Чим ближчий час урядового звіту в парламенті, тим все більше “головняків” виникає на Банковій. Охранителі режиму вже не знають про які “перемоги” та “здобутки” нам розповідати. Урядовці вдалися до порошенківської тактики перерізання стрічок на клозетах… але це мало допомагає.
Все очевидніше є те, що уряд має бути реформовано, якщо не відправлено у відставку. Звільненням Степанова чи ще кількох міністрів обмежитися не вдасться.
Проте, на Банковій хочуть перечекати “ідеальний шторм” в паперовій хатинці своїх ілюзій.
Я вже неодноразово писав, що парламентську більшість, яка забезпечує Єрмаку результативне голосовування в ВР, формують за рахунок “заохочень”, “матеріальних мотивацій” та виконання “хотілок” окремих груп І депутатів. “Кормова база” для цього фактично вичерпана і на Банковій, для переконування депутатів “правильно голосувати”, хочуть “на повну” включити силовиків.
Звичайно, така конструкція довго не протягне і посиплеться під час перших подихів “шторму”. А він вже насувається на Україну.
Зеленський був змушений трохи пошарпати олігархів. Поки рано говорити про олігархічний консенсус проти президента, але медійний простір вже іскрить від напруги.
Ця напруга передається і в політикум, де інтенсивно відбуваються переформатування під новий електоральний трек. Ідея дострокових парламентських виборів на початку 2022 р стає все реальнішою. А це, у свою чергу, знижує ціну “Слуг” як активу. Тому їх фракцію штормить і з неї тікають окремі персонажі…
Коли я пишу про “шторм”, то маю на увазі не лише фактичний провал вакціонування населення, колапс медичної галузі та неефективність локдаунів. Достатньо поглянути на статистику бідності, на цифри реального росту/зниження зарплат і пенсій, на показники промислового виробництва, на криву підприємницької активності, щоб побачити небезпечні тенденції для соціально-економічної сфери.
Сюди варто додати загострення ситуації на фронті, відверті провали в управлінні Воєнною організацією, нездатність забезпечити базові потреби військовослужбовців, недовіру до влади у військах та серед резервістів. Нас чекає, якщо не “велика війна”, так суттєве збільшення інтенсивності військових зіткнень з Росією.
А влада до цього не готова, бо верховний головнокомандувач два роки стверджував, що потрібно “просто перестати стріляти”, розповідав про “перемир’я” і обійцяв своїм виборцям мир “вже завтра”.
Світова економічна криза та наслідки ковід-локдаунів в глобальному вимірі створюють додаткові ризики. Україною немає кому займатися. Розповіді про “прориви” після дзвінків Байдена – це для внутрішньополітичного споживача. Насправді, а ні США, а ні ЄС не маєть ресурсу та політичної волі для порятунку Києва.
Вирішувати кризові питання санкціями через “офіс простих і швидких рішень”, яким стала РНБОУ, можна до певного часу. Вже сьогодні деякі члени Радбезу всіляко уникають висловлюватися на засіданнях “під протокол”, бо усвідомлюють, що рано чи пізно доведеться комусь відповідати. Фігуранти санкцій ще не встигли повідбивалися в міжнародних судах. Але це може статися. І тоді всі побачать, що “король голий”. Тоді Зеленському не допоможуть навіть десяток центрів протидії дезінформації та прикормлені “блогери”.
“Ідеальний шторм” все ближче. Що може йому протиставити Банкова? Вутлий човник “уряду Шмигаля”, який давно протікає і більше схожий на бутафорський?
В умовах кризи, яка загрожує існуванню країні, відповідальна влада вдається до консолідації та формує уряд національної єдності. Відкидаються партійні чвари і створюється Уряд з великої літери – Суб’єкт, який пропонує антикризову стратегію, бере відповідальність на себе за її реалізацію та отримую надзвичайні повноваження. Це ідеальна модель. В рафінованому варіанті вона не існує. Проте, окремі їх елементи на різних континентах рятували країни в тяжкі часи.
Які основні позиції мали б лягти в основу антикризової політики такого Уряду? По-перше, відмова від зовнішнього управління та олігархічної ренти. Так, це важко, ризиковано, може ускладнити наші стосунки з колективним Заходом. Але якщо цього не зробити, то ми остаточно законсервуємося в стані придатку “зовнішніх партнерів” та території їх конфліктів. По-друге, перегляд медичної, земельної, освітньої реформ, стабілізація ситуація в енергетичній галузі тощо.
Хто може реалізувати такий план? Надпартійний уряд з сильних фахівців. І не потрібно мені розповідати, що “технократи” не виправдали сподівань”. Називати уряд Гончарука “технократами” можна хіба що в розумінні “технічних” фігур, якими рухали “смотрящі”.
Де можлива точка кристалізації такого проекту? Для початку потрібно створити парламентську коаліцію та підписати коаліційну угоду. Я про це писав і не хочу повторюватися. Конфігурація нової більшості (так вже історично склалося) передбачає участь частини “Слуг народу”, партії “Батьківщина”, групи “Довіра”, частини фракції “Голос” та інших позафракційних елементів. Олександр Корнієнко вже заявив, що “Слуги народу” публічно не заперечують можливості коаліції з політичною партією Юлії Тимошенко “Батьківщина”.
Я розумію ризики від співробітництва Зеленського та Тимошенко. І не виступаю адвокатом Юлії Володимирівни. Але на сьогодні, саме її команда пропонує рішення, які можуть стабілізувати систему. Також Тимошенко – це “таран” для Зеленського в протистоянні з олігархами. До того ж вона не складає електоральної конкуренції президенту, якщо в останнього є наміри продовжувати політичну кар’єру.
Другим етапом має стати “кастинг” програм і проектів у фахових спільнотах. Якщо відкинути взаємний хейтинг, то в експертному співтоваристві є достатньо адекватних людей та цікавих пропозицій. Більш того, запит на фаховість – це зростаючий тренд.
Звичайно, на Банковій можуть “чекати далі з моря погоди” і вирішувати свої “шкурняки”. Проте це не довго… до літа, коли прйде шторм.
Джерело: Цензор
