Поразка Орбана має бути важливим застереженням для польських правих. Виявилося, що ані захоплення значного контролю над медіа, ані створення фінансової олігархії, ані одержавлення державних інституцій, ані інтенсивна підтримка з-за кордону не є гарантією утримання влади. Тому недільні вибори мають стати кінцем Орбана як міфу та зразка для наслідування.
1. Велика системна зміна, а не дрібне коригування
Перемога «Тиси» виявилася вражаючою, оскільки дозволила цій партії отримати конституційну більшість. Що важливо, це безпечна більшість, адже вона не залежить від того чи іншого депутата. Така перевага означає, що Угорщина переживатиме системну трансформацію, а не легке коригування.
Без конституційної більшості серйозніші зміни були б неможливими, оскільки вона необхідна для заміни ключових людей Віктора Орбана у важливих інституціях.
Водночас напрямок змін, які переживатиме Угорщина, є доволі загадковим. Головним чином через те, що лідер «Тиси» Петер Мадьяр створив команду з нуля, оголосивши набір через Facebook. У результаті він прийняв людей без жодного політичного досвіду – усі 138 осіб у групі депутатів «Тиси» є парламентськими дебютантами! Отже, Угорщина найближчим часом стане чудовим експериментальним полем у небачених масштабах. Результат цього політичного експерименту важко передбачити.
2. Це не кінець Орбана
Віктор Орбан після 16 років правління передає владу. Багато хто, здебільшого із задоволенням, оголосив про кінець «орбанізму» як політичної системи в Угорщині. Хоча поразка чинного прем’єра очевидна, не можна забувати, що на нього проголосувало близько 40% угорців.
Це результат вищий, ніж результати партій, які в багатьох країнах Європи виграють вибори. Вже сам цей факт усвідомлює, що хоча Орбан відходить на другий план, зовсім не обов’язково, що він не повернеться до влади.
Лідер «Фідес» не зробив жодного політичного кроку, який перекреслював би його шанси на повторну перемогу, особливо з огляду на те, що в багатьох інституціях він зберіг впливи, а довговічність проєкту Мадяра є невизначеною. Так само як Трамп зміг повернутися до влади, подібна історія може статися і з Орбаном.
Є ще одна причина, яка може це полегшити. «Тиса» перемогла, бо показала, що може бути кращим «Фідесом», а не точною антитезою попередніх правителів.
Це було нововведенням, оскільки попередні антиорбанівські опозиційні проєкти були чітко на ідейних антиподах «Фідес» і, ймовірно, саме тому не перемагали. У кампанії Мадяра зосереджувалися на корупції, олігархії та інших патологіях, а не на лобовій атаці на ідейні принципи.
Навіть у питанні Росії мова Мадяра була стриманою. Це доказ метаполітичного тріумфу Орбана – він настільки змістив Угорщину на свої позиції, що втрачав владу лише в боротьбі з тим, хто пообіцяв, що буде ефективніше продовжувати політику Орбана без Орбана.
3. Інтерес до Угорщини за кордоном рекордний
Феноменом цих виборів була величезна зацікавленість ними за кордоном, зокрема в Польщі. Вона випливала не з того, що Угорщина почала відігравати ключову роль у Європі, а з того факту, що на цих виборах йшлося про щось значно більше, ніж сама Угорщина.
Парламентські вибори були полем битви у великій політичній війні нашого часу, яка точиться між ліберальним світом і світом нових правих. Ця війна сьогодні прокочується всією Європою та США, створюючи чіткі табори, в яких окремі формації висловлюються за збереження статус-кво або за антиліберальну революцію.
Це цікавий доказ того, що політична глобалізація ніколи раніше не була такою сильною. Досі симпатії до окремих лідерів не вибудовувалися за ідейно-ідентичнісною лінією.
Угорщина присутня в цій війні трьома способами. По-перше, над Балатоном розпочався експеримент з «неліберальною демократією» і, по-друге, саме там він виявився найстійкішим. По-третє, Орбан став свого роду наріжним каменем сил альтернативних правих у Європі, доказом чого стала підтримка, яку перед виборами йому надавали їхні лідери.
