КЛЮЧОВІ ВИСНОВКИ
• Конфлікт на Близькому Сході має значні економічні наслідки для Індії через її залежність від енергопостачання з регіону та величезну кількість громадян Індії, які там живуть і працюють.
• Хоча Сполучені Штати тимчасово зняли санкції з експорту іранської нафти, і Індії вдалося домовитися з Іраном про безпечний прохід суден під індійським прапором, які перевозять енергоносії через Ормузьку протоку, ця домовленість, схоже, вимагає від Індії погодження на певні вимоги Ірану.
• У дипломатичному плані Індії доведеться делікатно балансувати у своїх відносинах з Іраном, Сполученими Штатами, Ізраїлем та державами Перської затоки, які до конфлікту певною мірою були відокремлені одна від одної.
• Одним із занепокоєнь для Індії є перспектива успішного посередництва Пакистану між Сполученими Штатами та Іраном у поточному конфлікті, а також питання, чи зможе Пакистан використати таку роль для посилення свого впливу на держави Затоки.
4 березня USS Charlotte потопив іранський фрегат IRIS Dena, коли той повертався до Ірану після участі в міжнародному огляді флоту, організованому Індією. Це було найбільш публічне залучення Індії до конфлікту з моменту початку атак на Іран з боку Сполучених Штатів та Ізраїлю 28 лютого. Це призвело до гострих дискусій в самій Індії щодо інтересів Нью-Делі в цьому конфлікті та належної реакції на нього. Індійський уряд відмовився засуджувати бомбардування США та Ізраїлю. Він також відмовився публічно протестувати проти потоплення IRIS Dena. Це мовчання викликало значну критику всередині країни, особливо з огляду на тривалу історію дружніх відносин Індії з Іраном.
Якими є можливі наслідки цього конфлікту для Індії? І які життєздатні варіанти дій є в Індії в цьому контексті?
Війна з Іраном може призвести до переформатування близькосхідної політики Індії.
Перший наслідок стосується безпосередніх економічних витрат через сильну залежність Індії від імпортованих енергоносіїв, які транспортуються через Ормузьку протоку. Дефіцит газу для приготування їжі в індійських домогосподарствах є нагальною політичною проблемою для індійського уряду, який почав перенаправляти постачання з комерційного використання домогосподарствам, що має відповідні негативні наслідки для економіки. Крім того, величезна кількість громадян Індії проживає і працює в країнах Затоки, переказуючи значні суми до Індії, що становить близько 38% від загального обсягу грошових переказів до країни. Можливість затягування конфлікту на місяці вплине на безпеку громадян Індії в державах Затоки; їхній можливий повернення матиме негативні наслідки для надходження грошових переказів до Індії.
Спочатку, після переговорів з іранським урядом, Індії вдалося забезпечити прохід трьох суден під індійським прапором, які перевозили енергоносії через Ормузьку протоку. Однак це була разова домовленість – як повідомляється, угода на умовах “послуга за послугу”, яка передбачала повернення захоплених іранських танкерів, які Індія вважала “темними суднами” – тоді як Індія продовжує намагатися домовитися про ширшу угоду щодо безпечного проходу суден під індійським прапором через протоку.
Щодо питання безпечного проходу індійських суден, то для Індії тут мало негативних сторін. Уряд США стурбований зростанням цін на нафту і фактично оголосив про короткострокове зняття санкцій з експорту іранських енергоносіїв. Таким чином, Індія навряд чи зазнає критики чи покарань з боку Сполучених Штатів за забезпечення доступу до Ормузької протоки чи навіть за купівлю іранської нафти і газу на даний момент. Індійські політики, ймовірно, усвідомлюють, що бажання США завершити війну не гарантує, що Іран не продовжить блокувати енергопостачання через протоку, тому переговори щодо проходу індійських суден, можливо, доведеться вести на середньо- та довгострокову перспективу. Ключовим питанням буде характер іранських вимог в обмін на пропуск індійських суден через протоку. Індійський уряд міг би запропонувати надати додаткові медичні матеріали, а також купувати більше іранської нафти і газу, тепер, коли санкції США тимчасово знято.
