Під впливом історично сформованої політичної традиції антисемітизм став важливою частиною ідеології та пропаганди націонал-радикальних та етнонаціоналістичних сил усієї Європи. В різні періоди, в різних країнах, у різному контексті, антисемітизм відносно втрачав або набирав соціальної ваги.
Проте він ніколи не зникав зовсім із ментальної мапи ультраправої частини політичного спектра. Звісно, не всі націонал-радикали є антисемітами. Також зрозуміло, що не тільки вони схильні до артикуляції антисемітських упереджень та/або експлуатації антисемітизму з політичною метою.
Сьогодні антисемітизм не є найпоширенішою формою ксенофобії в Україні. Це підтверджується дослідженнями Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), який щороку вимірює ставлення українців до представників різних етносів та національностей. Згідно з дослідженням, в масовій свідомості українців євреї сприймаються ближче (тобто, за трактуванням соціологів, краще), ніж будь-який інший «неслов’янський» етнос [1]. Євреї – майже «свої» для умовної східнослов’янської більшості населення.
Дослідження проводили за методикою шкали соціальної дистанції Богардуса. Соціологи керувалися гіпотезою, що чим більше людина відчуває упередження щодо конкретної групи, тим менше вона хоче взаємодіяти з членами цієї групи. До інтерпретації соціальної дистанції в термінах «ксенофобії» та «толерантності» можна висловлювати обґрунтовані зауваження. Проте кращих соціологічних досліджень у нас немає.
Злочини на ґрунті антисемітизму
Ще один показник рівня антисемітизму — це кількість зафіксованих злочинів на ґрунті ненависті. В Україні такий моніторинг вже протягом 20 років здійснює Асоціація єврейських громадських організацій та общин України (Ваад). У 2017-2019 роках Ваад не зафіксувала жодного випадку фізичного насильства на ґрунті антисемітизму в Україні [2]. Щоправда, у 2020 році їх було зафіксовано чотири.
Протягом останніх двох десятиліть найбільше виявів агресії на ґрунті антисемітизму було у 2005 році — тоді зафіксували 13 таких випадків, та у 2006 і 2007 роках — по вісім [3]. За останні 15 років кількість зафіксованих випадків насильства на ґрунті антисемітизму послідовно зменшувалася. Частіше в Україні фіксують випадки спаплюження меморіалів та цвинтарів. Інколи об’єктами вандалізму стають будівлі синагог та інших об’єктів єврейської громадської інфраструктури. В 2020 році Ваад зафіксувала вісім таких випадків. У 2019 році — 14, у 2017 році — 24.
Отже, незважаючи на те, що у 2020 році кількість випадків насильства на ґрунті антисемітизму в Україні зросла, можна обережно стверджувати, що загалом в останні роки в Україні фіксується зниження кількості антисемітських злочинів, порівнюючи з попередніми періодами.
Наскільки можна судити з наявної інформації, в жодному з зафіксованих протягом 2020 року випадків фізичного насильства на ґрунті антисемітизму злочинці не належали до організованих ультраправих груп. Натомість у 2005–2007 роках у більшості випадків, про які нам відомо, нападниками були саме представники праворадикальних молодіжних субкультурних груп (наці-скінхедів).
Водночас в деяких останніх випадках вандалізму, можна стверджувати, що ультраправа ідеологія впливала на мотив злочину.
20 квітня 2020 року в Херсоні двоє зловмисників підпалили пляшки з горючою рідиною та кинули їх у фасад синагоги. Згодом підозрюваних затримали. Вочевидь, вони невипадково обрали дату для підпалу — день народження Адольфа Гітлера. Згідно з повідомленням СБУ, «зловмисники, що підтримують нацистську ідеологію, у змові зі спільниками вирішили у такий спосіб «відзначити» річницю лідера нацизму» [4].
27 січня 2020 року, в Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, невідомі вандали нанесли нацистську символіку на вуличний стенд, присвячений єврейській історії міста в Острозі (Рівненська область) [5].
В попередні роки злочинці неодноразово паплюжили фасади будинків синагог та меморіали пам’яті жертв Голокосту, малюючи графіті з кельтськими хрестами, свастиками, рунами та іншими символами, які використовувались в СС, наприклад, «вольфсангелем». Зокрема, 24 грудня 2019 року в Рівному вандали намалювали свастику на вивісці біля входу в синагогу [6].
Як правило, поліція не знаходить винних у цих актах вандалізму. Втім, справедливо припустити, що в більшості випадків зловмисники дотримувались праворадикальної ідеології, хоча й не обов’язково були пов’язані з організованими ультраправими групами.
Практично всі акти антисемітського вандалізму, за поодинокими винятками найрезонансніших, зокрема й ті, в яких злочинці використовували неонацистські графіті, правоохоронні органи кваліфікували без врахування мотиву ненависті. Навіть коли в матеріалах слідства прямо вказано, що злочин був скоєний «з хуліганських мотивів на ґрунті національної та релігійної нетерпимості»[7], як це було у випадку з підпалом синагоги на день народження Гітлера, на офіційну кваліфікацію це не впливає.
