Анотація. Попри стрімкий розвиток цифрових фінансових послуг у Південній Кореї, іноземні резиденти (зокрема іноземні студенти) стикаються з системною цифровою ексклюзією. У цій статті на основі етнографічного спостереження та аналізу публічних джерел досліджуються структурні причини, чому одні банки (Woori Bank) успішно інтегрують іноземців у свою цифрову екосистему, тоді як інші (Jeonbuk Bank, KakaoBank) зазнають невдачі. Особлива увага приділяється розриву між формальною доступністю послуг та реальною здатністю систем обробляти іноземний профіль користувача.

Ключові слова: цифровий банкінг, іноземні резиденти, цифрова ексклюзія, Південна Корея, фінансова інклюзія.

1. Вступ

Південна Корея є однією з найбільш диджиталізованих країн світу. Фінансові послуги тут надаються переважно через мобільні додатки, а такі платформи, як Toss, KakaoBank та Naver Pay, стали невід’ємною частиною повсякденного життя. Однак для іноземних резидентів — студентів, працівників, дослідників — ця цифрова екосистема залишається частково недоступною.

Проблема не є новою. Ще у 2017 році, коли KakaoBank лише вийшов на ринок, іноземні користувачі зіштовхнулися з неможливістю реєстрації, попри наявність Alien Registration Card (ARC) та корейського номера телефону . З того часу ситуація змінилася лише частково. У 2025 році Financial Supervisory Service (FSS) визнав, що іноземці стикаються з численними перешкодами: відсутність перекладів важливих документів, обмежена підтримка іноземних мов у мобільних додатках, а також проблеми з введенням імені латиницею під час верифікації .

Це дослідження ставить питання: чому, попри офіційні зусилля з боку регулятора, цифрова ексклюзія іноземців залишається системною?

2. Методологія

Дослідження базується на порівняльному аналізі кейсів, отриманих шляхом етнографічного спостереження під час перебування авторки в Кореї (Jeonbuk National University, 2026). Було проаналізовано чотири різні досвіди взаємодії з фінансовими установами:

Woori Bank — успішне відкриття рахунку онлайн.

Jeonbuk Bank — відмова у відкритті рахунку через наявність картки Toss.

KakaoBank — збій на етапі PASS-верифікації.

Naver Pay — неможливість додати картку.

Додатково використано публічні дані: звіти FSS, офіційні довідки Naver, дослідження KRIVET про формальний характер співпраці бізнесу та освіти , а також академічні публікації про цифрову ексклюзію.

3. Результати: чотири кейси, один структурний бар’єр

3.1. Woori Bank: успіх як контрольний приклад

У Woori Bank авторка успішно відкрила рахунок онлайн, а згодом отримала картку без жодних адміністративних перешкод. Процес був плавним, персонал не висував додаткових вимог. Єдиним недоліком був вибір дизайну картки працівником банку, але це не вплинуло на функціональність.

Чому це важливо: Woori Bank є столичним банком із розвиненою інфраструктурою для іноземців. Він має багатомовну підтримку (17 мов) та спеціалізовані відділення . Його успіх доводить, що технічна можливість інтеграції іноземців існує.

3.2. Jeonbuk Bank: відмова через наявність цифрового досвіду

Авторка стала свідком ситуації, коли іноземному студентові було відмовлено у відкритті рахунку в Jeonbuk Bank через те, що він уже мав картку Toss Bank. Відповідь банку: «Приходьте через місяць, можливо, щось вийде».

Що це показує: Jeonbuk Bank сприймає наявність цифрового банківського досвіду не як перевагу, а як ризик або аномалію. Це свідчить про відсутність системи, здатної інтегрувати «цифрового» клієнта, який уже має досвід використання сучасних фінансових інструментів. Парадоксально, але банк відмовляє саме тому, що клієнт є більш досвідченим, ніж його система може обробити.

3.3. KakaoBank: «привид-реєстрація» та системна несумісність

KakaoBank дозволяє відкрити картку Kakao Pay, але не дозволяє додати її до повноцінного банківського рахунку. Процес реєстрації проходить початкові етапи, але згодом «ламається» на етапі PASS-верифікації.

Технічне пояснення: PASS-система перевіряє дані одночасно в базах імміграції (ARC) та телеком-оператора. Будь-яка розбіжність у форматі імені (пробіли, дефіси, транслітерація) призводить до помилки . Оскільки система не адаптована до «некорейських» форматів імен, іноземець отримує «привид-реєстрацію»: процес виглядає успішним, але результат відсутній.

Структурний висновок: KakaoBank побудований виключно під корейський профіль користувача. Іноземці не є цільовою аудиторією, тому система не передбачає їхньої інтеграції .

3.4. Naver Pay: цифрова ексклюзія на рівні платформи

Naver Pay офіційно дозволяє реєстрацію іноземних карток, але не дозволяє корейських . Однак на практиці користувачі з Кореї не можуть зареєструвати іноземну картку без використання VPN . Це створює абсурдну ситуацію: платформа підтримує іноземні картки лише для тих, хто перебуває за межами Кореї.

Що це показує: навіть найбільші технологічні компанії Кореї не адаптували свої системи під іноземних резидентів. Це не «небажання», а відсутність інфраструктури для категорії користувачів, яка не вписується в стандартний профіль «корейського громадянина».

4. Обговорення: чому це системна проблема

Аналіз чотирьох кейсів дозволяє виділити три структурні причини цифрової ексклюзії:

4.1. Технічна архітектура під «корейський» профіль

Банківські системи Кореї побудовані навколо 주민등록번호 (корейського реєстраційного номера). Іноземці мають ARC, але формат даних (ім’я латиницею, відсутність корейського ID) не вписується в існуючі алгоритми верифікації. Це призводить до помилок на етапі PASS-автентифікації .

4.2. Економічна логіка: іноземці як «невигідний» сегмент

Дослідження KRIVET показує, що банки часто сприймають співпрацю з університетами як формальність, а не як реальну можливість . Те саме стосується іноземних студентів: банки не бачать у них довгострокових клієнтів, тому не інвестують у адаптацію систем. Столичні банки (Woori, Shinhan, KB) можуть дозволити собі інвестиції в іноземних клієнтів, тоді як регіональні (Jeonbuk) — ні.

4.3. Інституційна інерція та відсутність регуляторного тиску

FSS визнав проблему і анонсував заходи , але зміни відбуваються повільно. Банки не мають стимулу адаптувати системи, якщо регулятор не встановлює жорстких вимог. Відсутність юридичних та інституційних механізмів, які б зобов’язували банки інтегрувати іноземців, призводить до збереження статус-кво .

5. Висновки

Цифрова ексклюзія іноземців у банківській системі Кореї не є випадковістю. Це структурна проблема, зумовлена трьома факторами: технічною архітектурою, економічною логікою та інституційною інерцією.

Успіх Woori Bank доводить, що технічна можливість інтеграції існує. Невдача Jeonbuk Bank, KakaoBank та Naver Pay показує, що без системних змін ці установи продовжуватимуть виключати іноземців, навіть якщо формально декларують протилежне.

Для подолання цієї проблеми потрібні не лише технічні рішення (адаптація PASS-системи до іноземних імен), а й інституційні зміни: регуляторні вимоги до банків щодо інтеграції іноземних резидентів, економічні стимули для регіональних банків, а також розуміння того, що іноземці — це не «тимчасова проблема», а постійна частина корейського суспільства.

автор – Маргарита СМИК, співзасновниця проєкту “Корейські Хроніки” (Республіка Корея, Чонджу (Jeonju), для ПолітКому