФРАҚҰРЫЛЫМЫНЫҢ …
- Казахстан экспортировал в Китай 1,2 млн тонн нефти в 2023 году. URL: https://nangs.org/news/markets/oil/kazakhstan-eksportiroval-v-kitaj-1-2-mln-tonn-nefti-v-2023-godu
- Транспортировка нефти. URL: https://ar2023.kmg.kz/ru/strategic-report/operating-review/oil-transportation?
- Платежный баланс и внешний долг Республики Казахстан за первую полугода 2022. Национальный Банк Казахстана. URL: https://nationalbank.kz/ru/news/vneshniy-dolg
- China Global Investment Tracker. URL: https://www.aei.org/china-global-investment-tracker/
- Бейсембаев Д. Казахстан и Китай расширяют стратегическое партнерство в нефтегазовой сфере. URL: https://el.kz/ru/kazahstan-i-kitay-rasshiryayut-strategicheskoe-partnerstvo-v-neftegazovoy-sfere_400015068
- Хунцзян Ч. Перспективы развития казахстано-китайских отношений в новых геополитических реалиях // Известия Восточного института. – 2023. – No 1. – С. 147–155.
- Мигел А.А., Мамедова Н.Х., Неведомская Ю.Л., Кузнецова А.А. Влияние санкций на нефтяные доходы и таможенные платежи в бюджет РФ: выводы и решения // Вестник Академии знаний. – 2024. – No 3 (62). – С. 327-331.
- Решетников С.Б., Чернышев А.К. Влияние санкционных ограничений на отдельные отрасли экономики Российской Федерации // Вестник Академии знаний. – 2024. – No 4 (63). – С. 306-310.
АВТОРИ:
АШИМБАЄВА Асем – PhD-докторантка, Казахський національний університет імені аль-Фарабі, Алмати, Казахстан.
БАЙДАРОВ Єркін – провідний науковий співробітник, доктор філософських наук (PhD), професор, Інститут сходознавства імені Р.Б. Сулейменова Комітету науки МНВО РК, Алмати, Казахстан.
КАГАЗБАЄВА Ельміра – декан факультету сходознавства, Казахський університет міжнародних відносин і світових мов імені Абілай хана, Алмати, Казахстан.
переклад з казахської ПолітКому