Другий, пов’язаний з цим, наслідок для Індії полягає в необхідності одночасного управління своїми делікатними відносинами з Іраном, Ізраїлем та державами Затоки. До конфлікту ключовою метою підходу Індії до Близького Сходу було ізолювання цих відносин одне від одного.
Іран був важливим як історичний союзник у протистоянні Пакистану та Талібану*, а також як сполучна ланка між Індією, Близьким Сходом і Центральною Азією через амбітний портовий проект Чабахар під проводом Індії.
Ізраїль за останнє десятиліття став ключовим технологічним партнером для Індії. Він також добре вписується в основну внутрішню електоральну базу правлячої індійської партії Бхаратія Джаната (БДП).
Держави Затоки були ключовим джерелом постачання для зростаючих енергетичних потреб Індії, зростаючим ринком для індійського експорту та дедалі більшим джерелом інвестиційних потоків до Індії.
У випадку з Іраном Індії доводилося постійно балансувати свої зв’язки під тиском США, як у питаннях закупівлі іранської нафти, так і щодо санкцій на портовий проект Чабахар.
Поточний конфлікт може призвести до переформатування інтересів Індії на Близькому Сході. Мовчання індійського уряду щодо дій США та Ізраїлю є першою можливою ознакою такого переформатування. Це мовчання настало після візиту прем’єр-міністра Нарендри Моді до Ізраїлю, який завершився лише за два дні до початку атак на Іран. Сполучені Штати є і залишатимуться ключовим партнером для Індії в усіх сферах, і ослаблений Іран, навіть зі збереженням режиму, матиме все менше можливостей для пропозицій Індії, особливо перед обличчям тиску США на Індію. Уряд Індії не розірве зв’язки з Іраном, але дедалі більше схилятиметься до Сполучених Штатів, особливо коли він розраховує, що поглиблення взаємодії з Іраном передбачає значні компроміси.
Проблемою буде управління внутрішнім тиском, оскільки значні верстви населення розцінюють мовчання Нью-Делі щодо дій США та Ізраїлю як ознаку того, що Індія піддається тиску США, аби відмовитися від старого союзника.
Третім можливим наслідком є потенційна роль Пакистану в поточному конфлікті та його ширша роль на Близькому Сході після завершення конфлікту. З’являється дедалі більше повідомлень про те, що Пакистан позиціонує себе як посередника у конфлікті. З огляду на зростаючу похвалу Пакистану та його лідерам з боку президента Дональда Трампа, особливо після останнього індійсько-пакистанського конфлікту в травні 2025 року, такі повідомлення не можуть бути бажаними для Індії.
Однією з постійних цілей Індії було зменшення ролі Пакистану на Близькому Сході через власну активну дипломатію в цьому регіоні. Роль Пакистану як потенційного посередника підвищить його впізнаваність і ширшу роль у регіоні, особливо в поєднанні зі Стратегічною угодою про взаємну оборону між Пакистаном і Саудівською Аравією від вересня 2025 року, яка зобов’язує обидві сторони допомагати одна одній у разі нападу на будь-яку з них. Пакистан не прийшов на допомогу Саудівській Аравії, коли вона нещодавно зазнала атак з боку Ірану, але зростаюча невпевненість держав Затоки щодо цінності військової присутності США в їхніх країнах може спонукати їх шукати інші шляхи зміцнення своєї безпеки. Якщо Пакистан успішно виконає роль посередника в цьому конфлікті, він зможе використати свою підвищену впізнаваність у регіоні, щоб відігравати більшу роль у майбутні роки, що буде на шкоду Індії, особливо якщо держави Затоки розглядатимуть Пакистан як потенційного оборонного партнера. Для Індії такий розвиток подій нівелює понад десятиліття прогресу у відносинах з країнами Затоки.
автор – Сіндерпал СІНГХ, старший науковий співробітник і заступник директора Інституту оборонних і стратегічних досліджень (IDSS) Школи міжнародних досліджень С. Раджаратнама (RSIS). Він також є координатором програми інституту з регіональної архітектури безпеки та програми з Південної Азії.
30 березня 2026 р.
переклад з англ. ПолітКому для навчального курсу “Політична орієнталістика” (Кулик В., КНЕУ)