У справах із расистськими або антисемітськими графіті на фасадах будинків, злочини нерідко кваліфікують як пошкодження власності, або просто як хуліганство — залежно від розміру завданих збитків.
Неадекватна кваліфікація впливає не тільки на державну статистику злочинів на ґрунті ненависті, але й на пріоритетність розслідування справи та суворість покарання злочинця. Звісно, довести, що злочин скоїли з мотиву ненависті, об’єктивно складно. Якщо в графіті використовуються якісь вислови, то у процесі слідства за допомогою лінгвістичних експертиз можна довести, що вони свідчать про мотив злочинця.
Так було у 2019 році в Миколаївській області, коли зловмисник написав на меморіалі на місці розстрілу євреїв нацистами в роки окупації «схаменіться, жиди, зупиніться, бо продаж української землі швидко приведе вас до Голокосту» [8]. Цей злочин кваліфікували не тільки як наругу над братською могилою (ч.2 ст. 297 Кримінального кодексу України (ККУ), але й як порушення рівноправності громадян залежно від їх етнічного чи релігійного походження (ч.1 ст. 161 ККУ)9.
Можливо, ситуацію можна буде виправити, якщо правозахисники, правоохоронні органи та Міністерство юстиції України створять та затвердять реєстр-перелік «символів ненависті», в першу чергу нацистських та неонацистських [10]. Використання таких символів, наприклад, у графіті на фасаді синагоги, за замовчуванням буде вважатися доказом мотиву ненависті.
Звісно, антисемітизм — це не тільки насильство та вандалізм. Найпоширенішим проявом антисемітизму в Україні, так само, як і в інших країнах, є мова ворожнечі. Для правих радикалів мова ворожнечі, як правило, є щирою артикуляцією власних переконань. Але інколи вона експлуатується також цілком свідомо для створення негативного образу опонентів та мобілізації підтримки.
Всеукраїнське об’єднання «Свобода»
Спеціальне дослідження показало, що антисемітизм є важливою складовою ідеології та пропаганди політичної партії ВО «Свобода» [11]. У 2004 році лідер партії Олег Тягнибок зробив резонансну заяву на горі Яворина під час меморіального заходу, присвяченому бійцям Української повстанської армії.
Вшановуючи полеглих там курсантів старшинської школи УПА, він сказав: «Вони не боялися, як і ми зараз не повинні боятися, вони взяли автомат на шию і пішли в ті ліси, вони готувалися і боролися з москалями, боролися з німцями, боролися з жидвою та іншою нечистю…». Присутніх він назвав тією силою, яку «найбільше боїться москальсько-жидівська мафія, яка сьогодні керує в Україні» [12].
Виступ не був призначений для широкого загалу, і після оприлюднення спричинив скандал. Тягнибок неодноразово підкреслював, що просто «назвав речі своїми іменами» та «не збирається ні перед ким вибачатися» [13]. Однопартійці активно захищали лідера від звинувачень. А одна з найпомітніших постатей в партії Ірина Фаріон наполягала, що закиди голові ВО «Свобода» — «це прояви залежності від тих, кого Тягнибок вдало назвав москальсько-жидівською мафією» [14].
Одне з традиційних антисемітських звинувачень, яке раніше активно експлуатувала «Свобода» — це зображення радянської влади як єврейської, особливо коли йдеться про злочини доби сталінського режиму, такі як Голодомор. Тягнибок неодноразово повертався до цієї теми й не соромився аргументувати свої коментарі сфальсифікованими пропагандистськими матеріалами першої третини ХХ століття [15].
Провідні члени «Свободи», зокрема ті, які у 2012 році потрапили у парламент, та прессекретар партії, постійно розповідали про «більшовизм-сіонізм», «американо-сіоністську окупацію України» та «жидів, які не визнають Голодомор» [16].
Проте, в останні роки, після Революції Гідності, Тягнибок та інші речники «Свободи» припинили робити антисемітські заяви. Більше того, під час модернізації офіційного вебсайту партії, з нього зняли найбільш відверті матеріали (наприклад, статті Юрія Іллєнка) [17]. Можливо, вони зникли з технічних причин. Але деякі тексти на сайті навіть змінили. Наприклад, з розділу «Про партію. Історія» зникла цитата з виступу Тягнибока на горі Яворині, яку раніше там відкрито наводили.
Крім того, ВО «Свобода» припинило безстрокову акцію «Умань без хасидів», яку партія проводила у 2010–2013 роках. Учасники використовували дуже жорстку мову ворожнечі, а на масові акції організовано приїздили прихильники організації з інших міст. Після Революції Гідності тільки місцевий осередок партії продовжує експлуатуатувати антипаломницьку риторику, але і її градус знизився [18].
Звісно, «Свобода» не позбулася антисемітизму зовсім. Періодично спалахують скандали навколо висловлювань функціонерів партії. Наприклад, у 2018 році керівник Фастівської організації партії Юрій Горбинко розміщував малюнки з відвертою апологетикою насильства проти євреїв та стверджував, що він шкодує, що Гітлер «не закінчив свою роботу» [19].
