Половина американців кажуть, що ШІ вже шкодить суспільству, проти лише 35 відсотків у континентальній Європі.
Переповнений ринок бачень штучного інтелекту (ШІ) за останні місяці отримав два разючі нові доповнення. Перше, завдяки Папі Леву, привертає увагу до виклику збереження людської гідності в епоху всезнаючих машин. Друге — від Ілона Маска. У його версії ШІ принесе нірвану протягом 5–10 років, оскільки стане розумнішим за людей, робота стане необов’язковою, а гроші зникнуть. Ми станемо домашніми лабрадорами для надінтелекту, який ухвалюватиме за нас кожне значуще рішення.
Оскільки дискурс про ШІ домінується дедалі дикішими заявами, варто поглянути на знімок, зроблений дев’ятикраїнним опитуванням Mandate. Глобальний соціологічний інститут запитав майже 14 000 респондентів у США, Великій Британії та семи європейських країнах про їхнє ставлення до ШІ.
Географічний розкол, а не ідеологічний
Результати свідчать про разючий географічний розкол. Тоді як 50 відсотків американців і 46 відсотків британців кажуть, що вплив ШІ на суспільство вже негативний, цей показник сягає лише 35 відсотків у континентальній Європі.
Навіть там, де в картину входить ідеологія, географія залишається вирішальною. Серед прогресивних виборців у США та Великій Британії більшість — аж до 57 відсотків — вважають ШІ шкідливим. Однак серед порівнянних політичних груп в Угорщині, Польщі та Іспанії домінують позитивні та нейтральні відповіді. Ворожість до ШІ на лівому фланзі, наразі, не є європейським продуктом, а виразно англо-американським.
Чому така різниця? Одна з причин полягає в тому, що Європа не очолює гонку за передові технології. Місцева опозиція до гігантських дата-центрів не охопила континент так, як Сполучені Штати. Близько 63 відсотків американців кажуть, що дата-центр по сусідству був би поганою новиною, порівняно з половиною до третини цієї цифри в європейських країнах.
Тим часом хвиля втрат робочих місць, приписуваних ШІ, ще не почалася в Європі. Технологію, витрати якої ще значною мірою гіпотетичні, може бути легше прийняти, ніж ту, яку вже відчувають.
Дані про використання вказують у тому ж напрямку. Англомовні використовують ШІ найменше: лише 37 відсотків британців і 47 відсотків американців користуються чат-ботом ШІ щотижня, порівняно з 65 відсотками іспанців. З огляду на те, як гучно ШІ домінує в британських та американських медіа й політиці, ця прогалина виглядає радше як скептицизм, а не необізнаність.
Але нижчі рівні скептицизму не обов’язково означають ентузіазм. У значній частині континентальної Європи багато хто залишається нейтральним або нерішучим щодо переваг ШІ: 45 відсотків респондентів в Угорщині та Італії, 44 відсотки у Франції, 43 відсотки в Польщі та 41 відсоток у Німеччині дають нейтральну відповідь або «не знаю». Європейський контраст, отже, не просто між оптимізмом і песимізмом, а між публіками, які вже сформували думку, і тими, які ще ні.
Другий важливий висновок стосується гендеру. У кожній опитаній країні чоловіки позитивніше ставляться до ШІ, а жінки — негативніше. Темний бік технології може частково пояснити це: жінки переважно є жертвами дипфейків, порнографії без згоди та переслідувань, підживлюваних ШІ.
Конструктивний мандат, а не відкат
Пишучи з Кремнієвої долини минулого місяця, колумніст Guardian Тімоті Ґартон Еш запитав, чи навіть катастрофа ШІ масштабу Хіросіми була б достатньою, щоб спонукати людство захистити себе. Він дійшов висновку, що, ймовірно, ні. Ґартон Еш шукає відсутні гальма на шляху до катастрофи в елітній координації, договорах та іншому. Однак він не розглядає самі публіки та їхню роль чи вплив.
Опитування Mandate пропонує більш приземлену і, можливо, кориснішу картину. Громадська думка випереджає дискурс про ШІ. Люди не прагнуть стати лабрадорами і не очікують апокаліпсису зі схрещеними руками. Вони користуються технологією, бачать її переваги та вимагають правил, відповідальності й захисту: того, що можна очікувати від дорослого суспільства.
Те, що відрізняється між англосферою та континентальною Європою щодо правил, — це відправна точка. У першій вимога полягає в стримуванні технології, вже визнаної шкідливою. У другій — у запобіжниках навколо технології, яку люди ще не повністю вирішили, як оцінювати.
Це конструктивний мандат, а не відкат. Справжня прогалина в управлінні ШІ не між безрозсудними публіками та відповідальними елітами. Вона між публіками, які вже хочуть регулювання, та інституціями, які ще не перетворили цю вимогу на політику.
Лише страх не подолає цю прогалину. Жодна технологія в історії не поширювалася так швидко, і люди не приймають щось такими темпами з наївності. Вони бачать її застосування. Повна заборона була б легкою вимогою і поганою політикою для виборів — типом політики, яка програє живій реальності протягом одного виборчого циклу. Навіть Папа Лев закликає до правил, а не до заборони.
Тож ШІ становить як можливість, так і випробування для Європи. Вимога серйозних запобіжників уже є. Складна частина — це те, що йде далі: написання хороших правил, а потім ще складніша робота їхнього забезпечення.
Для європейських прогресистів попередження так само чітке. Не імпортуйте англо-американську культурну війну щодо ШІ, в якій лівим належить страх, а правим — майбутнє. Позиція, вже видима в даних, простіша: прийміть технологію, захистіть працівників і напишіть правила.
ШІ залишається питанням низької значущості, але високої інтенсивності. На ньому не можна побудувати коаліцію, але з ним можна занадто легко її втратити. Європа має вікно, перш ніж її публіки сформують думку. Тож краще послухати їх, перш ніж надійде рахунок. Цього разу вони випереджають своїх пророків.
Повніше резюме дослідження Mandate доступне (угорською) на вебсайті Дослідницького центру цифрової соціології.
автор – Тібор ДЕСЕВФФІ — директор Дослідницького центру цифрової соціології в Університеті Етвеша Лоранда в Будапешті та член ради Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR).