Тому спостереження за результатами виборів в Угорщині було таким електризуючим – усі хотіли побачити, чи втримає свою першу фортецю alt-right, який набирає сили на Заході.
4. Для Польщі перемога «Тиси» в Угорщині – це хороша новина
Ключове питання, яке ми в Польщі повинні собі ставити, звучить так: як результати виборів в Угорщині вплинуть на Польщу? Внутрішня ситуація в Угорщині має бути для нас другорядною.
Відповідь однозначна – результат для Польщі сприятливий. Насамперед тому, що Угорщина Орбана відігравала роль російського троянського коня в Європі. Якщо до 2022 року співпрацю з Росією можна було списати на витрати, оскільки вони тоді були обмеженими, то після повномасштабного вторгнення в Україну баланс змінився.
У результаті своєї політики Угорщина гальмувала підтримку Києва, санкції проти Росії, послаблюючи таким чином єдність східного флангу НАТО.
Невидимою, але, можливо, ключовою проблемою проросійськості Орбана було також зміщення «вікна Овертона» в публічній дискусії. Колишній прем’єр Угорщини заохочував інших займати, якщо не однозначно проросійську, то принаймні «прагматичну» позицію щодо відносин із Кремлем.
Зміна влади не обов’язково означає, що Угорщина Мадяра приєднається до антиросійських «яструбів» (неможливо змінити відносини, хоча б на енергетичному рівні, за один день), але з великою ймовірністю вона не послаблюватиме політику Заходу щодо Росії.
Що важливо для правих, «Тиса» не є лівим угрупованням. Навпаки, це значною мірою права, хоча й проєвропейська партія. Для правих, які шукають підтримки для своєї міграційної, кліматичної політики чи послаблення централізації ЄС, Угорщина Мадяра може виявитися не гіршим партнером, ніж Орбан. Є навіть підстави вважати, що кращим.
Орбан завдяки своїй конфронтаційній позиції був на маргінесі політики в ЄС. Прагматична «Тиса», яка вступила до Європейської народної партії, впливатиме на європейський мейнстрим, а це означає, що вона може бути ціннішим партнером для правих, яким залежить на реальних змінах у спільноті, а не на порожній риториці.
5. Праві показали стратегічну бездумність
Польські праві виявили короткозорість під час цих виборів. Вони прямо підтримували Орбана, хоча відносини PiS з лідером «Фідес» після 2022 року значно охололи через його ставлення до війни в Україні.
Праві нічого не виграли від підтримки угорського прем’єра, ані Орбану не допомогли, бо для угорських виборів підтримка польських правих не мала жодного значення. Натомість PiS зазнав через це значних витрат.
По-перше, для частини власного електорату ця підтримка не була зрозумілою, бо Орбан у Польщі є дуже суперечливою постаттю. По-друге, підтримка «Фідес» у ситуації, коли ця партія програла, негативно позначиться на відносинах з «Тисою», з якою через два роки доведеться співпрацювати, якщо праві в Польщі виграють вибори.
Підтримка Орбана природно підштовхнула Мадяра до тісніших відносин з урядовим табором, а адже його європейська програма у важливих пунктах збігається з програмою польських правих.
6. Вигода, яку PiS отримував від Орбана, була малою
З цієї нагоди варто підкреслити, що PiS не повинен шкодувати про поразку Орбана через неотримані вигоди в майбутньому, але також і через сумнівні вигоди в минулому. Словесна підтримка польських правих з боку лідера «Фідес» не перетворювалася на реалізацію жодних суттєвих для нас інтересів.
Нагадаємо, Орбан, будучи частиною ЄНП, роками добре ладнав з німцями, особливо за часів Анґели Меркель, а в Брюсселі реалізовував свою політику значно прагматичніше – не озираючись на Польщу.
Він покинув PiS, коли той не хотів переобрання Дональда Туска головою Європейської ради. Коли він змінив фронт і пішов на війну з мейнстримом, він створив власну фракцію «Патріоти за Європу», зайшовши PiS з фракції ЄКР з правого боку.
