Через п’ять років після перевороту іноземні бренди та торговельні преференції ЄС продовжують генерувати тверду валюту для військового режиму, який веде війну проти власного народу.
Кхайн Зар Аунг та Атле Гейє
19 березня 2026 року
Через п’ять років після військового перевороту М’янма більше не є «джерелом постачання з високим ризиком». Це воєнна економіка.
Швейна промисловість залишається одним із найбільших джерел твердої валюти для хунти. Світовий банк повідомив про експорт одягу на суму 5,5 мільярда доларів США у 2022 році. Експорт залишався вище 5 мільярдів доларів у 2023 році, перш ніж впасти до 4,46 мільярда доларів у 2024 році. Того ж року лише Європа імпортувала з М’янми текстильну продукцію та одяг на суму приблизно 2,8 мільярда євро, значна частина яких ввозилася безмитно в рамках схеми ЄС «Все, крім зброї» (Everything But Arms — EBA).
Це не нейтральна торгова статистика. Вони представляють масштабні надходження іноземної валюти у фінансову систему, яка жорстко контролюється військовою владою.
Державні ЗМІ повідомляють про неодноразові розподіли валютних резервів Центральним банком М’янми (CBM) на пріоритетний імпорт, такий як пальне та олія. 2 вересня 2024 року CBM доручив спрямовувати до 75 відсотків іноземної валюти, заробленої від торгівлі, експорту швейної продукції CMP та продажу природних ресурсів, на імпорт палива та пальмової олії. Як детально описав економіст Шон Тернелл у праці «Військові, гроші та М’янма: розрив зв’язку», заходи після перевороту централізували контроль над іноземною валютою через примусову конвертацію валют, множинні обмінні курси, обмеження на виплати за кордон і жорсткий контроль над валютними дилерами. Експортні надходження, включаючи доходи від швейної промисловості, не вільно циркулюють у такій системі. Вони захоплюються та перенаправляються. Вони допомагають підтримувати пріоритети режиму.
Військові М’янми продовжують авіабомбардування, примусову мобілізацію, свавільні затримання та систематичне знищення цивільних громад. Імпорт нафти та палива подвійного призначення є незамінним для цих операцій. Коли іноземна валюта перебуває під централізованим контролем, експортні надходження стають взаємозамінним ресурсом у фіскальній архітектурі військових — незалежно від їхнього секторального походження.
Санкції без узгодженості в торгівлі не можуть бути ефективними
Міжнародна спільнота визнала цю кризу. Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC) запровадило санкції відповідно до Виконавчого наказу 14014, спрямовані проти військових лідерів і пов’язаних з військовими підприємств. Управління з впровадження фінансових санкцій Великої Британії (OFSI) та Європейський Союз запровадили паралельні обмежувальні заходи. Ці санкції забороняють надання коштів або економічних ресурсів визначеним суб’єктам. Вони мають на меті запобігти фінансовій підтримці хунти.
Однак санкції не можуть досягти своєї мети, якщо ширша комерційна діяльність продовжує генерувати іноземну валюту, яка надходить у ту саму контрольовану систему. Коли валюта захоплюється та перерозподіляється військовою владою, продовження закупівель ризикує підірвати самі цілі, яким має слугувати санкційна політика.
У червні 2025 року Міжнародна організація праці (МОП) застосувала статтю 33 своєї Конституції — надзвичайний захід, який використовується лише у випадках серйозних і стійких порушень. МОП закликала держави-члени переглянути свої відносини з М’янмою та забезпечити, щоб вони не сприяли, прямо чи опосередковано, триваючим зловживанням. Цей перегляд має поширитися на торговельні преференції.
М’янма продовжує користуватися схемою ЄС «Все, крім зброї» (EBA), яка надає безмитний доступ до ринку за умови дотримання основних конвенцій з прав людини та праці. Ці умови явно не виконуються. Свободу об’єднання знищено. Незалежні профспілки заборонено. Профспілкові лідери стикаються з арештами та переслідуваннями. Продовження дії преференцій EBA за таких обставин надсилає небезпечний сигнал: систематичні порушення не мають серйозних економічних наслідків.
ЄС має негайно ініціювати призупинення дії преференцій EBA для М’янми. Це не захід проти робітників; це захід проти режиму, який захоплює доходи від торгівлі. Преференційний доступ не повинен дозволяти зміцнювати систему, яка систематично пригнічує трудові права.
Належна перевірка без свободи є фікцією
Деякі бренди стверджують, що посилена перевірка дотримання прав людини дозволяє їм залишатися відповідальними учасниками. Але належна перевірка вимагає, щоб робітники могли вільно висловлюватися та вільно організовуватися. Ці умови не існують. Механізми моніторингу не можуть замінити свободу об’єднання. За відсутності реальних можливостей для пом’якшення наслідків, продовження закупівель стає дедалі більш невиправданим.
Там, де пом’якшення неможливе, вихід стає необхідним згідно з Керівними принципами ООН з питань бізнесу та прав людини та Керівними принципами ОЕСР для багатонаціональних підприємств. Це не означає раптового виходу без гарантій. Це означає відповідальний вихід.
Відповідальний вихід вимагає попереднього повідомлення, гарантій виплати заробітної плати, вихідної допомоги та компенсаційних фондів. Він вимагає консультацій з легітимними представниками робітників, включаючи тих, хто перебуває у вигнанні. Він вимагає гарантій того, що фабрики або контракти не будуть передані конгломератам, пов’язаним з військовими. Відповідальний вихід — це не відмова. Це відмова залишатися фінансово заплутаним у репресіях.
Робітники М’янми вже заплатили високу ціну за опір військовому правлінню. Багато хто приєднався до Руху громадянської непокори. Багато хто був звільнений, переміщений або змушений переховуватися. Вони не просять косметичних перевірок. Вони просять міжнародних гравців узгодити свої економічні рішення зі своїми заявленими зобов’язаннями щодо прав людини.
У воєнній економіці нейтралітет є ілюзією. Торгівля, закупівлі та санкційна політика мають бути приведені у відповідність із реальністю. Продовжувати вести бізнес як зазвичай, поки репресії поглиблюються, не є нейтральним вибором. Це вибір, який несе відповідальність. Довіра до глобальних зобов’язань у сфері трудових прав і прав людини тепер залежить від того, чи готові уряди та бренди діяти відповідно.
автори
КХАЙН ЗАР АУНГ є президенткою Федерації промислових робітників М’янми (IWFM).
Атле ГЕЙЄ є генеральним секретарем глобального профспілкового об’єднання IndustriALL.
переклад ПолітКом
