Мова сходить з рейок, руйнується, мутує. Вона перестає бути привітанням, криком, подарунком, одою, обіцянкою, сигналом тривоги. І стає реплікою та шумом. Відбувається подвійний процес: комерційне захоплення та політичне переосмислення. З одного боку, мова, найабстрактніше з суспільних благ, колонізується техно-кібернетичними корпораціями. З іншого боку, нові фашистські дискурси переосмислюють слова (антисемітизм, пам’ять, жінка, фемінізм, зґвалтування, інцест…), які досі слугували інструментами політичної емансипації для пригноблених, щоб розпочати нове винищення.
По-перше, на території вербальної комунікації зараз зводиться цифрова огорожа, подібна до тієї, що була споруджена на спільних землях наприкінці Середньовіччя, що прискорило перехід від феодалізму до капіталізму. Таким чином, капіталізм у своїй кібернетичній фазі проникає на останню територію, раніше йому недоступну: у нематеріальний простір людських стосунків, закодований за допомогою культурно сконструйованих знаків, у невідомий і неосяжний континент свідомості, що кишить словами вдень і вночі, у суспільство загалом як резервуар мовної творчості.
Цей процес захоплення відбувається не через зовнішні структури державних установ, заводів чи супермаркетів. Адміністрація перетворилася на мобільний телефон, завод — на комп’ютер, а супермаркет — на застосунок. Ці три пристрої злилися воєдино і набули форми та функцій двох найпривабливіших і найбільш звикальних гаджетів кінця XX століття: мобільного телефону та портативної ігрової консолі. Motorola і Game Boy.
Спілкування і гра. Розмови і флірт. Кортизол і дофамін. Смартфон, комп’ютеризоване втілення всіх попередніх капіталістичних машин, функціонує як індивідуальний пристрій для вилучення інформації, бурова платформа, свого роду мініатюрна та портативна електронна нафтова свердловина, під’єднана до людського тіла, за допомогою якої корпорації та влада (тепер у взаємній гібридизації) цілодобово вилучають мову та дані (слова, рухи, зображення, серцебиття, вподобання, покупки тощо) зі своїх користувачів. Як передбачав Паоло Вірно, коли ми говоримо, ми працюємо. Коли ми пишемо, ми кодуємо звіра.
Фундаментальна проблема ШІ не метафізична, а політична та економічна: невелика кількість компаній (OpenAI та її китайський аналог DeepSeek) борються за монополію на його розробку. Процес захоплення та приватизації мови настільки масштабний і запаморочливий, що слова, які ми вимовляємо, незабаром перестануть бути нашими власними. Невдовзі ми перестанемо говорити своїми рідними мовами (або говоритимемо лише усно, як своєрідною ретро-мовою в епоху кіборгів) і писатимемо (все ще за допомогою ШІ) єдиною мовою: інтегрованою генеративною штучною мовою. Нова мова, нав’язана технікою, не розрізнятиме живих і мертвих носіїв, правду і брехню, агресора і жертву; вона просто відтворюватиме слова відповідно до закону статистичної ймовірності та політично автоматизованого протоколу. Ми забудемо, що колись говорили вільно і безкоштовно, і зрештою платимемо за можливість говорити.
І поки мова зазнає безпрецедентного капіталістичного захоплення, влади, що прагнуть відновлення колоніальних і патріархальних ієрархій, які панували останні п’ять століть, здійснюють аналогічний процес політичного захоплення знаків, які слугували інструментами емансипації для пригноблених верств населення. Якщо Джудіт Батлер говорила про «перформативну інверсію образи», описуючи процеси, за допомогою яких сексуальні та гендерні пригноблені критично привласнювали образу «квір», перетворюючи її на місце політичного вираження та колективних дій, то тепер ми стикаємося з подвоєнням цієї інверсії: християнські національні праві беруть поняття, які ми створили як інструменти емансипації (антисемітизм, жінка, фемінізм, гендер, сексуальне насильство…), і перетворюють їх на інструменти стеження, контролю та виключення меншин. Мова обертається проти себе самої і проти тих, хто використовував її для боротьби з гнобленням.
Наші слова стають нашими ворогами. Вони контролюють нас, обмежують нас хибною ідентичністю, керують нами та криміналізують нас. Найжорстокішими прикладами цієї перформативної експропріації мов емансипації є інструменталізація слова «антисемітизм» для виправдання геноциду в Палестині та використання національно-християнськими лобі термінів «жінка» і «фемінізм» проти мігранток, мусульманок або працівниць секс-індустрії, як це нещодавно спостерігалося у рішенні Верховного суду Великої Британії щодо тлумачення Закону про рівність 2010 року або у пропозиції криміналізувати носіння хіджабу в ім’я захисту і звільнення жінок.
Несподіваний союз технологічних корпорацій та авторитаризму в цьому подвійному процесі приватизації та привласнення мови віщує повне знищення пам’яті про визвольні стратегії та стратегії спротиву. Маргіналізований письменник з числа меншин в умовах цього епістемологічного та політичного зсуву подібний до єгипетського писаря, що бігає від піраміди до піраміди в IV столітті до нашої ери з ієрогліфічною табличкою в руці, тоді як грецькі колонізатори вже проголосили Александра Великого фараоном.
Сто років потому ніхто не зміг розшифрувати жодного ієрогліфа. В умовах нового кіберфашистського імперіалізму страйк слів і кліків, спрямований на припинення вилучення та оцифрування даних, може виявитися настільки ж ефективним, якщо не більше, ніж страйк на виробництві або навіть голодування. Відмовмося годувати звіра ChatGPT. Нехай поліція й начальники самі його годують. Перестаньмо клікати і почнімо діяти. Інакше наші слова стануть нечитабельними ієрогліфами найближчого майбутнього.
автор – Поль Б. ПРЕСЬЯДО, філософ, куратор виставок, автор книги «Testo Junkie» (Grasset, 2008), Поль Б. Пресьядо публікував свої перші колонки для Libération у збірці «Un appartement sur Uranus» (Grasset, 2019). Теоретик квір-мислення, у 2023 році він створив свій перший фільм — «Orlando, ma biographie politique» («Орландо, моя політична біографія»).
