Міністр фінансів Індонезії Пурбая Юдхі Садева, виступаючи 22 квітня на економічному семінарі, заявив, що Індонезії варто розглянути можливість стягнення плати за прохід через Малаккську протоку. Він прямо послався на приклад Ірану, який стягує транзитний збір в Ормузькій протоці, і поставив запитання: «Чому б нам не монетизувати нашу протоку?» Пурбая запропонував, щоб три прибережні держави – Індонезія, Малайзія та Сінгапур – спільно стягували плату й ділили доходи.
Пропозиція викликала бурхливу реакцію, і того ж дня ввечері Пурбая змінив свою позицію, пояснивши, що його зрозуміли неправильно. 23 квітня міністр закордонних справ Індонезії Сугіоно виступив з екстреною заявою: «Індонезія не планує запроваджувати плату за прохід через Малаккську протоку. Ми чітко дотримуємося міжнародного права». А 24 квітня приніс офіційні вибачення на пресконференції вже сам міністр фінансів Пурбая, підтвердивши, що Індонезія суворо дотримуватиметься Конвенції ООН з морського права.
Таким чином, «пробна куля» луснула менш ніж за 48 годин.
Пурбая, схоже, надихнувся реальним прецедентом. Іран справді запровадив механізм «дорожнього збору» в Ормузькій протоці й 23 квітня 2026 року підтвердив отримання першого траншу. Цей крок Тегерана порушує принцип свободи судноплавства та створює небезпечний прецедент для світової торгівлі. Але успіх ідеї про платну протоку був неможливим без згоди двох інших країн, які негайно її відкинули. Міністр закордонних справ Сінгапуру Вівіан Балакрішнан заявив, що протока має залишатися відкритою для всіх суден, а свобода навігації – спільний стратегічний інтерес трьох країн. А голови МЗС та транспорту Малайзії нагадали, що жодна держава не може в односторонньому порядку запроваджувати плату за прохід міжнародною протокою.
Тим не менш, для Китаю це схоже на дзвіночок. Важливість Китайсько-пакистанського економічного коридору (CPEC) зростатиме в нинішньому турбулентному світі. Існують навіть ідеї продовжити коридор далі на Іран. Той самий нещодавно запущений сухопутний транзитний маршрут, що з’єднує пакистанський Гвадар через Іран із Центральною Азією, також може бути пробною кулею. Гіпотетична інтеграція CPEC з іранською транспортною мережею кардинально змінила б геополітику та логістику в Південно-Західній Азії, створивши прямий китайсько-іранський сухопутний міст. Але це поки що з галузі можливого.
джерело – спільнота “Взгляд из Китая”
