2026 рік став найнасиченішим виборчим циклом у Латинській Америці за останнє десятиліття. П’ять країн — Коста-Рика, Колумбія, Перу, Бразилія та Гаїті — проводять або вже провели президентські вибори. Результати завершених голосувань у Перу й Колумбії виявилися рекордно близькими й спричинили серйозні конституційно-правові суперечки. Регіон продовжив рух праворуч і до тіснішої співпраці з адміністрацією президента США Дональда Трампа. Водночас Нікарагуа фактично скасувала майбутні вибори, а Венесуела після усунення від влади Ніколаса Мадуро залишається в стані глибокої конституційної невизначеності.
- Коста-Рика (1 лютого 2026 року): перемога Лаури Вірджинії Фернандес Сальгадо в першому турі; керівна партія отримала історичну більшість у парламенті.
- Перу (7 червня 2026 року, другий тур): Кейко Софія Фухіморі Ігучі здобула перемогу над Роберто Хельбертом Санчесом Паломіно з мінімальним відривом — менш ніж 0,3 відсоткового пункту.
- Колумбія (21 червня 2026 року, другий тур): Абелардо Габріель де ла Еспрієлья Отеро переміг Івана Сепеду Кастро, але зіткнувся з невирішеною конституційною суперечкою, пов’язаною з громадянством США.
- Нікарагуа: Даніель Ортега 20 липня 2026 року оголосив про фактичне скасування виборів, запланованих на листопад 2027 року.
- Венесуела: календар президентських виборів після усунення Ніколаса Мадуро не визначений.
- Бразилія (4 жовтня 2026 року, перший тур): вирішальні вибори між Луїсом Інасіу Лулою да Сілвою та Флавіу Болсонару, результати яких визначать, чи збережеться розкол регіону між лівими та правими силами.
Інфографіка 1: Хронологія ключових виборчих подій у Латинській Америці у 2026 році
1. Праймеріз і багатоетапні виборчі процеси
Колумбія мала одну з найскладніших виборчих моделей у регіоні. Замість того щоб кожна партія висувала окремого кандидата, споріднені партії та рухи об’єдналися у три великі коаліції — праву, центристську й ліву. 8 березня 2026 року, одночасно з парламентськими виборами, кожна коаліція провела власне внутрішнє голосування, щоб визначити спільного кандидата для першого туру президентських виборів. У Колумбії цей механізм закріплений статтею 107 Конституції: результат такого голосування є юридично обов’язковим, тому кандидат, який програв праймеріз, не може самостійно зареєструватися на тих самих президентських виборах — партії коаліції мають підтримати переможця.
У правій коаліції під назвою «Велика консультація за Колумбію» перемогла сенаторка Палома Валенсія Ларедо від партії «Демократичний центр», набравши понад 3,2 мільйона голосів. У центристській коаліції «Консультація рішень» перемогла колишня мер Боготи Клаудія Ньєвес Лопес Ернандес. У лівій коаліції «Фронт за життя», пов’язаній із рухом чинного президента Густаво Петра, переміг сенатор Рой Леонардо Баррерас Монтеалегре. Він обійшов колишнього мера Медельїна Даніеля Кінтеро приблизно на 30 000 голосів (257 037 проти 227 379 за найповнішими офіційними даними).
Інфографіка 2: Результати коаліційних праймеріз у Колумбії 8 березня 2026 року з повними іменами переможців
Головний парадокс цього процесу полягає в тому, що двоє найсильніших кандидатів у президентських виборах не потрапили до жодної з трьох коаліцій — але з протилежних причин. Іван Сепеда Кастро, представник лівого руху «Історичний пакт», не мав права брати участь у лівій коаліції: Національна виборча рада 4 лютого 2026 року офіційно заборонила йому це, оскільки він уже проходив внутрішній праймеріз свого руху 26 жовтня попереднього року, а правила прямо забороняють кандидатові двічі брати участь у партійному відборі. Після цього рішення керівництво «Історичного пакту» оголосило, що Сепеда братиме участь безпосередньо у першому турі як єдиний кандидат руху, і закликало своїх прихильників не голосувати на коаліційних праймеріз 8 березня. Абелардо Габріель де ла Еспрієлья Отеро від правої партії «Рух національного визволення», навпаки, від самого початку обрав пряму реєстрацію в першому турі, не беручи участі в жодній із трьох коаліцій.
