На тлі зростання інтенсивності російської агресії проти України Республіка Білорусь зберігає статус джерела воєнних ризиків на північному напрямі та невід’ємної складової військово-стратегічного потенціалу Російської Федерації. Посилення російського воєнного тиску проявляється у нарощуванні застосування ударних безпілотних літальних апаратів у глибині території України, розширенні використання реактивних безпілотних систем, збільшенні масштабів ракетно-дронових ударів, підготовці до можливого проведення мобілізаційних заходів та перерозподілі державних ресурсів на користь оборонного сектору. Паралельно Росія активізує диверсійну діяльність у країнах Європи, розширюючи географію й інструментарій тиску на держави, які підтримують Україну. На цьому тлі зберігається гібридна активність білоруського режиму, яка створює додатковий вимір російського тиску на держави східного флангу ЄС і НАТО.
Відбувається поступове розширення спектра загроз, пов’язаних із використанням Білорусі в інтересах РФ. Керівник управління комунікацій Командування Повітряних сил ЗСУ Ю. Ігнат 31 серпня заявив, що Росія використовує маршрути вздовж білорусько-українського кордону для атак по Україні, зокрема із застосуванням реактивних безпілотників та БпЛА з онлайн-керуванням. За його словами, російські ударні безпілотники часто рухаються поблизу білоруського кордону, що ускладнює їхнє виявлення та перехоплення.
25 серпня моніторингові ресурси фіксували переміщення груп російських реактивних БпЛА над Чернігівською областю вздовж білорусько-українського кордону в західному напрямі. Того ж дня мешканці білоруського міста Жлобін повідомляли про характерний гул, який вони пов’язували з прольотом реактивного безпілотника, а українські моніторингові канали — про активність білоруської військової авіації та підняття в повітря літаків Су-30.
Білоруський напрям продовжує відігравати важливу роль у формуванні повітряних загроз для України. Російські безпілотники часто обирають маршрути поблизу білоруського кордону, і випадки їхнього входу в повітряний простір Білорусі вказують на складнощі контролю над його використанням.
У контексті підготовки до ймовірних ескалаційних сценаріїв триває перевірка боєготовності збройних сил Білорусі. Особлива увага приділяється питанням використання сучасних способів вогневого ураження та управління з урахуванням досвіду воєнних конфліктів в Україні. Зокрема, з 25 серпня по 10 вересня 2026 року в Білорусі проводиться оперативно-тактичне навчання з військами ВПС і ППО, перший етап якого передбачає відпрацювання завдань із протиповітряного прикриття військ та об’єктів. Другий, активний етап навчання відбудеться на російському полігоні Ашулук і передбачатиме бойову стрільбу авіаційних і зенітних ракетних підрозділів. Паралельно з 24 серпня триває перевірка боєготовності 51-ї гвардійської артилерійської бригади центрального підпорядкування, у межах якої здійснюється її доукомплектування, зокрема офіцерами запасу.
Білорусь нарощує власну технологічну та виробничу спроможність щодо підтримання боєготовності сучасних систем протиповітряної оборони. Відкриття Центру ремонту ЗРК «Тор» дозволило локалізувати проведення капітального ремонту бойових машин 9А331МК зі складу ЗРК «Тор-М2К», що перебувають на озброєнні білоруських збройних сил. Реалізація проекту за участю російських підприємств ОПК підтверджує подальше поглиблення виробничо-технологічної кооперації та військово-промислової інтеграції у межах Союзної держави.
Білорусь завершила ратифікацію протоколу про внесення змін до Договору з Росією щодо розвитку військово-технічного співробітництва, який розширює перелік білоруських організацій, уповноважених самостійно купувати продукцію військового призначення в Росії, коригує порядок укладання та реалізації відповідних контрактів, а також спрощує постачання комплектуючих для обслуговування та ремонту озброєння і військової техніки.
Одночасно здійснюються кроки щодо розширення можливостей комплектування білоруських силових структур. З цією метою розробляється правова база для проходження іноземними громадянами військової служби за контрактом у збройних силах та внутрішніх військах МВС Білорусі.
