Олександр НИКИФОРЧАК
Якщо трішки щось змінити у звичному, звичне заграє новими барвами. Навіть невеличкі зміни у буденному додають йому елемента новизни. Ба, навіть, і міняти щось не потрібно, потрібно лише подивитись на будні свіжим поглядом.
Таке нам цілком підвладно. От сьогодні за усталено-звичним планом я мав продовжити розповідь про Коди легенд, але хіба важко цей план трішки підкоригувати, зробити такий собі антракт і розповісти про звичне – монету, яка ось зовсім нещодавно трапилась мені в очі. Ніби звичайна, подібна до подібних… Чи не ховається тут незвичайне у звичному?
Розпочнемо зі звичного. Такий тип античних монет ми звично звемо тетрадрахмами, на них звично аверс має зображення царя чи бога, а реверс – тих таки бога чи богиню (вони мають захищати монету від “поганого ока” та додавати їй “авторитету”. Тут все якраз отак. На перший погляд. Спробуємо свіжий погляд?
Правильно ця монета (310-305-ті роки до н.е.) зветься статером, який і становив чотири (тетра грецькою) драхми. Це згодом і не всюди в античному світі статерами стали звати монети в три та дві (номосами звуть ще) драхми, причиною була роздробленість і чисельність давньогрецьких царств та міст, що мали справою честі карбувати власну монету за власними системами.
Звичний аверс зі звичним портретом царя. Знову трішки не звично: царя цього звуть Птолемеєм І Сотером, а зображено царя Александра Великого Македонського. Тут потрібно трішки спецій – звично та усталено вважається, що портрет полководця карбовано лише на статері (тетрадрахмі) іншого його соратника – Лісімаха, як ми вже згадували якось, але на нашій героїні-монеті саме портрет Александра Македонського. Один факт “розкручений”, інший – маловідомий.
Звичний портрет царя в шоломі зі шкури. Звичний? Лише на цьому статері, лише Птолемея І Сотера, цар у шоломі зі шкури слона. А от чому – тут насправді лише здогадки. Натяк на завоювання Індії Македонським (по суті не завойованої), перемога при річці Гідасп фактично стала єдиною поразкою великого полководця – війська відмовились їти далі, злякавшись слонів. Або на особисту мужність та доблесть Птолемея в цій битві, де головною силою супротивників були ті таки слони. Або на те, що за прикладом Александра, який пояснював своє божественність походженням від Геракла тому зображався в шоломі з левиної шкури, Птолемей став “витязем в слоновій шкурі”. Хоча таким більше прав (завоював не всю, а добрячу частину, Індії) стати, як і зображуватись (зображався) в такому шоломі, мав інший – індо-грецький цар Деметрій І, нащадка македонських завойовників, що довершив справу предків.
Реверс також ніби звичний (хоча звичнішим для таких тогочасних монет є Зевс з орлом), але теж має “перчинку” – власний стиль та головне: допоміжний символ, який властивий лише обмеженій серії статерів (тетрадрахм) Птолемея І, припускають, що карбувались ці монети саме для фінансових потреб царя в боротьбі з іншими діадохами Александра Великого, війни дорого коштують.
Карбувались вони не в Єгипті (де він був сатрапом у 323-305 рр до н.е., далі працював царкюем до 282 р до н.е.), а в Малій Азії (де Птолемей І був по роботі, воював трішки). Тут таким символом (найрідкісніший!) є бджілка, були ще шолом, дельфін, ріг достатку.
Дивно ніби: монета одного царя, а портрет – іншого… Здивую ще трішки – портрет Птолемея І теж є на тетрадрахмах, але не його, а наступників. Про нього ще багато можна розповідати, цікава особистість, може коли згодом…
Що ще хочу сказати, звично чи ні, але спілкування з монетами, особливо такими – характерними – привносять часточку прекрасного в наше життя, зацікавлює, змушує дізнатись про них більше, а це, погодьтесь, якраз отой яскравий спалах, що робить будні святом.
Надзвичайне завжди ховається у звичному, варто лише подивитись свіжим поглядом. І, звісно, дотримуватись традиції: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
