Аналізуючи стан справ на Донбасі, Том Купер приходить до висновку, що «таким робом росіяни і за 100 років не вийдуть на «кордони днр». Всі їхні атаки закінчуються нічим. А ще у звіті соковитий опис боєприпасів JDAM, які Штати планують передати Україні. В Купера лише одне питання – чому не раніше?
ПОВІТРЯНА / РАКЕТНА ВІЙНА
В ніч з 18 на 19 грудня росіяни завдали наймасштабнішого удару , «лише» за допомогою іранських «шахедів» 131/136. Згідно українських звітів, було запущено 33 чи 35 дронів – всі летіли зі східного берега Азовського моря. Один пролетів точно над Південноукраїнською АЕС і далі в північно-західному напрямку. Було заявлено, що 30 дронів збили за допомогою ручних зенітних комплексів та наземних засобів ППО. Тобто 3 чи 5 зарядів уразили об’єкти інфраструктури в Київській області. В результаті було поранено троє осіб, пошкоджено багато будинків і три райони Києва залишилися без електрики…
Авіація рф скоротила число бойових вильотів до 120 на день, а українці збільшили кількість до 21-22 ударів винищувачами-бомбардувальниками та приблизно стільки ж роблять українські гелікоптери. З боку росіян заявлено про один збитий український вертоліт під Первомайським: бойовики 11-го полку міліції «днр» вразили його ручною керованою ракетою.
Видається, що Афіни готові передати Україні ракетні системи С-300 – звісно, ЯКЩО лише США передадуть їм натомість «Patriot». Принаймні Захарова аж захлиналася, обурюючись цим рішенням, що «загрожує мирним мешканцям Донбасу, Запорізької та Херсонської областей», – як вона сказала.
(На мою думку, насправді, її мозок турбує зовсім інше: як можуть братні греки чинити в такий спосіб і допомагати укро-нацистам битися з російськими союзниками Греції в боротьбі проти КВІР та «Хезболли»…)
Наприкінці цього уривку додам цікавий тред про «Орлани-10» від RUSI [в треді розказано, наскільки сильно «Орлани» залежать від іноземних чіпів – перекл.]
JDAM ДЛЯ УКРАЇНИ?
Повідомляють, що США готове передати Україні системи супутникового наведення JDAM.
Ідея непогана… направду, прекрасна ідея – я лише дивуюся, чому це не було зроблено ще пару місяців тому.
JDAM це «Joint Direct Attack Munition» – Інтегрований Боєприпас Прямого Удару. Ця система перетворює «сліпі» бомби американського виробництва серії Mk.80 (наприклад, Mk.81 вагою 125 кг., Mk.82 на 227 кг., Mk.83 на 454 кг. та Mk.84 на 907 кг.) у високоточні боєприпаси, керовані супутником. До речі, вартує це на диво дешево: один заряд – всього 30 000 дол. США. До кожної «сліпої» бомби Mk.80, що має модульну структуру додають ще одну секцію з навігаційним модулем та засобами управління. Таку бомбу інтегрують у другий модуль з невеликими крилами – це додає дальності польоту.
JDAMи є порівняно дешевими, надійними та дуже добре адаптуються до різних умов. А оскільки літаки Су-24 та Су-25 виготовляли з розрахунком, щоб вони могли використовувати й західні типи боєприпасів, то буде доволі «легко» оснастити цими зарядами й українські винищувачі-бомбардувальники (поміж іншим, «навіть» повітряні сили Судану ще сім років тому адаптували свої Су-24М для використання північно-корейських керованих бомб, створених на зразок JDAM).
Використання цих бомб обмежене лише кількістю тримачів, які є в конкретного літака. Ну, скажімо… Су-24М має цілу низку таких тримачів, а кілька з них можуть бути оснащені спареними тримачами з багатьма пусковими портами. В такий спосіб літаки цієї моделі можуть нести 11-12 GBU-38/54 (тобто JDAM базованих на Mk.82). Кожен JDAM може бути націлений в іншу точку. А тепер знизьтеся на такому літаку на висоту 20 метрів, розженіть до 1000 км/год. (чи й більше), доведіть до 4 Махів й запустіть усі ці боєзаряди – далі можна різко розвертатися й летіти приземлятися до надійного сховку. І все це навіть не перетинаючи фактичну лінію фронту. Ну, тобто це та сама тактика «насипай і тікай», яку зараз практикує українська та російська авіація, проте зі значно більшою ефективністю.
Відмінність очевидна: 11-12 високоточних JDAM вразять намічені 11-12 цілей, а не «будь-що приблизно в тому напрямку»…
Вочевидь, дальність JDAM буде значно нижчою, якщо боєприпас випускати на низькій висоті – до 4-7 кілометрів. Це набагато менше, ніж 20-30 кілометрів, на які здатен дістати JDAM, якщо застосувати його з більшої висоти. Втім, ніхто при здоровому глузді в цій війні вище, ніж на 20 метрів, не злітає (принаймні в межах 30-40 кілометрів від лінії фронту, бо тут забагато ЗРК). Крім того, цих 4-7 кілометрів було було б цілком достатньо, щоб поцілити в усе, що треба: а саме, в російську артилерію.
