17 квітня 2026 року МЗС Росії демонстративно оприлюднило зміст однієї угоди. Того ж самого дня секретар Ради національної безпеки і оборони України Рустем Умєров проводив у Нью-Делі переговори з радником з національної безпеки Індії Аджитом Довалом та міністром закордонних справ Субраманьямом Джайшанкаром. Збіг у часі скидається на підказку до непростого пазла.
Йдеться про Угоду про спільне тилове забезпечення (RELOS). Документ був офіційно підписаний Індією та Росією 18 лютого 2025 року і, пройшовши майже річну процедуру ратифікації, набув чинності в січні 2026 року. За буквою тексту це лише військово-логістичний документ, що дозволяє захід військових кораблів у порти, використання військовою авіацією аеродромів, поповнення запасів і ремонт.
Однак у контексті війни росії проти України, американських санкцій, курсу Індії на стратегічну автономію та конкуренції в Індо-Тихоокеанському регіоні очевидно, що справа не лише в «логістиці». RELOS дозволяє Індії та Росії на тимчасовій основі розміщувати на території одне одного військовослужбовців, кораблі та літаки; термін дії угоди — п’ять років. Найбільшу увагу привертає те, що сторони одночасно можуть перебувати на території або в повітряному просторі одна одної з контингентом до 3000 військовослужбовців, 5 бойових кораблів і 10 літальних апаратів.
Ще важливіше історичне значення: Індія вперше на інституційній основі допустила іноземні збройні сили на свою територію на певних умовах — такого режиму не отримували навіть Сполучені Штати, з якими Індію пов’язує «всеосяжне глобальне стратегічне партнерство». RELOS не означає, що Індія «переходить на бік Росії», але це й не очікуваний Заходом «відрив Індії від Росії» — це набагато більш індійський, більш реалістичний варіант багатовекторного балансування.
Щоб правильно зрозуміти RELOS, необхідно одразу прояснити: це не створення постійних російських військових баз в Індії й не індійсько-російський військовий союз. Швидше, це перетворення колишньої практики разових узгоджень, затвердження кожного випадку окремо та громіздких процедур військово-логістичного співробітництва на відтворюваний, передбачуваний, низьковитратний інституційний механізм. Текст угоди прямо вказує, що вона застосовується до спільних навчань, тренувань, гуманітарної допомоги, ліквідації наслідків стихійних лих та до інших ситуацій за згодою сторін, підкреслюючи повагу до суверенітету та принцип взаємної вигоди.
ПЕРША ДОШКА: СТАРІ ВІДНОСИНИ В НОВІЙ УПАКОВЦІ
«Старе шасі» індійсько-російських відносин
RELOS — не експромт на порожньому місці, а інституційне підвищення рівня старих відносин у новому середовищі.
У радянський період відносини двох країн були вибудовані як стратегічна довіра, що відрізняється від звичайних торговельних угод. Згідно з матеріалами радянської газети «Аргументи і факти» за 1983 рік, за сприяння СРСР в Індії було побудовано або будувалося близько 80 підприємств та інших об’єктів; того року приблизно 35% індійської сталі, 20% алюмінію, 30% нафтопродуктів і 80% продукції важкого машинобудування вироблялося на підприємствах, створених у рамках радянсько-індійського співробітництва; СРСР також допоміг підготувати близько 100 тисяч індійських технічних спеціалістів і кваліфікованих робітників. Фраза «Індійці та росіяни — брати» (Hindi rusi bhai bhai) була широко відома в обох країнах протягом десятиліть.
Раніше Росія була для Індії головним чином постачальником озброєнь; тепер же вона продовжує бути для Індії тим, хто обслуговує техніку, постачає запчастини, забезпечує тил і стратегічні коридори для парку техніки російського виробництва. Су-30МКІ, С-400, танки Т-90, палубні винищувачі МіГ-29К і підводні човни класу «Кіло», що стоять сьогодні на озброєнні Індії, — все це потребує стабільного технічного обслуговування.
Лінія порятунку для техніки
Після початку війни в Україні Росія опинилася під західними санкціями, і канали оплати, транспортування, постачання запчастин і страхування для закупівель Індією російської нафти й обслуговування техніки російського виробництва були серйозно порушені. Закупівля Індією комплексів С-400 свого часу супроводжувалася попередженнями про можливість американських санкцій у рамках закону CAATSA; після початку бойових дій в Україні європейські та американські санкції додатково підірвали здатність Індії отримувати російські запчастини та технічну підтримку, до того ж розрахунковий механізм «рупія-рубль» залишався нестабільним.
