Дональд Трамп — найчистіший символ постправди Америки.Трампу байдуже, що правда про війну на Близькому Сході чи будь-що інше, аби те, що він говорить, слугувало його цілям у цей момент
Чи гірша херня за брехню? Покійний філософ з Прінстона Гаррі Франкфурт вважав, що так. Я не до кінця переконаний, що це завжди правда, але у випадку з президентом США Дональдом Трампом це, безсумнівно, так. Я не заперечую, що Трамп — постійний брехун, але я вважаю, що ключова характеристика, яка визначає його особистість і кар’єру політика, — це його херня (bullshit), а не брехня.
Як писав Франкфурт у своєму есе Про херню, «одна з найхарактерніших рис нашої культури — це те, що тут так багато херні». І Трамп справді є людиною своєї епохи.
Я задумався про це після нещодавньої редакційної статті в The New York Times. Вона звинувачує Трампа в постійній брехні, особливо про війну на Близькому Сході. Невже редакційна рада Times лише зараз це виявила?
Це висміяв біограф Трампа та критик Майкл Вулф, який стверджує, що Трамп не стільки бреше, скільки несе херню: «Те, що це говорить про The New York Times, це те, що навіть через стільки часу вони продовжують не розуміти цього хлопця», — сказав він як співведучий подкасту The Daily Beast. «Правдивіший факт… полягає в тому, що він насправді вірить у те, що говорить».
За словами Вулфа, у голові Трампа «це настільки глибоке нерозуміння реальності, що все це виходить у таких суперечливих термінах, в одному реченні чи в послідовних дописах у Truth Social… що це не має жодного сенсу, все плутає, нікому не допомагає і не вказує взагалі ні на який чіткий напрямок».
Навіщо розповідати таre непереконливe брехн., якщо людина насправді не піклується про правду? «Ніхто б не розповідав такої брехні про такі очевидні речі», — сказав Вулф. «Це набагато серйозніший стан, який полягає в тому, що він не може оцінити, усвідомити, проаналізувати та прийняти реальність, що є просто жахливою річчю. Я вважаю це майже страшнішим, що провідна газета країни настільки нетямуща».
Я не був би настільки суворим до Times, принаймні в цьому випадку. Важливо викривати брехню, хоч би якою очевидною вона була, яку розповідає найвпливовіший політик у світі, особливо про війну, яка переросла в регіональну пожежу, що тепер загрожує світовій економіці.
Times писала: «Брехня — це стандартна поведінка містера Трампа, звісно. Його політична кар’єра почалася з брехні про місце народження Барака Обами, і він брехав про свій бізнес, своє багатство, розмір натовпу на інавгурації, свою поразку на виборах 2020 року та багато іншого. Підрахунок CNN неправдивих заяв містера Трампа протягом однієї частини його першого терміну показав, що в середньому він робив вісім неправдивих заяв на день. Багато людей настільки звикли до його брехні, що майже не помічають її. Однак брехня про війну є особливо руйнівною».
Але я розумію думку Вулфа. Той, хто постійно розповідає стільки неправди протягом дня, день за днем, більше не піклується або не знає різниці між правдою і брехнею.
Насправді саме так Франкфурт визначає херню. Той, хто постійно несе херню, не знає і не піклується про правду. Він має глибоку й абсолютну зневагу до різниці між правдою і брехнею, яка, на відміну від цього, є фундаментальною для морального світогляду та психологічного здоров’я більшості людей.
Франкфурт поважає брехунів більше, ніж тих, хто поширює херню, тому що перші принаймні знають правду, тільки намагаються її приховати. Постійна херня є набагато небезпечнішою, особливо в публічному житті та політичному дискурсі.
У випадку з Трампом, я вважаю, це абсолютно правильно. Однак він можливий лише в те, що деякі коментатори називають епохою «постправди». Для багатьох людей, якщо щось звучить і відчувається правильно, то це, мабуть, і є правда. Такі переконання є «правдивішими» за факти.
У 2015 році група канадських дослідників-суспільствознавців опублікувала дослідження під назвою «Про сприйняття та виявлення псевдоглибокої херні» в академічному журналі Judgment and Decision Making. Дослідження наступного року, проведене німецькими дослідниками, виявило кореляцію між людьми, схильними приймати херню, і тими, хто підтримував Трампа під час його першої президентської кампанії. Воно також показало, що ті, хто схильний покладатися на перші враження та інтуїцію, а не на аналіз, часто більш схильні сприймати високопарну нісенітницю.
Американський електорат і так званий рух MAGA (Make America Great Again) ультраправих християн зробили Трампа президентом Америки — двічі.
У цьому сенсі він є симптомом, а не хворобою. Це, мабуть, найжахливіша правда про постправдиву Америку.
Алекс ЛО, колумніст South China Morning Post
переклад ПолітКом
