Київ. 10 листопада 2016 року (Детектор Медіа, Ірина ВЕРЕЩУК, Президентка Центру Балто-Чорноморських досліджень). Оскільки українські ЗМІ приділяють мало уваги сучасним тенденціям, які відбуваються в країнах Центральної, Південно-Східної Європи та Балтії, зокрема ініціативі президента Польщі А.Дуди «Трьох морів» або «Тримор’ю», а також ролі України в ній, вважаю вкрай важливим представити аналітичний огляд даної теми. Це питання актуальне та широко висвітлюється у польських ЗМІ, аналітичних та наукових виданнях. Так, 23 жовтня ц.р. авторитетний у Польщі Польський інститут міжнародних відносин, після 4-х річної перерви, відновлює видання журналу «Польський дипломатичний огляд» та на перших сторінках публікує інтерв’ю А.Дуди про національні інтереси Польщі, ґенезу його ініціативи, історичні передумови, сучасні виклики та цілі зовнішньої політики Польщі.
Отже, створення регіонального союзу, групи держав Адріатичного, Балтійського та Чорного морів (пол. АВС) або ” Тримор’є” є ініціативою президента А.Дуди, яка як вважають у польських ЗМІ є продовженням реалізації ідеї Пілсудського про “Балто-Чорноморський союз”, або “Міжмор’я”, однак насправді є далекою від неї, принаймні у тому форматі учасників, який сьогодні пропонується польським президентом.
Ідея “Балто-Чорноморського союзу”, була виголошена князем Адамом Єжи Чарторийським, як засіб убезпечити Польщу та Європу загалом від російської експансії і передбачала розширення Польщі на південь та включення до її складу Пруссії. Пізніше прихильником Балто-Чорноморського союзу був перший голова відродженої польської держави Юзеф Пілсудський, який вважав що такий союз мав продовжити багатонаціональну та багатокультурну традицію колишньої Речі Посполитої, утворити федерацію, в яку увійшли б Польща, Естонія, Україна, Литва, Латвія, Білорусія, Чехословаччина, Румунія, Угорщина, Югославія, що дозволило б уникнути державам Центральної Європи домінування Німеччини або Росії.
Також ідея подібного союзу активно вивчалася та розроблялася українськими науковцями, державними діячами, зокрема Ю. Липою, С. Рудницьким та М. Грушевським, прихильником такого союзу був також В’ячеслав Чорновіл.
Представлена «Ініціатива Трьох морів» А.Дуди, в Україні під час щорічної наради послів 24 серпня 2016 року з нагоди 25 річниці Незалежності України, а згодом і на саміті у хорватському Дубровнику показала, що Україна поки що залишається за її межами, а у цьому регіональному союзі могла б бути польським союзником, працюючи разом з нею “для будівництва спільноти народів регіону». Однак, чи не є це повторенням помилок Східного партнерства, яке гарно виписане на папері, та не працює в реальності, з причини неможливості його достосувати до українських реалій та відсутності доступних, прозорих механізмів фінансової, економічної, безпекової співпраці?
Під час виступу у Києві президент Польщі наголошував на тому, що Центральна і Східна Європа повинні отримати свою власну політичну суб’єктність, щоб не стати полем для гри великих гравців і такі дії повинні бути реалізовані в рамках ЄС і НАТО. Переконував, що йдеться про створення блоку країн незалежних від великих країн на сході та заході. На його думку, необхідно відійти від поділу на центр і периферію, а також ” трансферу односторонніх моделей ” від західних країни до східних в рамках ЄС.
У Хорватії на першому саміті «Тримор’я» були присутні представники 12 країн, але тільки половина з них були рівні рангу Дуди. На рівні президентів були представлені Хорватія, Польща, Угорщина, Литва, Словенія та Болгарія. Чеська Республіка, Словаччина, Румунія, Австрія, Естонія і Латвія – представлені на рівні міністрів і віце-міністрів.
