Огляд
сьогодні буде коротко, лише зміни та їх значення…
1. На Покровському напрямку, російське командування, очевидно, після захоплення м.Селідове, провело перегрупування сил й засобів, яке, власне, достатньо наявно ілюструє його подальші плани…
– На даний момент, головні сили УВ “Центр”, у вигляді основних сил 2-ї та майже всієї 41-ї загальновійськових армій (ЗВА) противника сконцентрувались у достатньо вузькій смузі – від Лозуватське до Новогродівки.
– Окрім того, 2-а ЗВА противника частиною своїх сил (визначений комплекст сил її 27-ї мотострілецької дивізії\мсд), разом із 90-ю танковою дивізією продовжують наступальні дії в районі м.Селідово, зокрема по напрямкам Вишневе – Григорівка та Новогродівка – Лисівка.
Таким чином, обидва цих факта, очевидно, свідчать про підготовку командуванням противника відновлення інтенсивного наступу, безпосередньо, у бік Покровська та Мирнограду…
Особливо, якщо розглядати їх не окремо, а як частини (елементи) единого задуму (плану) противника.
Адже різке нарощування тактичної та оперативної щільності його військ у достатньо вузький смузі саме на Покровському напрямку з ОДНОЧАСНИМ посиленням рівня інтенсивності атак противника з явним бажанням прорватися у район Новотроїцке – Шевченко – Даченське – Жовте з боку Селідово, ПІВДЕННІШЕ Покровська, навряд чи варто вважати “збігом обставин”…
Думаю, послідовність тут буде наступна…
– спочатку 90-а тд та частина сил 27-ї мсд 2-ї ЗВА прорвуться у район південніше Покровська
– а потім головні сили 2-ї та 41-ї ЗВА розпочнуть інтнсивні атаки з боку Миколаївки у бік Мирнограду (через Промінь), як варіант – з боку Гродівки у бік Новоекономічного, а також спробують прорватися вздовж залізниці прямо на Покровськ, з боку Новогродівки…
Спроба зробити це ОДНОЧАСНО, навряд чи буде мати місце, адже в такому разі 2-й ЗВА противника доведеться ДОДАТКОВО виділяти сили й засоби зі свого складу для підсилення своєї 27-ї мсд, а також блокування чи захоплення району с.Лисівка та с.Сухий Яр. Це, очевидно, послабить противника на “напрямку головного удару” (нгу)…
2. Наскільки я розумію, “флангові проблеми” УВ “Центр”, його командування, у порядку спадковості, віддало “на відкуп” своїй новонародженій 51-й ЗВА, включаючи північний берег Курахівського водосховища та “возню в Торецьку”…
На даний момент, її сили розподілені на двох окремих тактичних напрямках – Торецькому та Курахівському…які знаходяться, відповідно, на північному та південному флангах всього УВ “Центр”…
Це, скажімо так, достатньо “своєрідне” рішення російського командування. Адже, по кожному з них окремо 51-а ЗВА противника не може сконцентрувати максимум своїх зусиль, й їй доводиться діяти на цих напрямках лише визначеним комплектом сил й засобів, зокрема:
– В Торецьку “забивають баки” пушилину про “охорону Зеленського” підрозділи 9-ї та 132-ї омсбр та частини сил 1-ї омсбр
– Решта у вигляді 5-ї, 110-ї, 114-ї омсбр у взаємодії з підрозділами 90-ї тд та частиною сил 150-ї мсд зі складу 8-ї ЗВА УВ “Юг” займаються “головним питанням” – намагаються або притиснути до Курахівського водосховища та оточити наші війська в районі с.Курахівка, або просто витиснити їх звідти до рубежу Зоря – Старі Терни…
Ну й 1-а омсбр, частиною сил оперує на Торецькому напрямку, а частина “чалится в резерве” на Курахівському напрямку.
Як на мене, загалом, для всієї 51-ї ЗВА це нерівнозначні завдання…
На даний момент, очевидно, основні її зусилля концентруються саме на Курахівському напрямку, де її військам доручена відповідальна справа – забезпечити прорив російських військ у Курахове з півночі та сходу… ну, ось вони й забезпечують.
Думаю, найближчим часом ЗСУ відійдуть повністю з північного берегу Курахівського водосховища… й ще дуже “велике питання” – чи вони будуть обороняти саме Курахове?
Принаймні, ключовий вузол оборони, який дозволяв ще більш-менш утримувати територію північніше водосховща (м.Гірник), ЗСУ здали менше ніж за тиждень, з того моменту, як противник взяв Українськ та прорвався у Цукурине…
3. Ну й на завершення… Деяка “неперевірена” інформація…
У смузі 2-ї ЗВА противника на Покровському напрямку нібито (підкреслюю… НІБИТО, а не вже доведено) фіксуються підрозділи 61-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП)…
Хто забув, то нагадаю.
Це з’єднання ще донедавно “числилось” за угрупуванням військ (УВ) противника “Днепр” (оперувало в районі м.Олешки), на Придніпровському напрямку…
А загалом, вона входить до складу “Северного флота” ри-фи (колишне ОСК “Север”), яке з лютого нинішнього року увійшло до складу “Ленинградского военного округа” (ЛенВО).
Так, це та сама “Киркенесская”, яка відома за її неформальним “призвиськом” – “белые медведи” (через зображення цього хижака на їхньому шевроні).
Ну, типове з’єднання російської МП
– 3 батальона МП (2 з яких у мирний час утримувались у кадрованому стані)
– 1 дшб (десантно-штурмовий батальйон)
– 1 рдб (розвідувально-десантний батальйон)
– 2 садн (самоходних артилерійських дивізіону)
– 1 зрадн (зенітний ракетнщ-артилерійський дивізіон)
– 1 імб (інженерний морський батальйон)
– 1 батальйон МТЗ (матеріально-технічного забезпечення)
– ну й бригадний лазарет з гордою назвою “военно-морской”
За логікою, саме ця бригада повинна була замість 810-ї обр МП (чорноморський флот) та 155-ї обр МП (тихоокеанський флот) зараз бігати по Курських лісах, які входять у зону відповідальності УВ “Север” (воно ж, ” в миру” – ЛенВО).
Однак, ніт… її привезли (якщо, дійсно, привезли…) під Донецьк.
Як на мене, якщо ця інфа відповідає дійсності, це достатньо показово. Адже, якби УВ “Центр” не відчувала будь-яких складнощів із резервами… то особливої потреби перетаскувати з Дніпра на Донбас цілої бригади морської піхоти не було би.
Більше того, навіть якщо допустити, що на Дніпрі вона стала “зайвою”, то її, ймовірно, повезли би прямо під Курськ, де, очевидно, командування “штатного” округу цієї бригади, на даний момент, явно відчуває нестачу боєздатної піхоти, а не в тили 2-ї ЗВА на Покровському напрямку…
Очевидно, потреба УВ “Центр”, й зокрема 2-ї ЗВА, у цьому сенсі, скажімо так… “дещо гостріша” ніж під Курськом. Причому, настільки, що цю обр МП “не довезли” до Курських лісів, а вивантажили прямо під Донецьком.
Автор: Костянтин МАШОВЕЦЬ
Джерело тут
