Наведений нижче матеріал — авторства Дональда Гілла — спочатку був частиною вчорашнього випуску Don’s Weekly. Я вирішив опублікувати його окремо, оскільки він містить багато деталей, які, на мою думку, надто часто ігноруються. Настільки, що їх можна охарактеризувати як «незручні, але важливі».
Минулого тижня, 23 березня 2026 року, Росія вночі запустила по Україні 392 дрони та 34 ракети, а наступного дня — ще 556 дронів. Загалом — 948 дронів менш ніж за 24 години. Це найбільша кількість за весь час війни. Для порівняння: станом на той день, з 1 січня 2026 року, Росія здійснила 7503 ракетних або дронових удари.
Також для порівняння: Україна здійснила по Росії 3364 удари у 2026 році.
У середньому цього року Росія запускає 350–500 дронів щодня і планує довести цей показник до 600–800 на добу до кінця року, із кінцевою метою — 1000 дронів на день. Це означає, що Україні потрібно виробляти до 3000 засобів перехоплення щодня.
Дрон типу «Ланцет» застосовується в Києві та має елементи штучного інтелекту для наведення на фінальній ділянці. Із 62 електричних компонентів 50 виготовлені на Заході.
До речі, у лютому Росія запустила 116 ракет «Іскандер-М» — це найбільша кількість запусків цього типу ракет за один місяць із лютого 2022 року. Це означає, що за чотири роки війни вони суттєво наростили виробництво цієї системи.
Якщо витрачати 100 тисяч доларів на знищення одного ворожого солдата, то знищення одного мільйона обійдеться у 100 мільярдів доларів. США вже надали Україні 175 мільярдів доларів допомоги, ЄС — понад 200 мільярдів. У 414-й бригаді БПЛА витрати на ліквідацію одного російського військового становлять близько 878 доларів у матеріалах. При цьому один український оператор дрона гине на кожні 400 знищених росіян, а мета — утримати втрати операторів на рівні 1%. Роберт Бровді планує знищувати більше росіян, ніж їх можуть мобілізувати, і вважає, що війна триватиме ще певний час, а переможе сторона з більш стійкою індустріальною та програмною екосистемою.
Водночас майже ніхто не говорить про витрати України на виявлення російських інформаторів серед власного населення. Наприклад, нещодавно було затримано угорця, який вербував колишніх і діючих українських військових. Один із завербованих визначав позиції ППО України. З 2016 по 2020 рік цей угорський шпигун працював у Грузії.
Крім того, було затримано десять російських агентів і ліквідовано ще одного під час зриву програми замахів. Виконавці фіксували місце проживання і розпорядок дня своїх цілей. Українська розвідка змогла інфільтрувати групу і допомогла врятувати свого агента.
Однією з цілей був Сергій Стерненко, який пережив замах. Нещодавно його призначили радником міністра оборони з питань покращення постачання дронів і підвищення їхньої ефективності. Іншою ціллю був Ілля Богданов — колишній співробітник ФСБ, який перейшов на бік України у 2014 році. Росія намагалася його вбити ще у січні 2015 року; громадянство України він отримав у квітні того ж року.
Місяць тому український пілот заявив, що під час кожного бойового вильоту росіяни запускають по ньому від 2 до 10 ракет із систем ППО або винищувачів Су-35. І це відбувається щоразу. Іноді ракети наводяться навіть на скинуті бомби.
Показовий приклад — 28 березня: один російський Су-35С здійснював бойове патрулювання над північним Кримом і півднем Запорізької області, очікуючи супроводу для пари Су-34 із плануючими бомбами.
У той же час український Су-27 супроводжував ударну групу (ймовірно F-16 або Су-24). Український пілот вчасно виявив противника за допомогою радара. Винищувачі обмінялися ракетами середньої дальності. Український літак змушений був маневрувати для ухилення, втративши наведення власної ракети. Усі ракети промахнулися, російська Р-77 самознищилася над Павлоградом.
Що сталося з бомбардувальниками — невідомо.
Такі повітряні бої відбуваються регулярно — кілька разів на тиждень — але їхню реальну вартість майже ніхто не підраховує.
Українським пілотам на МіГ-29 легше перехоплювати крилаті ракети, ніж дрони Shahed — через менший тепловий слід останніх. Водночас F-16 і Mirage значно ефективніші у перехопленні. Проблемою залишається відрізнити ударні дрони від приманок, особливо коли їх сотні. Саме тому Україні потрібні додаткові системи ППО і ракети до них.
Цікаво, що нових пілотів навчають одразу на західних літаках, тоді як досвідчені продовжують літати на радянській техніці. Причина проста: молоді пілоти легше адаптуються до нових систем, тоді як досвідчені мають більше труднощів через сформовані звички.
Це не унікальна ситуація — такі проблеми виникали і в інших країнах, тому НАТО обрало модель підготовки нових пілотів «з нуля».
Інше обладнання
Колишній верховний командувач силами НАТО в Європі Крістофер Каволі заявив, що спочатку сумнівався у здатності українців працювати з системами Patriot, але тепер США навчаються у них.
Міністерство оборони України не укладало нових контрактів на бронетехніку, натомість це зробили Нацгвардія та прикордонники. Причина — обмежене фінансування через блокування кредиту ЄС та пріоритет дронів.
Польща та Естонія домовилися про створення заводу з виробництва 10 000 ракет ППО на рік. Ракета має дальність 2 км, швидкість 1000 км/год і використовує скляні уламки, які ефективніші проти дронів.
З вересня українські компанії отримали право експортувати зброю за ліцензіями. Це стимулює інвестиції та підтримує економіку. Однак через обмеження деякі компанії вже відкрили заводи за кордоном без дозволів.
Один із прикладів: компанія продала 1000 перехоплювачів за 3,5 млн доларів країні, яка потім звернулася до України по допомогу, бо не мала підрозділів для їх використання.
Водночас уряд України уклав довгострокові контракти з трьома країнами Близького Сходу на мільярди доларів, що гарантує стабільні доходи для оборонної промисловості.
автор – Дональд ГІЛЛ та Том КУПЕР