За підсумками парламентських виборів того самого дня «Історичний пакт» президента Петра отримав 25 зі 102 місць у новому Сенаті — найбільшу частку серед окремих фракцій, хоча праві та центристські сили залишилися розділеними між кількома суперниками. У першому турі президентських виборів 31 травня де ла Еспрієлья набрав 43,7% голосів, а Сепеда — 40,9%. Жоден із переможців трьох коаліційних праймеріз — ні Валенсія, ні Лопес, ні Баррерас — не потрапив до другого туру, який зрештою відбувся 21 червня між де ла Еспрієльєю та Сепедою. Обидва кандидати залишилися поза партійним відбором із цілком різних причин: один — через юридичну заборону, інший — через свідоме стратегічне рішення.
Перу також пройшла схожий двоетапний виборчий цикл, хоча без коаліційних праймеріз. 12 квітня відбувся перший тур, у якому Кейко Софія Фухіморі Ігучі — донька колишнього президента Альберто Фухіморі — набрала 17,19% голосів, а Роберто Хельберт Санчес Паломіно від лівої партії «Разом за Перу» — 12,03%. Підрахунок голосів затягнувся майже на місяць через логістичні проблеми з доставленням бюлетенів у віддалені регіони країни. Санчес, лівий конгресмен, будував свою кампанію навколо ідеї скликання нової конституційної асамблеї для повного перегляду чинної Конституції. Національне виборче журі остаточно підтвердило результати першого туру й офіційно призначило дату другого туру лише 17 травня — більш ніж через місяць після голосування. Другий тур відбувся 7 червня.
2. Результати виборів: цифри та скандали
| Країна | Фінальний результат | Особливості та скандали |
| Перу | Кейко Софія Фухіморі Ігучі — 50,135% проти Роберто Хельберта Санчеса Паломіно — 49,865%. Відрив — 49 641 голос. | Голова Національного виборчого журі подав у відставку та став фігурантом розслідування; 3 липня 2026 року Кайко Фухіморі офіційно проголосили обраною президенткою; інавгурація відбулася 28 липня. |
| Колумбія | Абелардо де ла Еспрієлья — 49,67% проти Івана Сепеди Кастро — 48,70%. Другий тур відбувся 21 червня 2026 року. | Було оскаржено результати приблизно 33 000 із 122 020 виборчих дільниць; перемогу де ла Еспрієльї супроводжувала політична й правова суперечка. |
| Коста-Рика | Лаура Фернандес Дельгадо — 48,53% проти Альваро Рамоса Чавеса; вибори відбулися 1 лютого 2026 року. | Фернандес перемогла в першому турі; її партія — Партія суверенного народу (PPSO) — отримала 31 із 57 місць у Законодавчих зборах, тобто парламентську більшість. |
Інфографіка 3: Порівняння результатів найтісніших президентських других турів 2026 року з повними іменами кандидатів
3. Конституційні колізії: Колумбія та Перу
Колумбія: громадянство США як проблема суверенітету
Абелардо Габріель де ла Еспрієлья Отеро має три громадянства — колумбійське за народженням, італійське за походженням та американське, набуте через натуралізацію у 2023 році. Стаття 191 Конституції Колумбії вимагає лише природженого громадянства, а стаття 96 гарантує право на множинне громадянство, якого природжений колумбієць не може бути позбавлений. Виборчий орган, Державна рада та Верховний трибунал Боготи відхилили спроби анулювати його кандидатуру, посилаючись на рішення Конституційного суду C-151 від 1997 року.
