16 вересня у Сеулі відбувся перший саміт «Центральна Азія – Республіка Корея» на рівні глав держав. Це один з низки заходів формату С5+1, які вже відбувалися з Китаєм, Росією, США, Європейським Союзом та іншими країнами. Географія центральноазійської дипломатії продовжує розширюватися як на захід, так і на схід.
Широке бачення
Країни регіону намагаються диверсифікувати свої міжнародні відносини, щоб не бути залежним від одного чи декількох гравців. Насамперед, мова йде про Росію та Китай. Інвестиції з різних куточків світу та залученість країн з часто протилежними інтересами сприятиме безпеці Центральній Азії.
Південна Корея – вдалий партнер. По-перше, у Центральній Азії проживає 300-350 тисяч етнічних корейців, які називають себе «корьо-сарам» (корейська людина). Це результат масових переселень у радянський період. Їхнє проживання у регіоні спрощує діалог, бо у сторін вже є щось спільне.
Південна Корея – вдалий партнер. По-перше, у Центральній Азії проживає 300-350 тисяч етнічних корейців, які називають себе «корьо-сарам» (корейська людина). Це результат масових переселень у радянський період. Їхнє проживання у регіоні спрощує діалог, бо у сторін вже є щось спільне.
По-друге, багато громадян Центральної Азії їздять до Кореї на заробітки. Раніше основних напрямком трудової міграції була Росія, але потік до неї падає після посилення обмежень внаслідок теракту в «Крокусі». Наразі мова йде про десятки тисяч людей щорічно. Нова країна складна для роботи через мовний барʼєр, незнайомий культурний та економічний простір, але дуже вигідна. Місцеві зарплати набагато більші за російські та центральноазійські.
По третє, Південна Корея – це пряма противага Китаю. Сеул знаходиться у постійній противазі Пекіну, тому буде інвестувати в країни, які знаходять під китайським прицілом. Це можливість послабити позиції конкурента доволі простим способом.
Результати саміту
За підсумками зустрічі, сторони підписали Сеульську декларацію з 28-ми пунктів. Серед основних пунктів:
- Країни домовилися проводити саміт «Республіка Корея — Центральна Азія» на регулярній основі раз на два роки;
- Лідери підтвердили свою прихильність до повної денуклеаризації Корейського півострова. На відміну від Росії, Центральна Азія працює не з ізольованою Північною Кореєю, а з надзвичайно розвиненою Південною;
- Створили спеціалізований підрозділ з підтримки корейських компаній (Korean Desk) у структурах урядів держав Центральної Азії, а також уклали угоди про співпрацю та взаємну допомогу в митних питаннях для спрощення торгівлі та інвестицій;
- Країни узгодять нормативно-правові бази у переробних галузях, зокрема у сфері медичної продукції та косметики, що сприятиме розширенню торгівлі безпечними та високоякісними товарами;
- Лідери спільно наголосили на ролі «кьоро-сарам» — етнічних корейців Центральної Азії, які є живим історичним мостом між Республікою Корея та країнами Центральної Азії.
Крім цього, президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв виступив за створення регіонального інвестиційного альянсу з критичних мінералів. Центральноазійські держави вже обговорювали їх зі США, ЄС та Китаєм. Наразі це міжнародний тренд. Також Мірзійоєв запропонував розвивати трудові обміни за принципом «замовлення – підготовка – працевлаштування». Саме громадяни Узбекистану найбільше їздять до Південної Кореї на заробітки.
Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв запропонував сформувати ланцюг із Південної Кореї через Центральну Азію до Європи шляхом поєднання Середнього транспортного коридору та «Маршруту Трампа» на Південному Кавказі. Не зовсім зрозуміло як саме Корея приєднається до проєктів, адже вона має сухопутний кордон тільки з КНДР. Скоріше за все, мова йде про початкові морські поставки, але навряд чи Китай буде охоче дозволяти Сеулу користуватися своїми портами.
Випадковий саміт чи довгострокове партнерство?
Центральна Азія та Південна Корея не мають ні спільного кордону, ні спільних геополітичних інтересів, ні довготривалих тісних звʼязків. Але, можливо, саме це гратиме на руку співробітництву шести держав. Сеул може інвестувати та працювати з регіоном без жорстких вимог або загроз для нього. Це шанс послабити вплив Китаю, здобути для себе нові ринки збуту та побудувати нові торговельні шляхи.
Для Центральної Азії – це можливість диверсифікувати свої зовнішньополітичні звʼязки, здобути високотехнологічного партнера та отримати новий ринок для свого людського капіталу. У регіону дуже велика народжуваність, за якою країни не встигають. Трудова еміграція може послабити цю проблему та залучити великий іноземний капітал.
Дипломатична праця Узбекистану, Казахстану, Туркменістану, Таджикистану та Киргизстану не залишиться без сліду. Багато міжнародних контактів в умовах світу, що стрімко змінюється, – це не опція, а обовʼязковий козир у рукаві.
