Індекс добробуту ЄС зріс на 9,5 пункту в період між 2010 і 2023 роками проти 1,2 пункту у Сполучених Штатів.
Багато людей вважають, що Європа відстає. Це сприйняття ґрунтується переважно на традиційних економічних показниках: ВВП на душу населення в Сполучених Штатах (США) зріс на 25 відсотків у період між 2010 і 2023 роками проти 17 відсотків у ЄС. Проте ширший індекс добробуту, опублікований цього року Спільним дослідницьким центром (JRC) — науковою та знаннєвою службою Європейської комісії, — свідчить про інше. Дослідження, співавтором якого є один із нас, показує, що зростання добробуту в ЄС за той самий період було майже у вісім разів більшим, ніж у США. Тривалість життя, безпека дорожнього руху та майнова нерівність — усе вказує на те саме. Вимірювання правильних речей прояснює як те, якими є реальні справи в Європі, так і те, як вона може керувати процесами на свою користь.
Конкурентоспроможність стала організуючою ідеєю мандата нинішньої Комісії, побудованою на звітах Драґі та Летти та оформленою інституційно через «Компас конкурентоспроможності». У своїй промові «Про становище Союзу» 16 вересня Урсула фон дер Ляєн попередила, що боротьба за промислові потужності формує глобальну конкуренцію, і закликала до швидшого прогресу у сфері спрощення процедур. Роком раніше вона заявляла, що Європа має бути «швидшою, розумнішою та більш європейською» в цифровій сфері та чистих технологіях, чітко сформулювавши базову передумову: «робиться лише те, що вимірюється».
Але питання полягає в тому, як саме розробляються та обираються показники і для яких цілей, щоб ми знали, чи рухаємося у правильному напрямку. Конкретно, з чого складається європейська конкурентоспроможність? Якщо соціальне забезпечення, зусилля з декарбонізації та високоякісні кваліфіковані робочі місця є ключовими джерелами довгострокової конкурентоспроможності в Європі, тоді порядок денний, сформований переважно політикою дерегуляції, яка урізає захист працівників або підриває екологічні норми, — це розворот на 180 градусів. Європі потрібні метрики, які фіксують і спрямовують політику саме на той тип конкурентоспроможності, яку вона прагне побудувати.
Те саме дослідження JRC свідчить, що якщо скоригувати ВВП з урахуванням тривалості життя та її розподілу, то ЄС випередив США вже до 2022 року. У період між 2010 і 2023 роками індекс добробуту ЄС покращився на 9,5 відсоткового пункту проти 1,2 у США. Це покращення збереглося попри пандемію, шок від цін на енергоносії та вторгнення Росії в Україну. Економічні ресурси все ще мають значення, і те саме дослідження показує, що ЄС має менше ресурсів для майбутніх інвестицій в основний капітал та навички, ніж США, що вказує на напрямки, куди необхідно продовжувати інвестувати.
ВВП лише підсумовує грошову вартість готових товарів і послуг в економіці, залишаючи поза увагою соціальні та екологічні витрати й ігноруючи вигоди, які ніколи не фіксуються як ринкові операції. Якщо ж оцінювати Європу за критеріями добробуту, сталості та інклюзивності, її досягнення виглядають значно переконливішими.
Показники продуктивності змінюються схожим чином, якщо врахувати неоплачувану домашню роботу та скорочення викидів, як показують дані Управління національної статистики Великої Британії. За стандартними вимірюваннями, виробіток на відпрацьовану годину у Великій Британії зріс на 7,2 відсотка в період між 2005 і 2018 роками. Врахування неоплачуваної домашньої роботи піднімає цей показник до 8,7 відсотка. А додаткове врахування зменшення шкоди для клімату завдяки зниженню викидів у Великій Британії підвищує його до 9,9 відсотка. Ці приклади показують, як різні метрики можуть розповісти інші — і більш багатообіцяючі — історії про те, куди рухається економічний, соціальний та екологічний розвиток і куди він має рухатися далі.
Метрики «поза ВВП» (Beyond-GDP) роками залишалися на узбіччі, оскільки пропозицій було безліч, але згоди щодо них бракувало. Експертна група високого рівня ООН з питань «Поза ВВП» (HLEG) тепер запропонувала глобально застосовну та порівнянну систему: 31 індикатор за чотирма ключовими вимірами прогресу, що охоплюють поточний добробут, рівність та інклюзію, сталість та стійкість, а також фундаментальні принципи миру, прав людини та поваги до планети. Ця система була побудована значною мірою на базі методик вимірювання, які вже впроваджуються в різних країнах та інституціях.
Ці зусилля не є новими для Європи. Стратегічний форсайт-звіт за 2023 рік та 8-ма Програма дій з охорони довкілля надали ЄС мандат на розробку підходу «поза ВВП», і відтоді робота під координацією JRC забезпечила постійний потік пропозицій, хоча жодна з них ще не була закріплена в обов’язковій до виконання політиці ЄС.
Суспільна думка вже випереджає цей інституційний процес. Опитування у шести європейських країнах, проведене проєктом MERGE (який фінансується програмою Horizon Europe і в якому беремо участь ми обидва), виявило, що 81 відсоток респондентів підтримують використання індикаторів поза межами ВВП для формування національної політики, називаючи здоров’я, робочі місця, освіту та житло тим, що є для них найважливішим. Бракує лише системи врядування та інституційної волі, і найближчі місяці можуть відкрити можливість для їх мобілізації.
Слідом за зобов’язаннями, взятими у Пакті заради майбутнього 2024 року, очікується, що Генеральна Асамблея ООН незабаром ухвалить резолюцію, яка чітко визначить наступні кроки для вимірювання прогресу поза межами ВВП. Іспанія виступає співмодератором міжурядового процесу ООН з питань «Поза ВВП» — форуму, на якому держави-члени обговорюють шляхи впровадження рекомендацій звіту HLEG.
Інструменти для вимірювання реального процвітання Європи, її майбутніх перспектив і того, що їй потрібно для їх забезпечення, наразі існують як на рівні ООН, так і на рівні ЄС, і вони набувають політичної ваги. З ними Європа зможе побачити, як перезапустити свій економічний двигун так, щоб він служив добробуту людей і планети — як сьогодні, так і в майбутньому.
автори
Магалі БРОЗІО є керівницею програми «Цілі нової економіки» в Інституті економіки, придатної для майбутнього ZOE (ZOE Institute for Future-Fit Economies), де вона координує проєкти MERGE та WISE Horizons, що фінансуються ЄС і присвячені індикаторам інклюзивного та сталого добробуту.
Енріко ДЖОВАННІНІ — економіст, професор Римського університету Тор Вергата. Він був міністром праці Італії (2013–2014) та міністром сталої інфраструктури (2021–2022), президентом Istat (2009–2013) та головним статистиком ОЕСР (2001–2009). Він очолює Італійський альянс за сталий розвиток (ASviS) і входить до Експертної групи високого рівня ООН з питань «Поза ВВП».