Симпатія PiS до Орбана ґрунтується на емоціях, а не на холодному розрахунку. Лідер «Фідес» давав відчуття, що PiS не самотній у ситуації, коли вся Європа стрибала йому на голову через питання, пов’язані з верховенством права.
Проблема полягала в тому, що мало що хорошого з цього вийшло. Сколочування з Орбаном, який будував у себе мафіозну державу, призвело до того, що Польщу за часів Об’єднаних правих кидали до одного мішка з Угорщиною.
Враховувалися її гріхи, яких вона не вчиняла (поряд із тими, які вчинила). Зрештою, саме через Орбана, а не через Польщу, було ухвалено положення щодо обумовленості.
7. Стратегія правих – це подарунок для Дональда Туска
Стратегічна бездумність правих є подарунком для Дональда Туска. Підтримка Орбана на виборах означає, що його поразка лягає на польських правих, і, аналогічно, перемога «Тиси» дозволяє Туску представляти себе як переможця на цих виборах. Отже, прем’єр виграв на виборах в Угорщині, хоча – на відміну від правих – жодного руху в їхньому контексті фактично не зробив.
Відчуття перемоги нині правлячого табору підсилює те, що перший закордонний візит Мадяра відбудеться у Варшаві, що матиме велике емоційне навантаження. Не виключено, що символічна роль Туска в перемозі Мадяра була більшою, ніж здається, адже стратегія обох політиків була дуже подібною.
Ніхто інший, як лідер «Громадянської коаліції», найкраще знає, що найефективнішим методом перемоги над правими є перехоплення їхнього наративу та демонстрація себе як кращого й ефективнішого реалізатора їхніх вимог.
8. Смачно-гірка перемога лібералів
Ті, хто в перемозі «Тиси» вбачають початок великого повернення до ліберального світу, розчаруються. Герой угорських виборів у багатьох питаннях далекий від європейського прогресивного мейнстриму. В угорському парламенті сьогодні двома домінуючими силами є праві сили.
Найцікавіше, що політичною силою, яка увійшла до парламенту третьою (і останньою), є… чергове праве угруповання – «Наша Батьківщина» (угор. Mi Hazánk), яке критикувало Орбана за… надто м’яку позицію в багатьох питаннях.
Цю формацію заснували політики, які пішли з партії «Йоббік» після того, як вона почала пом’якшувати свій радикальний імідж. В угорському парламенті перебувають лише праві, що показує, що поразка Орбана не є провісником реставрації ліберального світу.
9. Кінець фальшивого міфу
Поразка Орбана має бути важливим застереженням для польських правих. Виявилося, що ані захоплення значного контролю над медіа, ані створення фінансової олігархії, ані одержавлення державних інституцій, ані інтенсивна підтримка з-за кордону не є гарантією утримання влади.
Щойно завершені вибори мають стати кінцем Орбана як міфу та зразка для наслідування. Іншим їхнім наслідком буде також вакансія на кріслі лідера правих у Європі. Це шанс для польських правих почати відігравати важливішу роль, надихаючи ідейно інших у регіоні та Європі.
Але щоб це сталося, вони повинні не лише повернути владу, але й, замість того, щоб зводити свою політичну місію до антитези європейському мейнстриму, виробити позитивну програму. Стратегія Орбана показала, що в момент, коли угорський прем’єр став антитезою своїх супротивників, він почав втрачати підтримку.
Корекція ліберальної демократії має означати наповнення її республіканським і консервативним змістом, а не порушення принципів демократії, політичного плюралізму та плутанину між інтересами держави та інтересами партії. Польські праві потребують виправляти помилки Заходу, а не шукати натхнення на Сході.
автор – д-р Павел МУСЯЛЕК, голова Ягеллонського клубу. УЗ 2017 року обіймав посаду директора аналітичного центру Centrum Analiz Klubu Jagiellońskiego. Учасник Міжнародної програми лідерських візитів Державного департаменту США «Зовнішня політика США – Глобальні виклики II». Член Програмної ради Open Eyes Economic Summit, а також Ради зацікавлених сторін при Інституті політології, соціології та філософії Економічного університету в Кракові.
переклад з пол. ПолітКом
