У нинішній війні в Україні є три основні поля бою: на землі, у повітрі над Україною та в повітрі над росією. Вони безпосередньо пов’язані, а деякі засоби боротьби в них схожі, проте кожне з протистоянь має власну манеру та відмінні від інших цілі.
Наземна кампанія
На землі росіяни намагаються задавити українські збройні сили масою. Спочатку це виявлялася у масштабних механізованих штурмах і масованих артилерійських обстрілах. Згодом еволюціонувало в наступи піхоти без техніки та використання тактичних дронів. Тактика змінюється разом із технологіями, але, загалом, залишається простою: вперед, тільки вперед.
Українці відповідали на оті давніші конвенційні атаки росіян такою ж конвенційною обороною та контратаками, але їм бракувало вогневої потужності, щоб на рівних вести війну на виснаження. Потрібно було посилити свій бойовий потенціал, тож почали з вдосконалення систем командування й управління. Також було розгорнуто розробку дронів на рівні низових ініціатив, а згодом – і на державному рівні. Ці заходи виявилися ефективними й змусили росію змінити спосіб ведення бойових дій.
Українська оборона еволюціонувала від траншей і бункерів, що захищають групи солдатів, до системи траншей, «зубів дракона» та дротяних загороджень, які уповільнюють рух російської техніки й піхоти та змушують піхотинців діяти на відкритій місцевості. Просочитися крізь ці перешкоди вкрай складно. Більшість росіян гине під час їх подолання. Тих, хто виживає, виявляють у процесі перетину й знищують незабаром після цього.
Відповідно, на землі зараз бойові дії зайшли в глухий кут: просування мінімальні або відсутні й обидві сторони змагаються за перевагу в дронах. Поставлених цілей не завжди вдається досягти у визначені терміни, однак Україна планує виготовити 7 мільйонів дронів у 2026 році, тоді як росія сподівається на 7–9 мільйонів. Мета росії – знищувати українців, але передусім – просуватися вперед будь-якою ціною.
Україна, натомість, завдає системних ударів на глибину до 150 км від лінії фронту, щоб уповільнити надходження російських військ на передову й ускладнити їх забезпечення. Повільніший рух росіян дає українцям більше часу для їх ураження після виходу на лінію фронту. Оборонні перешкоди не лише стримують росіян, які намагаються прорвати українські позиції, але й створюють «зони ураження» (kill zones) у найближчому запіллі, коли російські частини ще тільки наближаються до передової.
Оборонні перешкоди та інновації в системах командування й управління дозволяють українцям підсилити бойову ефективність своїх дронів. Їхня головна мета – уповільнити російське просування й знищувати більше росіян, ніж їм вдається мобілізувати новобранців. Якщо втрати росії та темпи набору залишатимуться на рівні крайніх чотирьох місяців, то до кінця 2026 року росія в Україні матиме на 65 000 менше військових, ніж зараз. А це становитиме приблизно 9% скорочення їхнього нинішнього контингенту в майже 700 000 осіб.
Повітряна війна над Україною
Результат війни вирішуватиметься на землі, проте віддалені бої у небі створюватимуть умови для битви піхоти.
Російські далекобійні удари по Україні спрямовані на цивільне населення, енергомережі та українське військове виробництво. Історія демонструє нам, що атаки проти цивільних не впливають на їхній моральний стан і не ламають їх, попри те, що ці удари призводять до суттєвого погіршення життя мирного населення. Атаки на енергетичну інфраструктуру насамперед мали на меті створити гуманітарну кризу в Україні, що припала б на найхолоднішу зиму за останні 20 років.
Лінії енергопостачання руйнувалися, щоб знищити систему перерозподілу електроенергії між регіонами. Після того росіяни знову і знову атакували електро- та теплоенергетичну інфраструктуру в окремих регіонах, щоб не дати відновити її роботу. Україна в минулому зверталася до партнерів з проханням передати обладнання та деталі, необхідні для ремонту електростанцій та підстанцій. Оскільки ремонтні роботи фактично були марними через повторювані атаки, Україна змінила тактику та зосередилася на децентралізації резервних джерел живлення та просила партнерів надати дизельні генератори та котельні системи. Україна втратила від 5 до 6 гігават виробничих потужностей, які надходили з централізованих мереж, що складає третину її потреб на піку споживання. Станом на кінець січня портативні станції виробляли близько 3 гігават потужності. Україна продовжуватиме розвиток децентралізованих систем електрогенерації.
Російські атаки на українські енергомережі так само часто траплялися під час попередніх зим. Цієї зими таких атак було втричі більше: електростанції, підстанції, газогони та котельні зазнавали ударів регулярно, і це призвело до їхнього руйнування, оскільки дронів було втричі більше, ніж в попередні періоди.
