Сьогодні у випуску:
• Трамп, НАТО та Україна
• Віртуальний світ 47-го президента: він запевняє, що розмовляв з одним із колишніх президентів про Іран. Усі колишні президенти заперечують, що розмовляли з Трампом
• Керівник Національного антитерористичного центру Джо Кент пішов у відставку, заявивши, що не згоден з рішенням президента розпочати війну з Іраном, оскільки Іран, на його думку, не становив безпосередньої загрози безпеці США
– Трамп і НАТО. У вівторок 47-й президент заспівав одну зі своїх старих улюблених «пісень» про вихід з НАТО. Зробив він це на черговому «телешоу» в Овальному кабінеті, цього разу у зв’язку зі своєю зустріччю з прем’єр-міністром Ірландії. Трамп, щоправда, сказав сьогодні, що він ще не думав про це, але, загалом, дав зрозуміти, що може подумати, підкреслив, що, як він вважає, йому не потрібно схвалення Конгресу для цього. Тобто, якщо він вирішить вийти з НАТО, то, значить, вирішить. І нікого не питатиме.
Згадаймо, що у своїй книзі про роботу в першій адміністрації Трампа радником з національної безпеки Джон Болтон детально описував, як у 2018 році Трамп, тоді 45-й президент, збирався оголосити на саміті НАТО про вихід США з НАТО. Як його переконували Болтон, тодішній держсекретар Помпео і тодішній міністр оборони Меттіс не робити цього. І як Трамп відмовився від ідеї зробити таку заяву вже дорогою до зали, де проходив саміт НАТО.
У чергової заяви Трампа про НАТО є кілька вимірів.
Один вимір — чи потрібен йому формальний дозвіл Конгресу для виходу з НАТО? У грудні 2023 року Конгрес ухвалив закон про оборонний бюджет США на 2024 рік і, мабуть, побоюючись можливого повернення Трампа до Білого дому, сенатори, коли обговорювали відповідний законопроект, вирішили записати туди пункт про те, що президент не може прийняти одноосібне рішення про вихід США з НАТО і що для прийняття такого рішення президенту доведеться заручитися підтримкою 2/3 Сенату, або Конгрес повинен буде прийняти відповідний спеціальний закон.
Існує, однак, юридична теорія, яка ставить цю статтю закону 2023 року під сумнів. І ця теорія насправді має під собою досить вагомі підстави. І ось чому. Справа в тому, що Розділ 2 Конституції Сполучених Штатів, в якому обумовлюються повноваження президента та виконавчої влади, говорить про те, що виконавча влада, тобто президент, може укладати міжнародні договори Сполучених Штатів за згодою двох третин Сенату. Але там не обумовлюється, що виходити з міжнародних договорів президент може тільки за згодою двох третин Сенату. І тому юридична колізія полягає в тому, що, якщо, наприклад, Трамп ухвалить рішення про вихід із НАТО, проігнорувавши закон 2023 року, таке рішення його противникам доведеться оскаржувати в судах, мотивуючи свої позови законом, ухваленим у 2023 році та підписаним тодішнім президентом Джо Байденом. Ці судові розгляди затягнуться надовго і напевно дійдуть до Верховного Суду. Але яке рішення ухвалить суд і як довго такі судові слухання можуть тривати в судах різних інстанцій, сказати важко.
Американське право – прецедентне, а прецеденту, коли президенту потрібна була згода Сенату для того, щоб вийти з міжнародного договору, досі не було. Тому суди можуть як створити новий прецедент, так і не створити його, пославшись на те, що Конституція не вимагає згоди Сенату на вихід США з міжнародних договорів. Однак цілком очевидно, що Трамп, коли він каже, що йому не потрібна згода Конгресу, вважає, що закон 2023 року не відповідає Конституції, а перевірити його відповідність Конституції він може лише видавши відповідний указ про вихід з НАТО, щоб суди вирішували, що не відповідає Конституції – його указ чи закон.
Інший вимір цієї проблеми полягає в тому, що Дональд Трамп підтвердив своє ставлення і до НАТО, і до союзників Сполучених Штатів по НАТО.
Підтвердив він це, сказавши, що «НАТО прийняла дурне рішення» не підтримувати війну Сполучених Штатів проти Ірану.
Зауважимо, що НАТО як організація не ухвалювала жодного рішення. Ніхто не просив їх про консультації на підставі статті 4 договору про створення НАТО. Ніхто не надсилав лідерам країн НАТО офіційних листів. Якщо 47-й президент вважає, що його твіти – це й є офіційні запити США до інших держав, то ця думка має значення лише в його власному віртуальному світі.
