Львів. 22 квітня 2015 року (DailyLviv). Центральна влада побоюється, що внаслідок децентралізації влади після місцевих виборів, які мають відбутися у жовтні цього року, в Україні виникнуть, такі собі, «херсонська народна республіка», чи «причорноморська народна республіка», чи будь-які інші варіації на тему федералізму без федералізації.
Про це вчора, 21 квітня 2015 року, під час круглого столу на тему «Регіональна реформа в Україні: плюси та мінуси для Львівщини», який відбувся у Львівському прес-клубі, заявив політолог, директор центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик ( Київ).
За його словами, це є фобії нинішніх владоможців.
– Є певна фобія стосовно того, що після місцевих виборів у жовтні ми отримаємо складну політичну ситуацію на cході та півдні України, що частина місцевих рад буде сформована з більшістю симпатиків опозиційного блоку. Вони будуть лобіювати пришвидшення повноважень і бюджетів на місцях. Вони будуть вимагати розширення повноважень місцевих органів влади, в тому числі й виконкомів. Зокрема, будуть підніматися питання муніципальної міліції, призначення керівників МВС на місцях, питання обрання суддів загальної ланки. Ризики оголошення в складі України «херсонської народної республіки» чи «причорноморської народної республіки», чи будь яких інших варіацій на тему федералізму без федералізації є достатньо актуальними. І ці фобії лякають наших чиновників, оскільки вони вважають, що коли одна політична сила буде опонувати і вимагати більше повноважень, посилаючись на добрі наміри децентралізації, це може, фактично, призвести до підриву управління системи в цілому, – каже політолог.
Тому він вважає, що реформу системи місцевого самоврядування в нинішніх умовах можуть відкласти. Крім того, за його словами, у 2015 році можуть бути проведені вибори з повноваженнями місцевих рад на два роки. А вже потім, у 2017 році, проведуть вибори за новою виборчою системою.
– У нас ситуація радикально відрізняється від того історичного процесу, в який увійшла Польща, коли почала проводити децентралізацію. Вони до цього готувалися. І 1989-1990 роки – це був час зламу, але Польща не переживала інтервенції, вона не перебувала у військовому конфлікті і не було достатньо високих політичних ризиків проводити децентралізацію, – зауважив Віталій Кулик.
Він нагадав, що Україна до системи децентралізації йде ще з 1996 року, коли була ратифікована Європейська хартія місцевого самоврядування.
З того часу ми пережили два моніторинги Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи стосовно виконання умов Європейських хартій місцевого самоврядування. Це певні зобов’язання України з децентралізації. Ми взяли ці зобов’язання у 1996 році. Перший моніторинг показав, що ми нічого не зробили для того, щоби провести децентралізацію. Другий – що Україна виконала тільки 5% зобов’язань. На сьогодні можна сказати, що ми виконали лише 15-20% за наявності закону, того закону, який поки що не працює. Ми не маємо жодної історії успіху об’єднання територіальної громади, ми не маємо історії успіху запровадження в дію закону про міжмуніципальне співробітництво. І достатньо складно говорити, яку модель буде застосовано під час реальної децентралізації. Тому що в нас зараз більшість чиновників і політиків намагаються вирішити питання децентралізації шляхом арифметичного чи механістичного розподілу повноважень, – каже політолог.
За його словами, влада не хоче говорити про демократію на місцях.
– У нас лише 20% місцевих громад мають статути міст. В цих двадцяти відсоткахтільки у невеликої частини є прописані пункти про громадську експертизу, про громадські слухання. Більшість процедур, пов’язаних із участю громадян в прийнятті громадських рішень на місцях настільки забюрократизовані в інтересах місцевого чиновника, що реалізувати щось неможливо. Тому що процедура ініціювання ініціатив є настільки складною, що громадяни не можуть це зробити, – вважає Віталій Кулик.
Він зауважив, що саме через свої фобії чиновники держави гальмують проведення реформ.
– З одного боку держава каже: добре, ми даємо повноваження і бюджети органам місцевого самоврядування. А з іншого боку держава робить все, щоби громадяни не отримали контроль над цими органами місцевого самоврядування. Не прийнято закон про місцевий референдум, не прийнято закон про збори та конференції громадян за місцем проживання, не прийнято нову редакцію закону про органи самоорганізації населення, не прийнято закони, які регулюють положення про громадські експертизи, громадські опитування, громадські слухання, місцеві ініціативи. Все це дається на відкуп органам місцевого самоврядування. А ці процедури занадто забюрократизовані. Таким чином, на мою думку, потрібно приймати закон про громадські ініціативи і на законодавчому рівні визначати процедуру. І цю процедуру органи місцевого самоврядування мають виконувати. Тому що інакше, на жаль, буде важко говорити про підконтрольність цих органів, – каже політолог.