Колишній посол Індії в Росії Аджай Малхотра сформулював значення RELOS так: відносини Індії та Росії в оборонній сфері переходять від етапу «постачання озброєнь» до нового етапу — нарощування «оперативно-логістичного співробітництва». Це дозволяє Індії отримати доступ до російських об’єктів в Арктиці та на Далекому Сході і, що ще важливіше, здобути логістичну підтримку поза мережею західного контролю, тим самим зміцнюючи стратегічну автономію.
Аналітики з безпеки в Делі називають RELOS мовчазним і таким, що сам собою зрозумілим, архітектором порядку денного у відносинах між Індією та Росією — його ключова роль полягає в тому, щоб підтримувати боєготовність індійських озброєнь російського виробництва в епоху санкцій.
ДРУГА ДОШКА: НЕ ВСТУПАЮЧИ В СОЮЗИ, АЛЕ ОТРИМУВАТИ ДОСТУП
Для Росії: «угода про мобільність» в епоху санкцій
Для Росії цінність RELOS настільки ж очевидна. Андрій Кортунов, член Російської ради з міжнародних справ, зазначає, що в Росії зараз немає військових баз або інфраструктури в Індійському океані, і RELOS допомагає Москві набути таких можливостей.
Амітабх Сінгх, доцент Університету імені Джавахарлала Неру, висловлюється ще більш прямо: для Москви RELOS — це не стільки військовий союз на час війни, скільки «угода про мобільність в епоху санкцій». Вона дозволяє російським кораблям і літакам довше перебувати в Індійському океані та його околицях, а також демонструє зовнішньому світу, що в Росії, як і раніше, є надійні партнери в Азії.
Особливо яскраво це описав колишній провідний науковий співробітник МДІМВ Михайло Александров: раніше, коли російським військовим кораблям потрібно було зайти в порт в Індійському океані, доводилося в кожному окремому випадку пояснювати: «куди, навіщо і з якою метою». Після RELOS все це стало оброблятися в рамках угоди за встановленою процедурою, перетворившись з разових дипломатичних консультацій на «напівавтоматичний режим».
Географічна взаємодоповнюваність: від Індійського океану до Арктики
Крім того, RELOS продовжує індійсько-російські відносини з євразійського континенту в морський вимір. Індія давно сфокусована на Індійському океані, Росія — на Євразії та Арктиці; угода дозволяє компенсувати географічні слабкості одне одного.
Бангалорський аналітик з оборонних питань Гіріш Лінганн вважає, що RELOS дозволяє Індії отримати доступ до російських морських і повітряних об’єктів від Арктики до Тихого океану, а також пов’язує Північний морський шлях, коридор Ченнаї — Владивосток і Міжнародний транспортний коридор «Північ-Південь», посилюючи євразійську пов’язаність Індії та її присутність у Світовому океані. Правин Донті, старший аналітик з Індії в Міжнародній кризовій групі, також вважає, що це зміцнює доступ Індії від Тихого океану до Арктики і слугує потужним стимулом для Індії, яка позиціонує себе як ключового гравця в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Саме це Індія цінує найбільше: не вступ до російського табору, а збереження Росії як однієї з опор її стратегічної автономії.
ТРЕТЯ ДОШКА: «ДВОСТОРОННІ СТАВКИ» В ТРИКУТНІЙ ГРІ
Інтрига моменту: публікація RELOS збіглася з візитом делегації України до Індії
Повернімося до багатозначного часового збігу: 17 квітня 2026 року МЗС Росії розкрив деталі RELOS, і того ж дня секретар РНБО України Умєров зустрічався з радником з національної безпеки Індії Довалом і міністром закордонних справ Джайшанкаром.
Рахул Джайбхай, дослідник індійського Інституту оборонних досліджень та аналізу ім. Манохара Паррікара (MP-IDSA), вважає, що оприлюднення Росією RELOS саме в цей момент не випадкове — це сигнал Москви на адресу Нью-Делі: відносини між Індією та Росією продовжують зміцнюватися, і водночас це хеджування проти можливого зближення Індії та України у сфері безпеки.
Іншими словами, RELOS — це не просто угода між Індією та Росією, вона втягнута в трикутну гру Росія-Україна-Індія. Росія говорить Індії: «Я, як і раніше, твій найважливіший партнер у сфері безпеки». Україна говорить Індії: «Досвід майбутніх воєн і безпілотні технології — у мене теж є те, що тобі потрібно». А вибір Індії — не відпускати жодну зі сторін.
Навіщо Індії «українська карта»
Це аж ніяк не дипломатичний жест — за ним стоять реальні військові потреби. У травні 2025 року під час операції «Сіндур» (авіаудари індійських ВПС по об’єктах у Пакистані 7 травня 2025 року) індійські військові використовували дороговартісну систему С-400 для перехоплення пакистанських дронів, що наочно продемонструвало Індії стратегічну цінність недорогих систем боротьби з безпілотниками. А український театр бойових дій якраз надає найпередовіший бойовий досвід: FPV-дрони, роєві тактики, перехоплювачі STING, система перехоплення Bullet, оптоволоконні FPV-дрони, захищена від перешкод система OPTIX…
Джайбхай також зазначає, що інтерес Індії до співробітництва з Україною у сфері безпілотних технологій може, своєю чергою, стати важелем тиску на Росію — щоб підштовхнути Москву до більших поступок у передачі технологій з обслуговування С-400, локалізації запчастин та з інших питань.
