Перша частина найновішого звіту Тома Купера стосується справ у повітрі. Українські ППО вийшли на значну результативність, якщо говорити про збиття ракет, проте поодинокі російські боєзаряди таки влучають у житлові будинки, як це трапилося в Умані, Дніпрі та Херсоні… З українського боку ракети методично громлять російський боєзапас, що не може не тішити. На тактичному рівні – попри лінію фронту – йде напружена повітряна боротьба. На жаль, поки без переваги в наш бік. Наприкінці, Купер висловлює кілька пропозицій щодо адаптації окремих західних вузлів для покращення захисту українських МіГів та Су. Продовження звіту вже з’явилося й ми працюємо над ним.
Привіт всім!
Вибачте, що звітів не було протягом кількох днів, але я був дуже зайнятий і дещо виснажений.
Далі добровільно, й ще до того, як хтось ще раз запитає мене, чому досі в Україні немає західних бойових літаків, чи про можливий український контрнаступ… Будьте ласкаві, подивіться моє інтерв’ю Людмилі Немирі з UKRLIFE.TV
(Тіґґер, головний кіт уберкомандувача місця, де я живу, надав свій величний дозвіл на цю публікацію).
Але давайте рухатися, бо маю багато про що повідомити, аби встигнути за розвитком подій. Фактично, це можна вважати «частиною 1» мого нового звіту.
РАКЕТНА ВІЙНА
Близько 4 години ранку 28 квітня кілька Ту-95 російських ПКС випустили по Україні 24-26 крилатих ракет Х-101 і Х-555. Одна з ракет, схоже, через несправність, влучила в щось у Польщі, на щастя, без жертв чи матеріальних збитків. Цей епізод змушує мене замислитись,
a) як ракеті без стелс технологій дозволили залетіти так глибоко в Польщу, а «половина НАТО» при цьому спостерігала та нічого не робила, і
б) чому ж Трамп не скаржитися (в ефірі Fox News, звісно) на цей напад на союзника по НАТО?
Мабуть, я не отримаю жодних притомних відповідей на ці запитання…
У будь-якому випадку… українці стверджують, що збили 21 або 23 ракети, а також два БПЛА, що супроводжували той удар (більшість із них над південною Україною). Проте одна з російських ракет таки влучила в житловий будинок в Умані, вбивши щонайменше 22 мирних жителів [офіційні дані – 23 особи, серед них шестеро дітей – перекл.], загинули цілі родини… інша влучила в Дніпро, убивши двох, а третя – в районі Києва, поранивши одну людину.
Вранці 1 травня (близько 02:30 ночі) дев’ять Ту-95 і два Ту-160 випустили черговий потік з 18 крилатих ракет Х-101 і Х-555. ЗСУ заявили про збиття 15 з них, але принаймні дві влучили. Одна потрапила в хімічний завод, де зберігалися для виведення з експлуатації 38 старих (радянських часів) міжконтинентальних балістичних ракет РТ-23 (мабуть, українці переробляли свої 1800 тонн твердого ракетного палива). Внаслідок пожежі пошкоджено житловий будинок, 25 приватних будинків, 6 шкіл, 5 магазинів. Крім того, через безладні обстріли Херсону в останні три дні було вбито ще десяток мирних жителів.
3 травня росіяни випустили 26 БПЛА Шахед-131/136 – українці заявили, що 21 збили, але один влучив по нафтобазі у Кропивницькому.
Зі свого боку, українці завдають низку ракетних і безпілотних ударів углиб російського тилу.
25 квітня вони застосували GMRLS і HIMARS, щоб нанести удар по поїзду з боєприпасами в Маріуполі (спричинивши величезні пошкодження). Тоді вранці 29 квітня вдарили по великій нафтобазі у Козачій бухті (східний Крим). 30 квітня обстріляли готель, який використовувався як передовий штаб одного з підрозділів 58-ої Армії. 1 травня вразили невідомі об’єкти в Токмаку та Михайлівцях, а потім – велику нафтобазу під Севастополем, підпаливши чотири цистерни з 4000 тоннами палива кожна. 2 травня вдарили по тренувальній базі російських військ біля аеропорту Сімферополя (Крим) та по ще одному складу ЗМП, цього разу на Таманському півострові. Нарешті, минулої ночі чотири українських безпілотники атакували авіабазу в Брянській області: два збили, ще два влучили, пошкодивши, за даними росіян, один транспортний Ан-124.