У своєму інтерв’ю від 23 жовтня 2016 журналу «Польський дипломатичний огляд», який видається Польським інститутом міжнародних відносин, А.Дуда пояснює принципи на які має опиратися зовнішня політика Польщі, зокрема заявляє: «У політиці не йде мова про те, щоб всім подобатися. Політики – пристосуванці, які провідують гасло “адаптація”, насправді є конформістами… Девізом польської зовнішньої політики завжди повинен бути принцип “Нічого про нас без нас!”. Вважаю, що повинні ми розуміти це гасло, як обов’язок нинішньої політики, активного впливу на те, що експерти називають міжнародним співтовариством. Для проведення нашої незалежної зовнішньої та економічної політики… Польща є одним з найдинамічніших суспільств в Європі, голодних на успіх. Зовнішня політика не може бути продиктований комплексами, а особливо комплексом неповноцінності. Ніколи не варто переоцінювати свою позицію і силу, але також ми не повинні дозволити себе переконати, що в принципі не на все маємо вплив і нічого від нас не залежить. Потрібно мати ініціативу».
За словами А.Дуди одним із стовпів сильної польської позиції в Європі має бути тісна співпраця з усіма країнами Центральної та Східної Європи. “Я ніколи не приховував, що я йду слідами Леха Качинського, який вважав, що хороші, дружні відносини з іншими країнами в регіоні допомагають Польщі реалізувати свої інтереси. Я особисто хотів би, щоб в рамках регіонального співробітництва ми були зосереджені не тільки на чисто політичних, а й економічних питаннях. Слугує цьому співпраця в рамках групи країн Тримор’я (пол.Trójmorza) ( Адріатичне – Балтійське – Чорне море). Звідси натиск на розвиток інфраструктури на осі Північ-Південь. Розширення співпраці в регіоні також потребує великомасштабних проектів, в результаті чого отримають вигоду всі. Тому хотів би, щоб її результатом було б, серед іншого, створення надшвидкісної залізниці, що сполучала б Таллінн і Дубровник, з відгалуженнями до Відня, Києва, Бухареста, Софії та Белграду. Такого типу колії бракує у цій частині Європи”, – сказав Дуда.
Флагманськими проектами «Тримор’я» мають стати створення газового коридору “Північ-Південь” з метою диверсифікації джерел надходження енергоресурсів, який з’єднує вже існуючий LNG термінал в польському Свіноуйсьце з терміналом на хорватському острові Крк. Також Дуда вважає важливим реалізацію проекту автошляху “Via Carpathia”. Який знову ж таки проходить повз Українську територію.
Аналізуючи політичну та економічну ситуацію регіону Центральної та Східної Європи, а також зовнішньополітичні аспірації Польщі, можна робити висновок, що ідея об’єднання малих держав трьох морів є позитивною з точки зору економічної, культурної та політичної співпраці. У цьому відношенні концентрація економік східноєвропейських країн ( а вони разом переважають економіку Росії), могла б зіграти вирішальну безпекову роль не тільки для Європи, а для всього світу.
Однак відсутність там України, або її участь на певних умовах є фактично визнанням сфери впливу Росії, що робить це об’єднання недостатньо сильним у безпековому вимірі. Також країни регіону мають дуже різні інтереси, наприклад по відношенню до Росії. Крім того, польсько – українські відносини обтяжені різними підходами до історичних подій на Волині, ролі УПА, політики уряду Польщі у період 1930–1939 рр., пацифікації Галичини. Чи буде це утворення в рамках ЄС дієвим інструментом протидії сучасним загрозам, чи вдасться учасникам знайти спільні інтереси, чи вистачить мудрості виробити стратегію злагодженого існування та взаємодії покаже час. Адже створення Союзу трьох, а в майбутньому може і чотирьох морів є архиактуальним питанням.
Отже, у разі бездіяльності та безініціативності ми знову залишаємося на периферії, стаємо об’єктом або засобом для досягнення політичних, економічних цілей інших держав, плентаючись за ними, чекаючи поки нас покличуть, приймуть чи щось запропонують. Звісно, плідна співпраця та надійні союзники є важливим та цінним для України та регіону. Однак варто пам’ятати, що про нас згадають в останню чергу у разі якщо проявлятимемо свою слабкість та інертність. Чи не час нам самим ініціювати формати співпраці, діяти з точки зору українського інтересу на умовах для нас прийнятних і вигідних. Маючи величезний людський потенціал, географічні та природні ресурси сьогодні є всі шанси активно діяти та досягати вищих цілей, досягати неможливого для себе і нашої країни, адже якби люди робили тільки те, що вбачається можливим то сьогодні сиділи б пещерах.
Наступний форум на високому рівні країн Трьох морів відбудеться в червні 2017 року у Вроцлаві, тож варто Україні виступати з власними ініціативами бачення майбутнього цього регіонального союзу.