Росія спроможна надати С-400, комплекси «Панцир», Су-30, Т-90 і довгострокову систему обслуговування — це базова гарантія безпеки для індійської армії; Україна ж здатна дати «недорогий досвід майбутньої війни», вилучений із реальних боїв, — це джерело додаткового навчання для індійської армії. Індії потрібне і те, й інше.
Межі дошки: як далеко може зайти RELOS?
Зрозуміло, у RELOS є й явна стеля. Олексій Захаров, дослідник індійського Фонду досліджень і спостережень (Observer Research Foundation), застерігає: не варто надмірно міфологізувати RELOS як стратегічний прорив. Якщо уважно прочитати угоду, вона є радше технічною домовленістю, призначеною в першу чергу для спільних навчань, гуманітарних операцій та логістичної координації. Якщо присутність Індії в Арктиці обмежена, присутність Росії в Індійському океані теж обмежена, а ступінь стратегічного зближення двох країн з питань Індо-Тихоокеанського регіону залишається сумнівною, то RELOS, найімовірніше, відіграватиме здебільшого технічну роль.
Ця оцінка одночасно твереза й точна: Росія та Індія можуть спільно використовувати тилову інфраструктуру, але навряд чи матимуть спільного ворога.
Росія насторожено ставиться до просуваної США Індо-Тихоокеанської стратегії та угоди AUKUS; Індія ж, з одного боку, відмовляється бути повністю прив’язаною до США, а з іншого — використовує Чотиристоронній діалог з безпеки (США–Японія–Австралія–Індія) для хеджування китайського тиску. Росія хотіла б, щоб Індія в антизахідній конфігурації через механізм співробітництва Росія–Індія–Китай стала ближчою до неї, однак Індія не бажає підтримувати жодну зі сторін. Навмисно стриманий підхід індійського уряду до RELOS відображає індуїстську традицію «друзів світу» (Вішвамітра) у його дипломатії — уникнення втручання будь-якої окремої угоди у відносини з іншими країнами.
У цьому й полягає особливість індійської дипломатії: вона рідко перетворює завдання з варіантами відповідей на завдання з єдиною правильною відповіддю. В Індії є логістична угода LEMOA зі США, а також аналогічні домовленості з Францією, Сінгапуром, Південною Кореєю, Австралією, Японією та іншими країнами. Але RELOS відрізняється від цих угод: вона націлена не лише на підвищення операційної сумісності, але передусім на послаблення реального впливу міжнародних санкцій на обслуговування Індією військової техніки російського виробництва. Один із відставних індійських адміралів (двозірковий), який довгий час займався питаннями відносин з Росією, висловився гранично відверто: «RELOS не обходить санкції, а послаблює їхній реальний вплив».
ВИСНОВОК: ПЕРЕТВОРЕННЯ ЧУЖИХ ВОЄН НА ВЛАСНІ КОЗИРІ
RELOS — це радше дзеркало, в якому відображається справжня природа сучасних російсько-індійських відносин. Це не відродження радянсько-індійської дружби часів Холодної війни, не «відрив Індії від Росії», якого чекає Захід, а набагато більш індійське, набагато більш реалістичне багатовекторне балансування.
Росія, як і раніше, залишається ключовою опорою індійської військової системи в частині наявного арсеналу; Україна стає для Індії технологічним вікном для спостереження за війною майбутнього; США та Захід загалом — важливим джерелом противаги Китаю, отримання передових технологій та капіталу. Відносини Індії з Росією дуже глибокі, але це не союз; зі США — дуже близькі, але це не підпорядкування; у співробітництва з Україною є потенціал, але воно не замінить Росію.
Одним словом: RELOS переводить відносини між Індією та Росією зі стану «старі поставки зброї, стара дружба, старі контракти» в нову якість — «логістика, канали постачання, боєготовність і мистецтво виживання в епоху санкцій». Але насправді Індія прагне не стати на чиюсь сторону — ні Росії, ні України. Її мета — у процесі переформатування глобального порядку безпеки, спричиненого російсько-українським конфліктом, перетворити кожну чужу війну, кожну суперечність великих держав і кожен розрив у ланцюжках постачання на власний стратегічний актив.
автор – Чжан Ченьї, доктор (PhD) за спеціальністю «Міжнародні відносини» на факультеті глобальних процесів
переклад з китайської ПолітКом