Іншими словами, один Су-24М міг би — теоретично, якби мав усе озброєння і воно працювало б як слід — знищити цілу батарею росартилерії єдиним пострілом. Або з таким самим завданням впоралися б два Су-25. Результат був би таким самим, як від одного залпу HIMARS.
…отже, США (та союзники) могли б
а) забезпечити українців JDAM-ами,
б) дати достатньо бомб серії Мк.80 і
в) дати вдосталь систем JDAM для Повітряних сил СЗУ, щоб застосовувати їх «сотнями»…
БИТВА ЗА ДОНБАС
Купʼянськ-Сватове… ЗСУ бродять довкола Першотравневого, Софіївки та Вільшаної, а також обстрілюють ці населені пункти. Тобто тут нічого нового.
Кремінна… виявилося, що росіянам, зрештою не вдалося вибити ЗСУ з Червонопопівки, навпаки, українці вибили 30-ту стрілецьку дивізію та 20-ту бригаду спецназу «Барс» з села Голикове.
Бахмут… На північному фланзі під час останньої масової атаки 15 грудня росіянам вдалося обійти Яковлівку з півдня, а дехто з ваґнерівців навіть встиг заселфитися в центрі селища, після чого зʼявилися заяви, мовляв, ЗСУ втратили тут свої позиції. Без сумніву, це було б дуже погано, адже через цю «лазівку» росіяни атакували б Соледар, а значить і Бахмут із півночі. Але, зрештою, виявилося, що гарнізон 10-тої гірсько-штурмової бригади втримався в північній частині села й навіть отримав підкріплення елементами 109-тої бригади ТрО та 129-тої гірсько-штурмової. Тож бої тут тривають…
Між Соледаром і Бахмутом росіяни минулі два-три дні знов атакували Підгородне. Поки що без успіху: повідомляють про бої за заправку на південь від села, ймовірно, це українці контратакують.
На східних околицях Бахмута 71-ша єгерська бригада відтіснила ваґнерівців далі на схід, до вулиці Максименка неподалік від промзони, а також росіяни відступили зі сміттєзвалища (що його українці покинули близько тижня тому). Втім, не думаю, що ця позиція була аж така чудова.
На південних околицях, кажуть, ЗСУ вдалося вибити рештки росіян із Опитного, а тим часом ходять чутки, що ВСрф та ваґнерівці вже готові покинути спроби взяти Бахмут. «Незважаючи на це», керівництво «ваґнера» і далі кидає своїх вʼязнів у мʼясорубку, намагаючись просунутись із Зеленопілля, Курдюмівки та Озарянівки через той канал, назву якого я весь час забуваю [вочевидь, Купер має на увазі канал Сіверський Донець—Донбас — перекл.], на захід. А оскільки з боку українців ці населені пункти захищають 52-га мотопіхотна і 62-га механізована бригади, то щоб їх атакувати, необхідно випустити принаймні стільки само солдатів… Відважно, але геть безглуздо: таким робом росіяни і за 100 років не вийдуть на «кордони днр».
Вишенька на торті — схоже, більшість установок M142 HIMARS і M270 MLRS перебувають «десь у районі Бахмута», бо я бачив уже з десяток звітів про їхню активність минулої ночі. Влучили в щонайменше чотири російські склади БК, кілька місць скупчення живої сили противника і два блокпости. Днем раніше повідомлялося про обстріли пʼяти місць скупчення живої сили, одного польового штабу й одного складу БК.
Торецьк… іще 16 чи 17 грудня росіяни здійснили чергову, хоч і досить мляву атаку з Майорська на Дружбу, але її було швидко відбито 36-тою бригадою морської піхоти та 5-тим десантно-штурмовим полком ЗСУ.
Піски-Первомайське… росіяни і далі безуспішно атакують Водяне. А також Первомайське, без успіху. І Невельське, без успіху.
Марʼїнка… повідомляють про сильні бої в центральній та східнішій від центру частинах селища. Зараз воно, принаймні номінально, перебуває під контролем сепаратистів, підсилених ВСрф. Вони атакують, але деталей я не знаю, бо бачив занадто багато суперечливої інформації. До речі, кажуть, що в тому районі активно проявляють себе українські реактивні системи залпового вогню. Іншими словами, росіяни більше не почуваються «комфортно» навіть на цьому відрізку фронту.
На південь від Марʼїнки росіяни за минулі два дні здійснили принаймні одну атаку в напрямку на Побєду, але 79-та десантно-штурмова бригада змусила їх тікати назад на попередні позиції.
Схожа ситуація в Новомихайлівці та під Вугледаром.
Переклад: Ростислав Семків, Антоніна Ящук
Редакція: Ростислав Семків
Джерело тут