Українська промисловість також зазнавала російських ударів. Підприємство-виробник ракет «Фламінго» зазнало щонайменше двох ударів, але випуск виробів не зупинився. Один з виробників дронів також був атакований і тепер розосередив виробництво по 20 різних локаціях. Деякі компанії формують власні підрозділи ППО і використовують для цього зняті з консервації системи озброєнь, передані державою. Також повідомляють про те, що виробництва, які зазнають ударів, відновлюють свою роботу впродовж кількох тижнів.
Росія нарощує кількість безпілотників. Крім того, вони тепер літають на дуже малих висотах, нижче радарного горизонту, і через це українці змушені здебільшого покладатися на системи ППО малого радіусу дії та системи візуального виявлення. Насправді, Україна нарощує застосування малого ППО та зокрема екіпажі безпілотних перехоплювачів, а віддалене пілотування тепер примножує їхні ударні потужності. Українці також застосовують системи аудіовиявлення, які здатні виявляти ті російські дрони, яких не бачать радари. Засоби РЕБ перешкоджають роботі навігаційних систем деяких видів російських безпілотників. Операції тепер проводяться російською стороною вдень і вночі – таким чином вони намагаються перевантажити українську оборону. Подібним чином США та Великобританія проводили бомбардування вдень і вночі під час Другої світової війни.
Ефективність російських дронових атак скоротилася з 19% у жовтні до 8% у березні, попри те, що фактична кількість застосованих у березні безпілотників виросла. Це – прояв щораз більших спроможностей української протиповітряної оборони.
Україна має системи ППО NASAMS, IRIS-T та «Патріоти», здатні збивати крилаті ракети; також це можуть робити «Гепарди», «Скайнекс» та кулемети, якщо ракети пролітають достатньо близько до їхніх позицій. Пілоти переданих Заходом літаків також часто вилітають в зону загрози та перехоплюють ракети. Систем по всій країні недостатньо, і іноді росіяни «засипають» крилатими ракетами якийсь сектор, щоб перевантажити тамтешні засоби оборони. Бували випадки, коли система вистрілювала всі ракети і не встигала перезарядитися до того, як пролітали наступні ворожі снаряди. Бувають також випадки, коли пускові установки розраховані на шість ракет, але через їх нестачу заряджаються лише двома. А буває, що українці борються засобами електронної протидії: порушують системи навігації крилатих ракет.
Україна має 9–11 систем «Патріот», здатних перехоплювати балістичні ракети малої та середньої дальності. Було обіцяно передати ще п’ять систем, а Зеленський заявив, що для захисту країни Україні потрібно 25 «Патріотів». Та крім того, що не вистачає самих систем, є ще й гостра нестача ракет для них.
З 2022 року Україна отримала лише близько 600 ракет. У 2023 році компанія Lockheed-Martin збільшила виробництво на 60% і виготовила 620 ракет у 2025 році, а в січні США погодилися упродовж семи років збільшити виробництво до 2000 ракет на рік. Однак за перші три дні війни в Ірані країни Близького Сходу вистріляли понад 800 ракет із систем «Патріот», тому, мабуть, Україна опиниться внизу списку пріоритетів щодо поставок цих ракет.
Україна також має дев’ять систем IRIS-T, здатних збивати балістичні ракети малої дальності, до яких належать усі ракети, що їх росія використовує в Україні, за винятком «орєшника».
Удари росіян снарядами великої дальності по Україні досі дуже небезпечні. Проте українська протиповітряна оборона, ймовірно, зможе утримати рівень збитків від російських дронів на нинішньому рівні, навіть попри той факт, що кількість дронів постійно збільшується.
Ефективність перехоплення крилатих ракет, ймовірно, залишиться в межах 60–90 % залежно від типу та кількості цих ракет.
Балістичні ракети завжди мали високі шанси уникнути перехоплення, і така ситуація збережеться з огляду на нестачу систем протиповітряної оборони та ракет.
Та навіть попри постійні загрози не видно ознак, що Росія досягне своєї мети — повністю знищити енергетичну інфраструктуру чи промисловий потенціал України або зламати волю українського народу.
(…про повітряну війну над росією — в наступному дописі…)
Переклад: Ростислав Семків, Антон Шигімага, Антоніна Ящук
Редакція: Антоніна Ящук
ЗАКЛИК ДО ЗБОРУ КОШТІВ:
9 бригада Сил Беспілотних Систем потребує допомоги у придбанні Ecoflow DeltaPro. Для виконання бойових завдань нашим захисникам необхідно мати не лише дрони, але й низку інших засобів.
Ваша підтримка дозволить дронарям бути максимально ефективними!
Номер картки банки: 4874100027129868
ХТО МАЄ ЗМОГУ, ПРОСИМО ДОЛУЧИТИСЯ ПРОСТО ЗАРАЗ!
