У німецького філософа Моріца Шліка є цікава філософська робота — «Про сенс життя» (Vom Sinn des Lebens, 1927), яка написана в дусі екзистенціалізму, і яку можна назвати спробою осмислити місце людини, що знаходиться в стані духовної кризи. Головною темою твору є відповідь на питання, що є життям і який у нього сенс.
Шлік починає відповідь з того, що в роботі підкреслює, що практично кожну людину турбує питання про сенс життя. Чи не задаються цим питанням ті, хто навчилися питати, або ті, хто вже втомилися від життя і розучилися питати про сенс свого буття, тому що не змогли знайти сенс свого існування? Але між цими двома групами людей знаходяться ті, хто намагається відшукати сенс життя, але постійно стикаються з тим, що сенс ховається і не дає себе виявити.
Більшості людей здається, що сенсом їхнього власного життя є досягнення певних цілей, і вони, зокрема, — різні. Але при цьому часто ми бачимо, що людина, яка досягла своєї мети, замість почуття наповненості і задоволення відчуває порожнечу, яка штовхає шукача сенсів до нової мети, а за нею ще до однієї і так далі. У підсумку все життя постає нескінченною діяльністю пошуків та досягненню цілей. Такий погляд на людське життя Шлік вважає песимістичним: «Справді, ми ніколи не знайдемо остаточного сенсу в бутті, якщо будемо розглядати його тільки з точки зору мети» [цит.].
Данський філософ Серен К‘єркегор часто підкреслював, що його задача не в тому, щоб розв’язувати проблеми, а в тому, щоб правильно їх поставити. Як вважав К‘єркегор, існувати це насамперед бути окремою людиною, індивідом.
Життя, що існує всередині нас, масштабніше, ніж ми самі [цит.]. Згідно зі Шліком, наш сучасний світ практично не знає діяльності заради самої діяльності. Сьогодні мета має величезну владу над людиною. Моріц Шлік вважаєв, що «зміст буття становить робота, яка необхідна для буття» [цит.].
Можна сказати, що людина постійно бігає по колу, наче білка в колесі, від мети до мети, навіть не знаходячи часу зупинитися й задуматися і спробувати проникнути в сенс свого життя. Вона визначає своє життя результатами своєї діяльності, як вважав Шлік, це —праця, думаючи, що саме тут криється цінність і сенс його життя. Кажучи об‘єктивно, робота — це діяльність, яка виконується не заради самої себе, а заради чогось іншого.
Іншими словами, праця не самоцінна. Тому така робота, яка націлена на виживання, не може надати осмисленість життю, як би людина не намагалася переконати себе в цьому. Шлік вважав, що «суть і кінцева цінність життя може полягати тільки в таких станах, які існують заради неї самої, які несуть в собі її виконання» [цит.].
Життя означає рух і дію, і воно цінне саме по собі. Знайти сенс життя можна тільки в діяльності, що містить в самій собі і мету й цінність, а не спрямованої на цілі і цінності поза нею [цит.]. Згідно з філософом, сенс життя потрібно шукати в теперішньому, а не в майбутньому. І саме тому слід звернути увагу на поняття «молодість» і «юність» у Шліка, які не є фізіологічними поняттями, а скоріше це метафори.
Молодість, юність — це не певний відрізок життя, а це стан, що не має нічого спільного з нашими роками. «Сенс життя — молодість <…> Але хто має здатність до вічної молодості, кого роки не можуть зістарити, той залишається здатним і до безтурботної, вищої чесноти, яке дарує чесноти, яка сміється над добром і роздає свої дари, а не продає їх за свідомість виконаного обов’язку» [цит.], міркував Шлік.
Джерело: Koine
