Українці ризикують життям, щоб заправитися, поки Вашингтон звинувачує їх у витратах на пальне, спричинених примхливою війною Трампа.
На початку цього року, коли я вперше описав керівний принцип зовнішньої політики Дональда Трампа як «самогубство супердержави», уже було очевидно, що примхлива війна президента США проти Ірану стала стратегічною катастрофою. Через п’ять місяців цей провал став ще більш очевидним. Гірше того, він надав Трампу черговий привід винагородити Росію. Слабкість породила ще більшу слабкість.
Іран від самого початку знав, що Трамп ніколи не наважиться на вторгнення, що дозволило йому ескалувати ситуацію за власним бажанням. Сполучені Штати були змушені скоротити свою присутність на Близькому Сході і навіть вивести стратегічні бомбардувальники з Великої Британії — донедавна немислима перспектива.
Тим часом союзники Ірану можуть безкарно завдавати ударів по союзниках США по всьому регіону: хусити атакують аеропорт Ер-Ріяда в столиці Саудівської Аравії, і з цим ніхто нічого не може вдіяти. Всередині країни війна є вкрай непопулярною, не в останню чергу через підвищення цін на пальне. Напередодні проміжних виборів ця вразливість збіглася з іншою головною слабкістю Трампа: його давнім бажанням підкоритися президенту Росії Володимиру Путіну.
Трамп, на якого Кремль покладав надії щодо перемоги в Україні, здебільшого виконував волю Путіна, практично припинивши передачу та продаж американської зброї Україні і, буквально минулого тижня, погодившись купувати російський дизель, після чого звинуватив у високих цінах на пальне Україну. Несправедливість цих звинувачень є очевидною в Україні, де Росія знищує енергетичну інфраструктуру балістичними ракетами, а заправні станції — безпілотниками. Українці ризикують життям, щоб заправитися, а американці платять більше на заправках, тому що Трамп обрав катастрофічну поразку в Ірані замість підтримки України. Звинувачуючи українців у безладі, який він сам і створив, Трамп знаходить спосіб допомогти своєму покровителю Путіну.
Очевидна мотивація цієї угоди з Кремлем — швидке рішення для зниження цін на дизель перед проміжними виборами — не має сенсу. Невідомо, чи зможе Росія взагалі поставити це пальне, враховуючи її внутрішній дефіцит. Як і типова угода Трампа, це цілком може закінчитися тим, що американські платники податків заплатять подвійну або потрійну ціну за те, що рекламувалося як дарунок.
Уявімо, однак, що російські кораблі пришвартуються в американських портах із дизельним пальним. Це, швидше за все, означатиме, що Росія обділила інших своїх партнерів, щоб Трамп відчув вдячність. Пропозиція дизеля на світовому ринку не зміниться, як і його ціна.
Але символізм є однозначним: Трамп наочно демонструє зближення США з Росією. Єдиний ефект від послаблення санкцій — це допомога Путіну. Звісно, враховуючи, що Росія запропонувала вигідні нафтові угоди «переговорникам» Трампа, якими виявилися зять і друг президента США, не можна виключати, що це призведе до особистих виплат. На даному етапі США не мають зовнішньої політики в звичайному розумінні; вони мають клани, які прагнуть перетворити створені Трампом катастрофи на джерела наживи.
Це поєднання слабкості та корупції є ще однією ознакою самогубства супердержави. Сила США базується на верховенстві права. Купівля дизельного пального у Росії є фактично незаконною, враховуючи, що закон 2022 року забороняє її, якщо Росія не виведе війська з України. Трамп також щойно підписав закон, який передбачає посилення санкцій проти Росії та запровадження каральних тарифів на країни, що імпортують російське пальне. Це не тільки робить усю ситуацію ще більш гротескною, але й позбавляє американське законодавство сенсу, додатково послаблюючи країну.
Навіть якщо спробувати увійти в ментальний світ MAGA і уявити, що зовнішньополітичні пріоритети Трампа є саме такими, як він каже, його вкрай суперечливі дії щодо Ірану та Росії створюють взаємопосилюючий цикл слабкості. Як усім відомо, Іран і Росія є близькими союзниками, які постачають один одному зброю та розвіддані. Іран постачає Росії безпілотники і навіть відправив інструкторів з БПЛА в окуповану Україну на початку війни. Росія відкрито підтримує Іран у його війні зі США, поки її фахівці з ядерної енергетики активно працюють у цій країні. Надсилаючи долари в Росію, Трамп допомагає Ірану, задобрюючи лідера, який підтримує його ворога.
Відкрито проросійська зовнішня політика Трампа створила більш небезпечний світ. Якщо Росія переможе у своїй повномасштабній війні проти України, агресори повсюди відчують безкарність. А заклики Трампа (які повторюють російську пропаганду) до України обрати нового президента підтверджують тезу про те, що загарбники, а не виборці, мають обирати уряди. Схоже, він вважає, що Україна повинна припинити захищатися від Росії, тоді як Росія відмовляється підкорятися чи вести переговори щодо мирних пропозицій.
Причина, чому Путін не має наміру вести переговори, полягає в поступливості Трампа. Трамп вирішив, що США мають купувати російський дизель після телефонної розмови з Путіним, під час якої обговорювалася загроза чуми в сибірській лабораторії. Така неординарна зміна теми свідчить про те, що Трамп стає пластиліном у руках Путіна. Іронія полягає в тому, що Путін має дуже слабкі карти у війні проти України; він сильний лише завдяки слабкості Трампа.
Трамп, не здатний перемогти у своїй безглуздій війні проти Ірану, звинувачує в її наслідках Україну і використовує цю брехню для виправдання скасування санкцій проти Росії, тим самим продовжуючи і ту війну також. Це війна через слабкість, не лише як факт, а майже як доктрина. Америка повинна програвати, програвати і знову програвати, а війни мають розпочинатися, продовжуватися або заохочуватися, щоб Трамп та його поплічники могли заробляти гроші. Вдавати, що Трампу можна довірити будь-яку владу, означає брати участь у поточному самогубстві Америки як супердержави.
автор – Тімоті СНАЙДЕР, завідувач кафедри модерної європейської історії в Школі глобальних справ та публічної політики імені Мунка при Університеті Торонто, а також є постійним співробітником Інституту гуманітарних наук у Відні.