ВІЙНА В ПОВІТРІ (ТАКТИЧНИЙ РІВЕНЬ)
ПКС росії продовжують застосовувати тактичну авіацію й наносити удари плануючими бомбами УМПК (універсальний модуль планування та корекції) та/або БПЛА «Гром» та іншими видами безплотних літальних апаратів, а також високоточними ракетами наземного базування, вражаючи ними до 20 цілей уздовж фронту на день. Ось кілька відео, що демонструють удари ПКС по позиціях ЗСУ під Вугледаром, оприлюднені цього квітня:
… вочевидь, все це знято з Су-34 на значній висоті з нейтральних позицій і в координації з операціями безпілотників.
[насправді відео демонструють вибухи й нічого не пояснюють, те, що це удари росіян по позиціях ЗСУ неочевидно – перекл.]
Насправді, судячи з цих повідомлень, видається, що зараз ПКС комбінують два види плануючих бомб вагою 500 кг. (УПМК та МПК) – й це на додачу до безпілотників «Гром» та бомб «малої ваги», а також значно важчих та більш складних, хоч і рідкісніших УПАБ-1500.
Навіть якщо 50% російських УМПК/МПК (та інших перерахованих озброєнь) не працюють належним чином, як про це говорять, думаю, поза сумнівом, ці удари зараз є головною проблемою для ЗСУ – й такими залишатимуться, доки не будуть розгорнуті достатня кількість систем ППО, що здатні перехоплювати літальні апарати за 80-90 км. від фронту, у поєднанні з системами, що придушують GLONASS і GPS-сигнали на передньому краю, які б заблокували російські керовані боєзаряди.
Окрім стаціонарних опорних пунктів, росіяни заявляють про знищення кількох українських систем ППО, зокрема пускової установки 5Р85S (С-300), що бачимо на цьому відео:
[подано скріншот, відео не працює – перекл.]
…ось ще одне враження «ланцетом», й ще одне – теж «ланцет», а тут скріншоти спаленої С-300. І ще є відео удару «шахеда-131/136» по українському «Букові» та знищення ППО-системи «Оса», знову ж «ланцетом».
Звісно, цілком можливо, що це щось як «добірка відео за останні 5-6 місяців», проте вона виказує теперішні їхні пріоритети. (Звісно, я називаю ці апарати «шахедами», щоб наголосити їхнє іранське походження – ніякі це не «гєрані»: ).
На додачу до цього, російські ПКС здійснюють по 6-10 вильотів «насипай і тікай» уздовж лінії фронту, особливо під Бахмутом.
Натомість, почали з’являтися повідомлення, що ПС ЗСУ вперше застосували американські JDAMи [також плануючі бомби – перекл.] зі своїх винищувачів-бомбардувальників і висадили в повітря кілька будинків з росіянами в Бахмуті. Судячи з вибухів [на жаль, відео недоступні – перекл.], застосовують дійсно важкі боєголовки. Значно більші, ніж артилерійські снаряди 155 калібру. Один із зарядів навіть перелетів над вищим будинком і здетонував у іншому – десь за 100 метрів. Усе ж я не певен, що JDAM запускали саме з літака, можливо, це була керована ракета наземного базування – поки не бачив фото літаків ПС ЗСУ, які б несли JDAMи.
«Натомість», кілька днів тому бачив фото американських некерованих ракет Zuni (127 мм) поруч українського Су-25. Характерно, що пускові установки для цих боєзарядів, що могли б бути на цьому літаку, «заблурені». Наскільки знаю, США оголосили про постачання 4000 таких ракет ще в січні. Зрозуміло, що їх поставляють із відповідними механізмами для запуску, пристосованими для українських Су-25. Адаптувати ці літаки дуже легко, бо в них від початку передбачали можливість використання західних боєзарядів: совєти планували в випадку масштабної війни з НАТО захопити трохи західного озброєння.
МіГ-29ті ПС ЗСУ, адаптовані нести AGM-88 [американські протирадіолокаційні ракети – перекл.] завдають регулярних ударів по російських ППО –хоча конкретно цей удар трохи дивний траєкторією: як правило, ракети такого типу зразу «йдуть балістично», хіба що ціль дуже близько…
Немає сумнівів, що російські ПКС мають змогу здійснювати свої операції, лише присунувши свої ППО та засоби радіолокаційної боротьби впритул до лінії фронту. Тому нічого дивного, що за останній тиждень ПС ЗСУ зуміли рознести в друзки кілька російських С-300 та інших систем ППО. [Просто звертаю увагу, що Купер пише про добірку російських відео за 5-6 місяців, а ЗСУ знищує оті «кілька С-300» за тиждень – перекл.].
ПИТАННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З ПОВІТРЯНОЮ ВІЙНОЮ
…які повертають мене до обговорення поставок в Україну західних винищувачів-бомбардувальників, що тривають часто останнім часом.
Гаразд, очевидно, що Захід не хоче поставляти жодного зі своїх позолочених винищувачів-бомбардувальників. Але чому б не поставити системи, які би підвищили живучість українських винищувачів-бомбардувальників?
Як от засоби електронної протидії.
Ось вам хороший приклад. Ще в 1990 році іракці, зрозумівши, що зіткнуться з західними повітряними силами у відповідь на вторгнення до Кувейту, адаптували французькі капсули для створення перешкод Remora ECM (спочатку розроблені та доставлені для використання на винищувачах-бомбардувальниках Dassault Mirage F.1EQ ВПС Іраку) до своїх МіГ-23ML та МіГ-29 (докладніше див. у таких книгах, як МіГ-23 Flogger in the Middle East та In the Claws of the Tomcat).
Скоріше за все, іракці не могли переобладнати велику кількість своїх МіГів просто тому, що у них не було достатньо Remor. Однак у тих небагатьох випадках, коли їм вдалось, це викликало певну плутанину з боку сил США. Ймовірно, один МіГ-23ML, оснащений Remora, був збитий F-15 ВПС США приблизно через одну-дві години війни 1991 року, але він був уражений тоді, коли капсула ще не була активна, лише через кілька секунд після зльоту (і лише за 4000 метрів від кінця злітно-посадкової смуги). Офіційні особи ВПС США до цього дня впевнені, що це дійсно був «Міраж F.1» – через його електронний підпис. Справа в іншому: це був єдиний переоснащений таким чином МіГ,, збитий під час тієї війни. Всі інші екземпляри війну пережили через встановлені Remoras. Ще з часів попередньої ірано-іракської війни (1980-1988) відомо, що Remoras, як правило, змушують таку зброю, як AIM-7 Sparrow, промахуватися на 15-30 метрів…
Інше, подібне запитання: чому би не встановити буксирувані приманки на українські МіГи та Су? Під час одного з не дуже прискіпливих випробувань, проведених ВПС США, щонайменше десять років тому, чотири F-15 «збили» оту буксирувану приманку близько 7-8 разів, але так і не змогли вразити дрон, який її буксирував…
Однак у випадку з Україною….. «ніякова тиша»…. Нічого подібного не відбувається.
Чому ні?
Я стримувався місяцями, але час іде, українські літаки збивають, а пілоти гинуть…. Отже, не можна не запитати: як так, що нікому з тих суперрозумних інженерів, техніків, генералів тощо в Україні чи НАТО, всіх тих, що “мислять незалежно”, не спало на думку адаптувати одну із західних ECM-систем для українських літаків?
Як щодо ALQ-131 – капсули, що створює перешкоди і яку широко використовують у ВПС НАТО?
Це тим більше, що
а) Повітряні сили України терміново потребують систем самозахисту для своїх бойових літаків (насправді, із запізненням у 12-13 місяців, якщо не більше), і
б) Повітряні сили України не втратили жодного МіГ-29 чи Су-27 над контрольованими росією частинами України з перших кількох днів цього повторного вторгнення? (Це означає, що якби літаки були би оснащені західною системою радіоелектронної боротьби, небезпека того, що їх будуть збивати й потім вони потраплятимуть до рук росіян, була би мінімальною)
Очевидно, одним із виправдань є те, що хоча фізично прикріпити таку капсулу до будь-якого МіГа чи Су було б легко, але могти фактично керувати ними – це зовсім інша історія. Найважливішим питанням буде питання електропостачання. Remora, наприклад, була «простою» в цьому контексті. Система електроживлення встановлена у точці її підвіски: таким чином, не було потреби в електроживленні від літака, до якого вона була приєднана. Проте…. ну… після 14 місяців цієї війни нікому ні в Україні, ні на Заході не прийшло в голову розробити щось подібне, скажімо, для ALQ-131, щоб уможливити його адаптацію до українських МіГ-29, Су-25 чи Су -27…
Ніт. Натомість усі ошелешено теревенять про «майбутній український контрнаступ» — і навіть російські соціальні мережі переповнені подібними розмовами…
«Неймовірно».
(…далі буде…)
Переклад: Тетяна Саніна, Ростислав Семків
Редація: Ростислав Семків
Джерело тут