- й президент завжди говорить про НАТО виключно зневажливо, у 3-й особі. Що ось є там якесь таке НАТО, а є Америка, яка найсильніша і якій взагалі ніхто не потрібен.
Ось цитата з твіту Трампа, опублікованого у вівторок об 11:18 ранку:
«Більшість наших «союзників» по НАТО повідомили Сполучені Штати про те, що не бажають брати участь у нашій військовій операції проти терористичного режиму Ірану… Втім, їхні дії мене не дивують, оскільки я завжди вважав НАТО — на захист якого ми щороку витрачаємо сотні мільярдів доларів, захищаючи ті самі країни — дорогою з одностороннім рухом: ми їх захищаємо, але вони для нас нічого не роблять — особливо у скрутну хвилину… Насправді — і я кажу це як Президент Сполучених Штатів Америки, безперечно, наймогутнішої країни у всьому світі, — НАМ НЕ ПОТРІБНА НІЧИЯ ДОПОМОГА! Дякую вам за увагу до цього питання. Президент ДОНАЛЬД Дж. ТРАМП»
У його віртуальному світі взагалі немає питання, що це там за НАТО якесь у порівнянні зі Сполученими Штатами. У цьому його віртуальному світі НАТО — це боржник, якому він від імені Сполучених Штатів продав у кредит дуже багато всього і який винен йому особисто гроші.
Він постійно говорить про НАТО як про щось абсолютно окреме від США. Чи розуміє президент, що Сполучені Штати є такими ж членами НАТО, як ще 31 країна? Чи знає він, що союз НАТО був створений з ініціативи Сполучених Штатів — з ініціативи президента Трумена? Він навряд чи коли-небудь читав договір про створення НАТО.
Тому що, якби прочитав, то навряд чи міг би вимагати від країн НАТО підтримати війну Сполучених Штатів проти Ірану. Договір про створення НАТО говорить про те, що НАТО є виключно оборонним союзом, що країни НАТО воюватимуть разом у разі нападу на одну з них, оскільки згідно зі Статтею 5 напад на одну країну розглядається як напад на всіх. Але водночас Стаття 1 договору зобов’язує всі країни НАТО вирішувати спірні міжнародні проблеми з іншими країнами мирним шляхом, за допомогою дипломатичних переговорів, а Стаття 8 забороняє країнам НАТО вживати таких заходів, які суперечили б договору НАТО і могли б втягнути інші країни НАТО у конфлікт.
Іран не нападав на Сполучені Штати, тому застосувати в даному випадку Статтю 5 неможливо. Трамп навряд чи знає і про єдиний в історії випадок, коли Стаття 5 була застосована після нападу терористів «Аль-Каїди» на Сполучені Штати 11 вересня 2001 року. І всі країни НАТО погодилися, що цей напад на США є нападом на всіх і воювали разом із США в Афганістані.
– У віртуальному світі 47-го президента взагалі немає союзників, немає цінностей. У цьому віртуальному світі є 3 верховних правителів: Путін, Сі Цзіньпін, ну, природно, і він сам. Сам себе він вважає найголовнішим правителем, Путіна та Сі Цзіньпіна вважає майже рівними собі, а всі інші, зокрема якесь там НАТО — це якась така дрібна шваль, яка крутиться під ногами і заважає, а щоб не заважати, повинна слухатися тих верховних правителів у сфері впливу згідно з баченням Трампа, ті чи інші країни повинні перебувати.
Світ, у якому у Сполучених Штатів є союзники, відсутній не тільки в голові 47-го президента, але й у Стратегії національної безпеки Сполучених Штатів, опублікованій на початку грудня 2025 року, яка є офіційним документом, що проголошує зовнішньополітичну доктрину нинішньої адміністрації. Там йдеться лише про те, що у Сполучених Штатів є інтереси, але нічого не сказано про їхніх союзників. Там йдеться про те, що Сполученим Штатам потрібна Європа, в якій країни не залежать від Євросоюзу, потрібні європейські країни, в яких при владі ультраправі або праві популісти, потрібні рівноправні, добрі відносини з Китаєм, з яким США можуть торгувати, потрібні такі ж рівноправні, добрі відносини з Росією, з якою США теж можуть торгувати. А ті, кого не влаштовує такий «порядок», нехай розбираються з цим самі.