Розширення каналів поставки продукції військового призначення з Росії, спрощення процедур військово-технічної взаємодії та формування додаткових можливостей комплектування силових структур створюють передумови для подальшого зближення військових потенціалів двох держав. Для України це означає необхідність враховувати не лише безпосереднє переміщення російських військ, а й поступове формування стійкої військово-технічної, кадрової та організаційної бази, яка при зміні військово-політичної ситуації може бути використана для розширення участі Білорусі у забезпеченні російських військових операцій.
Білорусь продовжує посилювати військові спроможності на південному оперативному напрямі шляхом розвитку військової інфраструктури, формування та доукомплектування нових підрозділів, а також підвищення їхньої готовності до виконання завдань на українському напрямі. Поблизу кордону з Україною будується військовий полігон із залізничною інфраструктурою для приймання військових ешелонів. Паралельно у Гомельській області формується 37-ма окрема десантно-штурмова бригада ССО, яка має дислокуватися приблизно за 40 км від українського кордону. Одночасно в районі Гомеля триває будівництво нового військового комплексу, східна частина якого відведена під військове містечко, а західна — під навчально-тактичне поле та полігон. Це свідчить про формування на південному напрямі нової військової інфраструктурно-організаційної бази, яка потенційно розширює можливості Білорусі щодо швидкого перекидання, розгортання та забезпечення військ.
За незмінного загального характеру ситуації — поглиблення Білоруссю союзницьких відносин із Росією за відсутності ознак формування на її території ударного угруповання для наступу на Україну — подальше нарощування військових спроможностей Мінська створює додаткові ризики для регіональної безпеки. Ключового значення на поточному етапі набуває готовність режиму О. Лукашенка розширювати підтримку Росії, використовуючи білоруську територію, інфраструктуру та військовий потенціал. Відтак потенційна небезпека для України полягає не лише в наявних ризиках з півночі, а й у можливості швидкої зміни нинішньої моделі обмеженої військової залученості Білорусі на більш активну участь у разі подальшої ескалації війни.
Під час зустрічі з В. Путіним 28 серпня О. Лукашенко заявив, що Білорусь «виконує та перевиконує» союзницькі зобов’язання щодо постачання товарів, зокрема пального. Такі заяви доводять готовність Мінська й надалі забезпечувати Росію необхідними ресурсами та поглиблювати двосторонню взаємодію. Натомість стає очевидним, що очільник білоруського режиму, підкреслюючи відданість союзницьким зобов’язанням, почав уникати прямих заяв про підтримку російської агресії проти України чи можливу участь Білорусі у майбутніх конфліктах із країнами НАТО. Таке зміщення риторики може свідчити про прагнення О. Лукашенка зберегти політичний маневр і дистанціюватися від найбільш ризикованих аспектів російської військової політики.
Ця обережність у висловлюваннях відповідає прагненню Мінська зменшити економічні та стратегічні ризики, пов’язані із затяжною війною. Це також підштовхує білоруський режим до пошуку нових джерел політичної, економічної та фінансової підтримки для збереження власної стійкості. Водночас прагнення диверсифікувати зовнішні зв’язки не вказують на стратегічне дистанціювання від Росії. У цьому відношенні для України важливими індикаторами залишаються масштаб російської військової присутності на білоруській території, характер військово-технічної та оперативної взаємодії двох держав, а також динаміка розвитку військової інфраструктури.
Показовим індикатором сприйняття Білорусі в українському суспільстві є результати загальнонаціонального опитування Соціологічної групи «Рейтинг», проведеного 4-9 серпня 2026 року. Серед досліджених держав саме Росію та Білорусь українці найчастіше характеризують як такі, що вороже ставляться до України: відповідно 97% та 83% опитаних дотримуються такої думки. Водночас 70% респондентів висловлюють прохолодне ставлення до мешканців Білорусі. Такі результати показують, що в українському суспільстві закріпилося в цілому негативного сприйняття Білорусі як держави, політика якої асоціюється з ворожим безпековим середовищем. Відтак Білорусь дедалі менше сприймається як нейтральна сусідня держава, а її військово-політичне зближення з Росією все виразніше розглядається крізь призму безпекових ризиків для України.
автор – Марія ГУЦАЛО, експерт з політико-безпекових питань, кандидат політичних наук
