Понад місяць минув з часу, як у Вашингтоні була підписана мирна угода між Руандою та ДРК. Та між дипломатичними деклараціями та реальністю на місцях лежить глибока прірва.
По-перше, 10 грудня рух М23, яких підтримує Руанда, захопили місто Увіра в Південному Ківу. Згодом М23 заявили про виведення військ. Є також повідомлення про зіткнення в різних населених пунктах провінцій Північне та Південне Ківу.
8-10 грудня в Замбії збиралася International Conference on the Great Lakes Region на позачергову нараду з питань безпеки щодо східної частини ДРК. Ця зустріч відбувається в рамках мирного процесу, що проводиться за сприяння Дохи між рухом М23 та урядом ДРК. 14 жовтня минулого року обидві сторони підписали угоду про моніторинг припинення вогню, що встановлює Механізм нагляду та верифікації за дотриманням вогню. І саме International Conference on the Great Lakes Region має в цьому механізмі центральну роль. Її Expanded Joint Verification Mechanism (EJVM) було задіяно ще в 2012 році під час першого повстання M23. Зараз механізм планують розширити, включивши до складу офіцерів збройних сил ДРК, М23, Місії ООН.
Свою миротворчу діяльність в даному конфлікті знову посилює Ангола – її перша спроба була в 2024 році, неуспішна. Президент ДРК Фелікс Чісекеді та президент Анголи Жуан Лоренсу бачилися протягом останнього місяця кілька разів і є припущення: 1 – що Ангола теж запропонувала «цікаві» мирні ініціативи, 2 – що Чісекеді готується розпочати міжконголезький діалог і Ангола йому потрібна, щоб залучити М23 до переговорів. Паралельно, цього тижня в Анголі очікується візит представників Національної єпископської конференції Конго (CENCO) та Церкви Христа в Конго (ECC) – які пропонують себе як посередників між ДРК та М23.
Попри всі ці багаточисельні спроби врегулювати конфлікт, варто звернути увагу на проміжну доповідь Експертної групи ООН (S/2025/858) ще від 30 грудня, дані якої додатково переконують в тому, що мирний процес легким не буде.
М23 на окупованих територіях запровадили свою «систему управління» – з податками, адміністрацією та судами. Після консолідації територіального контролю, M23 зосередилися на нейтралізації FDLR (Демократичних сил визволення Руанди, хуту – тут варто пригадати собі геноцид в Руанлі, бо це дасть пряме пояснення), проводячи операції, що характеризувалися важкими зіткненнями та систематичними й широкомасштабними нападами на цивільне населення.
Увесь конфлікт живиться ресурсами – в звіті є задокументовано маршрути, , які йдуть від гірничодобувних ділянок, контрольованих озброєними групами, до Уганди та Руанди, де їх потім «відмивають» та випускають на міжнародні ринки. І тут мова не лише про М23, а про всі групи, залучені до конфлікту.
Така от складна ситуація, коли мирні угоди та численні посередницькі ініціативи поки не здатні змусити зброю замовкнути. Можна скільки завгодно фотографуватися з угодами в руках на фоні «банера» Delivering peace в мирному Вашингтоні, але на сході ДРК змін це не приносить.
автор – Marta Oliynyk-D’omochko