Україна, на думку Трампа, має перебувати у сфері впливу Росії і тому має капітулювати перед Росією. А якщо вона не хоче капітулювати, то, значить, у розумінні Трампа, як він заявив у понеділок, Україна буде схожа на Ліван. Тобто це означає, що Україну будуть бомбити і вона буде жити постійно під бомбами, тому що це буде її вибір. А інший вибір, пропонований Трампом, — це капітуляція. Саме капітуляція в його розумінні — це правильний вибір, тому що такий вибір, як він вважає, дозволив би йому торгувати з Росією, але головне — заробити 12 трильйонів доларів, обіцяних йому Путіним.
Треба сказати, що в реальному світі 47-й президент отримав хорошу відповідь і від провідних країн НАТО, і від України. Відповідь від Німеччини та Канади, лідери яких публічно розповіли про те, як на віртуальному саміті G7 лідери шести країн та ЄС одноголосно відхилили вимоги Трампа зняти санкції з російської нафти. Відповідь від Франції та Великої Британії, які влаштували дуже теплий прийом президенту Зеленському. Відповідь від України, яка направила своїх фахівців з боротьби з іранськими дронами до країн Близького Сходу, які Дональд Трамп не може захистити від іранських атак, і щодня знищує тисячу або більше путінських вбивць-добровольців.
* У понеділок у 47-го президента розігралася бурхлива уява, і він повністю сплутав реальний світ із віртуальним. Він сказав, що нещодавно розмовляв з одним колишнім президентом США, який поскаржився йому, що хотів завдати удару по Ірану, але не завдав, і похвалив Трампа за те, що той такий удар завдав. Після цієї заяви Трампа всі 4 нині живі колишні президенти США – Клінтон, Буш-молодший, Обама і Байден – або безпосередньо самі, або через своїх представників зробили заяву, що вони з Трампом не розмовляли і питання війни з Іраном з ним не обговорювали.
* Сьогодні в США відбулася перша гучна відставка, пов’язана з війною з Іраном. Пішов у відставку директор Національного антитерористичного центру Джо Кент.
Треба сказати, що Джо Кент — людина ультраправих поглядів, представник руху MAGA. У 2020 році Кент активно виступав на боці Трампа, коли Трамп намагався скасувати результати програних ним президентських виборів. У своєму листі про відставку на ім’я президента Кент написав, що не може продовжувати свою роботу на посаді директора Національного антитерористичного центру, оскільки він не згоден з розпочатою президентом війною з Іраном у зв’язку з тим, що, на думку Кента, Іран не становив безпосередньої загрози національній безпеці США, а що війна була розпочата з ініціативи Ізраїлю та проізраїльського лобі в США.
Кент обіймав важливу посаду. Національний антитерористичний центр США відстежує всю діяльність близькосхідних та інших терористичних організацій, відстежує наркотрафік і є головним центром боротьби з відповідними загрозами.
Призначаючи Кента минулого року на цю посаду, Трамп назвав його сміливим, відважним, таким, що все життя боровся з терористами, і заявив, що Кент захистить нас від усіх терористичних загроз. Коли у вівторок під час «телешоу» в Овальному кабінеті Трампа запитали про відставку Кента, він відповів, що «завжди вважав Кента дуже слабким у питаннях безпеки». Цікаво, коли президент брехав: коли призначав Кента чи коли Кент пішов у відставку?
Директор Національної розвідки Тулсі Габбард, якій безпосередньо підпорядковувався Кент, написала твіт, що робота розвідки – надавати президенту інформацію, а президент на підставі цього вирішує, чи становить щось безпосередню загрозу національній безпеці.
І що президент вирішив, що Іран становить таку безпосередню загрозу. Характерно, що Габбард не написала, що розвідка дійшла такого висновку.
Тим часом, як повідомляють ЗМІ, посилаючись на свої джерела, розвідка якраз прогнозувала, що іранський режим не впаде в результаті ракетних атак і бомбардувань, що Іран заблокує Ормузьку протоку і що він проводитиме ракетні атаки проти Ізраїлю та арабських країн регіону.
Гучна відставка Кента свідчить про серйозні розбіжності серед американських ультраправих кіл щодо війни з Іраном. Очевидно, частина MAGA-руху, представником якої є Кент і, наприклад, близький до нього ультраправий пропагандист Такер Карлсон, та колишня конгресменка Марджорі Тейлор Грін, виступають категорично проти війни з Іраном. Так само і Карлсон, і Грін відкрито виступають проти підтримки Сполученими Штатами Ізраїлю.
автор – Igor Aizenberg