Проте понад 30 юристів і колишніх магістратів вищих судів Колумбії розглянули це питання у двох аспектах. Італійське громадянство саме по собі не створює юридичної проблеми. Натомість американське громадянство викликає запитання через присягу, яку складають під час натуралізації: вона передбачає відмову від присяги на вірність будь-якій іншій державі та, за певних обставин, обов’язок носити зброю на користь Сполучених Штатів, якщо цього вимагатиме закон. Юристи наголошують, що йдеться не стільки про автоматичну дискваліфікацію, скільки про питання сумісності: чи може особа виконувати обов’язки президента, зокрема командувати збройними силами та визначати зовнішню політику відповідно до статті 189 Конституції, залишаючись пов’язаною зобов’язаннями за присягою іншій державі.
У липні 2026 року Державна рада прийняла до розгляду позов про анулювання виборів на цій підставі, хоча це рішення не зупиняє інавгурацію новообраного президента, яка відбулася 7 серпня 2026 року. Сепеда назвав де ла Еспрієлью таким, що не відповідає конституційним вимогам для обіймання посади, і закликав до громадянської непокори, а президент Петро заявив про невизнання легітимності нового уряду.
Перу: процедурна легітимність, а не конституційний статус
На відміну від Колумбії, юридична суперечка в Перу не стосувалася конституційного права Кейко Фухіморі обіймати посаду президента, а зосереджувалася на законності самого виборчого процесу. 15 квітня кандидат Вольфганг Гросо та конгресмен Едвард Малага подали до виборчого органу вимоги визнати загальні вибори недійсними через порушення, зафіксовані під час голосування 12 квітня. Національне виборче журі 23 квітня остаточно відхилило заклики до проведення повторних або додаткових виборів у Лімі. У липні суд також прийняв до розгляду позов про захист конституційних прав, у якому вимагалося визнати весь виборчий процес недійсним через порушення принципу демократичного плюралізму. Голова Національного виборчого журі подав у відставку та потрапив під розслідування.
4. Розклад майбутніх подій
- Бразилія — 4 жовтня 2026 року: перший тур загальних виборів; 25 жовтня — ймовірний другий тур між чинним президентом Луїсом Інасіу Лулою да Сілвою та сенатором Флавіу Болсонару.
- Гаїті — 13 грудня 2026 року: загальні вибори; можливий другий тур — 21 лютого 2027 року.
- Гватемала — вибори 2027 року покажуть, чи зможуть інституційні зміни 2026 року, зокрема заміна генерального прокурора та оновлення складу Конституційного суду й Виборчого трибуналу, захистити виборчі органи від повторного політичного тиску.
- Венесуела — без визначеного календаря президентських виборів після усунення Ніколаса Мадуро від влади.
- Нікарагуа — вибори, які спочатку планувалися на листопад 2026 року, а потім через конституційну поправку були перенесені на листопад 2027 року, фактично скасовані після заяви Даніеля Ортеги від 20 липня 2026 року.
5. Бразилія — 2026: вирішальний фактор регіонального балансу
Чинний президент Луїс Інасіу Лула да Сілва балотується на новий термін. Серед його суперників — сенатор Флавіу Болсонару. За опитуванням Datafolha, опублікованим 3 вересня 2026 року, у першому турі Лула мав 38% намірів голосувати, а Болсонару — 33%. У моделі другого туру показники становили 46% і 44% відповідно. Це дані опитування, а не результат виборів.
Інфографіка 4: Опитування Datafolha щодо першого й можливого другого туру президентських виборів у Бразилії, 3 вересня 2026 року
Другий тур, якщо буде потрібний, заплановано на 25 жовтня 2026 року. Лули означатиме продовження лівоцентристської протидії правому регіональному тренду, тоді як перемога Флавіу могла б наблизити найбільшу економіку регіону до консолідованого консервативного блоку, орієнтованого на співпрацю з адміністрацією Трампа.
автор – Надія ПІДЧЕНКО, експерт Центру досліджень проблем громадянського суспільства, спізасновник проєкту “Корейські Хроніки”
