У 2027 році в дев’яти країнах — Франції, Італії, Іспанії, Польщі, Греції, Фінляндії, Естонії, Словаччині та Словенії — відбудуться надзвичайно важливі національні вибори. На ці країни разом припадає понад половина населення Європейського Союзу. Хоча результати цих виборів, як і непрямих федеральних президентських виборів у Німеччині, залежатимуть від таких питань, як вартість життя, імміграція, державний борг, безпека та соціальний захист, усі вони об’єднуватиме фундаментальніше питання: чи хочемо ми, європейці, залишатися господарями власної долі, чи дозволимо ухвалювати найважливіші рішення деінде?
Гострота цього вибору вже очевидна. Нещодавня перемога «Альтернативи для Німеччини» (AfD) у Саксонії-Ангальт — це попередження не лише для Німеччини, а й для всієї Європи. Контролювати власну долю означає бути спроможними захищати себе в умовах, коли Сполучені Штати скорочують свої зобов’язання перед союзниками. Це також означає підтримувати Україну; захищати демократію, верховенство права та плюралізм медіа; використовувати штучний інтелект на благо суспільства; забезпечувати військову, наукову, технологічну, енергетичну та промислову автономію; зберігати нашу соціальну й екологічну модель.
Хоча всі складові європейської могутності вже існують, їх досі не вдалося об’єднати в дієву систему. Ми, європейці, часто обговорюємо оборону, не визначаючи, який саме суверенітет вона має захищати. Ми говоримо про конкурентоспроможність, але не впроваджуємо належним чином уже визначені рішення для подолання стратегічних вразливостей Європи й не проводимо політики, необхідної для істотного та структурного підвищення потенціалу економічного зростання. Ми говоримо про реіндустріалізацію, не вирішуючи, як її фінансувати. Ми проголошуємо важливість штучного інтелекту, але не пропонуємо суспільного бачення його розвитку.
Таке безсистемне пливіння за течією більше не може тривати. Прем’єр-міністр Канади Марк Карні, перегукуючись зі Страсбурзькою декларацією від 27 листопада 2025 року, влучно описав руйнування міжнародного порядку як наслідок дедалі активнішого використання енергетики, технологій, фінансів і ланцюгів постачання як інструментів влади та примусу.
Це питання набуде особливої гостроти 16 вересня у Страсбурзі, коли Карні відвідає щорічне звернення президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн про стан Союзу як почесний гість, а наступного дня виступить у Європейському парламенті. Карні закликав середні держави діяти спільно в умовах посилення суперництва великих держав. Його присутність винесе це завдання безпосередньо на політичний порядок денний ЄС. Але амбіції Європи мають бути масштабнішими. Замість того щоб задовольнятися статусом середньої за потужністю сили, вона повинна стати демократичною наддержавою — могутньою, суверенною та неімперською. Саме тому ми заснували ініціативу Europa Power Initiative, мета якої — узгодити зусилля Європи з адаптації до геополітичних викликів, що постають перед нею.
Європа має бути обережною, щоб не переоцінювати й не недооцінювати власні сили. Її безпорадність у деяких сферах є реальною, але в інших вона лише уявна. Європейці повинні замислитися над тим, як перетворити наднаціональне політичне утворення на демократичну, сталу й відповідальну силу, здатну захищати власні інтереси, зберігати свободи своїх громадян і пропонувати бачення, засноване на спільних правилах, співпраці та багатосторонності.
На щастя, наші громадяни не вимагають абстрактно «більше Європи». Вони хочуть, щоб ЄС був чимось більшим, ніж просто ринком зі спільними правилами та процедурами. Вони прагнуть, щоб він став справжньою силою, здатною захищати, інвестувати, передбачати, ухвалювати рішення й діяти тоді, коли національної політики вже недостатньо. Отже, вибір стоїть не між власною країною та «Європою». Він стоїть між індивідуальним занепадом і спільним здійсненням влади.
Перетворивши ЄС на демократичну силу, здатну швидко діяти в кризових ситуаціях, ми створимо не наддержаву, яка стирає національні держави, а спільноту, що дає їм змогу реалізовувати повноваження, якими жодна з них не може володіти самостійно. Такий проєкт поважатиме волю європейських народів і різноманітність держав-членів. Він передбачатиме створення спільних можливостей у ключових сферах — обороні, енергетиці, дослідженнях, виробництві напівпровідників, хмарних обчисленнях, роботі з даними, штучному інтелекті та інвестиціях, — водночас залишаючи ухвалення рішень на місцевому або національному рівні там, де це є найефективнішим і найзаконнішим. Це і є принцип субсидіарності.
Справжня сила має свою ціну, але продовження безсилля коштуватиме дорожче: посилення залежності, ослаблення демократій, руйнування нашої соціальної та екологічної моделі й суспільної згуртованості. Головне завдання — уникнути хибного вибору, наприклад, збільшення оборонних витрат за рахунок охорони здоров’я, освіти, досліджень, соціального захисту, кліматичної політики чи культури. Об’єднання інвестицій, які потребують значного масштабу, могло б подолати цю дилему, підвищивши ефективність кожного витраченого євро.
Технологічний суверенітет — це не лише обмеження ризиків, пов’язаних зі штучним інтелектом. Він також передбачає використання нових інструментів для поліпшення охорони здоров’я, освіти, досліджень і державного управління. Для цього потрібна спільна цифрова інфраструктура, контрольована в Європі, заходи із захисту даних громадян і бізнесу, а також розширення прав і свобод, які дадуть кожному більше можливостей впливати на власне життя.
Вибори 2027 року за формою будуть національними, але за наслідками — європейськими. Будь-яке рішення окремої держави щодо оборони, енергетики, імміграції, промислового розвитку, України чи технологій впливає на інші країни. Тому кожен європеєць зацікавлений у виборах, у яких він не голосуватиме. Щоб упоратися з цією асиметрією, потрібно краще координувати національні виборчі кампанії: кандидатам слід ставити подібні запитання, а наслідки їхніх пропозицій для ЄС — порівнювати. Мета полягає не в тому, щоб обмежити суверенітет європейських виборців, а в тому, щоб вони здійснювали його з повним усвідомленням взаємозалежності.
Незалежні, різноманітні, інноваційні та якісні медіа, особливо суспільні мовники, відіграють тут ключову роль. Спільні розслідування й транснаціональні дебати надали б наступного року виборам європейського виміру, сприяючи формуванню спільної свідомості. Саме в такому дусі у Страсбурзі було засновано Europa Power Initiative. З метою перетворити нашу взаємозалежність на демократичну дискусію та спільні пропозиції конференція 21–23 жовтня об’єднає політичних лідерів, експертів, представників медіа та громадян, щоб підготуватися до викликів, з якими має зіткнутися Європа.
Розбудова сили, необхідної для здійснення суверенітету й збереження європейського способу життя, означає відновлення нашої свободи діяти спільно. Іншого способу повернути громадянам контроль над власним майбутнім немає.
автори – Гійом КЛОССА, Катрін ТРАУТМАНН і Славой ЖИЖЕК
