Нещодавно звільнення з колонії Євгенії Хасіс та її інтерв’ю Ксенії Собчак — це не просто чергова «медійна історія» в російському інформаційному болоті. Це — оголена сутність роzzійського фашизму, який десятиліттями вирощувався під дахом Кремля і сьогодні став офіційною ідеологією війни проти України.
Хасіс — фігурантка справи «БОРН» (Бойова організація роzійських націоналістів), яка разом із Нікітою Тіхоновим була засуджена за вбивство правозахисника Станіслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабуріної у 2009 році.
Так сталося що я знав свого часу їх обох.
Анастасія була відома своїми статтями в «Новій Газеті», спрямованими проти російського наzизму, і досліджувала зв’язки вуличних угруповань із кремлівською владою.
Маркелов виступав проти вторгнення рф у Чечню, був відомий своєю жорсткою позицією проти російського імперського неонаzизму і як адвокат вів справу Ельзи Кунгаєвої, 18-річної чеченської дівчини, зґвалтоvаної та vбитої у 2000 році в Чечні полковником окупаційної російської армії Юрієм Будановим і його солдатами.
Далі пряма мова Хасіс:
«Такі люди, як Маркелов, говорили, що нібито російська армія на території Чеченської Республіки під час чеченської кампанії здійснювала якісь безмежні вчинки, воєнні злочини. Якщо висловлюючись сучасною мовою, Маркелов відверто дискредитував дії російської армії за часів чеченської кампанії. Ту частину суспільства, яка була налаштована патріотично, ці висловлювання зачіпали дуже сильно».
БОРН стояли і за іншими політичними вбиvствами: антифашистів Федора Філатова, Івана Хуторського та інших, за нападами на адвокатів, громадських активістів, журналістів, людей іншої національності (жахливе вбиvство в Москві таджика Селеха Азізова, якому роzzійські наzисти vідрізали голову). Це був справжній терор проти всіх, хто наважувався протистояти праворадикальній мобілізації в Росії, кого вважали мішенями «російської національної справи».
І важливо пам’ятати: такі угруповання як БОРН і пов’язаний із ним «Русский Образ» не були вуличною самодіяльністю. Їх патронували кремлівські структури. Найвідоміший куратор — Владислав Сурков, тодішній заступник голови Адміністрації президента рф, який фінансував «Русский Образ» і використовував роzzійських наzистів як частину своєї системи «керованої політики».
Той самий Сурков, який пізніше став архітектором «руzzкого мира», війни проти України, створення окупаційних псевдореспублік на Донбасі, та анексії Криму.
Тобто витоки сьогоднішньої агресії та вторгнення в Україну — не в «раптовій помилці Путіна» і не в «радикалізації після 2014 року». Корені вторгнення лежать у повзучій фашиzації pосії, яка почалася ще під час першої та другої чеченських воєн — там відпрацьовувалися масові катування, зачистки, фільтрації, масові vбивства, а також ідеологія й чудовищна дезінформація, основа «гібридної війни», які згодом стали нормою для росzzйської армії в Грузії, Сирії та в Україні, включно з Кримом і Донбасом.
Найпоказовіше — Хасіс за 16 років ув’язнення не тільки не розкаялася, а й повністю повторює наzистські та шовіністичні наративи Кремля.
В інтерв’ю Собчак вона відкрито підтримує «СВО», тобто війну проти України.
Вона розповідає, як у колонії подавала прохання про відправлення на український фронт.
Її мова, її аргументи, її світогляд повністю збігаються з тим, що сьогодні транслюють роzzійські пропагандисти.
І в цьому — головний висновок.
Сьогодні різниці між одіозними наzистськими ідеями БОРН про перевагу роzzійської нації та офіційною кремлівською лінією не існує.
Це одне й те саме.
Ідеологія роzzійських неонаzистів нульових, значною мірою вирощених Кремлем, стала державною доктриною.
Країна, яка офіційно мріє стерти українську націю, випускає на свободу людину, яка вбивала за «російську національну справу» — і тепер ця «справа» є офіційною політикою держави.
Історія Євгенії Хасіс — не про «одинокую маргінальну наzистку». Хоча я впевненний, що ми ще побачимо її у великій політиці!
Це дзеркало pосії.
Дзеркало, в якому чітко видно прямий зв’язок між кремлівськими кабінетами, наzистським підпіллям нульових і сьогоднішньою війною проти України.
Фашиzм у pосії ніколи не був маргінальним. Він був державним.
І тепер він перестав це приховувати.
автор – Serg Shevchenko, анархіст, ветеран, доброволець