У 2020 році Горбинко балотувався від «Свободи» на місцевих виборах у Фастівську районну раду [20]. Інший кандидат від партії на цих виборах, Василь Івасечко, що балотувався до Тернопільської районної ради, нещодавно декларував «задум знищити всіх жидів» (оскільки йшлося про знищення «твердою волею українців», напевно, його слід було розуміти фігурально) [21].
«Національний корпус»
Для пропаганди партії «Національний корпус» антисемітизм ніколи не був настільки важливий, як для ВО «Свобода». Але «Національний корпус» існує тільки з 2016 року. Раніше голова партії Андрій Білецький очолював Соціал-національну асамблею (СНА) та націонал-радикальну організацію «Патріот України». Тоді він дозволяв собі антисемітські вислови. Наприклад, 13 лютого 2009 року на загальних зборах активу «Патріоту України» Білецький заявив:
Для того, щоб вийти переможцем з боротьби треба знати ворога — з ким боротися. Як же можна охарактеризувати нашого ворога?! Загальна влада і олігархи. Хіба є у них щось спільне? Так, одне спільне є — вони євреї, або за ними стоять їх справжні господарі — євреї. Зі ста оприлюднених найбагатших людей України – 92 євреї» [22].
У програмній статті «Український соціал-націоналізм» Білецький стверджує: «Історична місія нашої Нації у це переломне сторіччя — очолити й повести за собою Білі Народи всього світу в останній хрестовий похід за своє існування. Похід проти очолюваного семітами недолюдства» [23].
Після виходу з СІЗО у 2014 році Білецький більше не повертався до антисемітської риторики. Навесні 2014 року сайти СНА та «Патріоту України» зачистили від архівних матеріалів, а потім взагалі закрили.
Інколи антисемітизм проявляється в «Національному корпусі» на локальному рівні.
20 січня 2019 року представники партії «Національний корпус» та пов’язаного з нею руху «Національні дружини» організували в Умані нечисленний антисемітський мітинг. Формально захід провели на підтримку антикорупційних протестів в Одесі. Однак оратори виступали з відверто антисемітськими висловлюваннями. Очевидно антисемітський характер мітингу був обумовлений тим, що незадовго до цього в Умані невідомі пошкодили гіпсове розп’яття Ісуса Христа [24].
Один з ораторів заявив, що «жиди поглумилися над вірою та державою, і якщо вони не будуть дотримуватись правил, то з ними вчинять жорстоко» [25].
Місцевий голова «Національних дружин» Євген Устинович звернувся до «всіх небайдужих» з такими словами:
«У нас склалася дуже важка ситуація з цими жидами. Вони вважають, що за долари свої вони можуть купити людей, землю, віру, надію нашу. Але такого не буде. Ми будемо добиватися свого. І ці виродки жидовські, які взяли спаплюжити Ісуса Христа, вони мають відповісти за свої дії, злочинні дії. Вони наругалися над нашою вірою, свободою. Вони є в нашому місті хвороба, а хворобу треба лічити. Якщо то гангрена, то значить її треба відрізати і про неї забути. Так що я прошу вас, небайдужі, підтримати нас в цей час» [26].
Пізніше ввечері шестеро молодих людей, ймовірно учасників мітингу, прийшли до могили Раббі Нахмана з Брацлава, засновника одного з напрямків хасидизму, яка розташована на вулиці Пушкіна в Умані, та кинули у бік гробниці пляшку з запальною сумішшю. Оскільки інцидент стався за декілька десятків метрів до об’єкта, його важко класифікувати як вандалізм на ґрунті антисемітизму [27].
«Правий сектор»
У «Правому секторі» була інша динаміка. Від моменту створення у 2013–2014 роках організації було важливо спростовувати звинувачення в антисемітизмі, які їй закидали ЗМІ, що підтримували Януковича під час подій Євромайдану. Показовим було залучення до роботи над комунікаціями етнічного єврея та колишнього громадянина Ізраїлю Борислава Берези.
Лідер «Правого сектору» Дмитро Ярош особисто зустрічався з послом Ізраїлю. Керівники регіональних осередків замальовували антисемітські графіті разом із представниками єврейської громади та в критичні моменти охороняли єврейські об’єкти.
Після відходу Яроша від організації, він продовжив робити компліментарні заяви щодо євреїв [28]. Водночас риторика «Правого сектору» поступово радикалізувалася, рух маргіналізувався, а його представники почали дозволяти собі антисемітські випади. В липні 2017 року новий лідер партії Андрій Тарасенко в інтерв’ю заявив, що Україною правлять «привілейовані меншини» — «євреї та росіяни», а українці «так і залишилися підневільними» [29].
У червні 2017 року вийшла стаття «Правосекторівці відповіли Едуарду Долінському». Долінський — директор Українського єврейського комітету, відомий гіпертрофованою увагою до питань антисемітизму. У статті стверджувалося, що «завдяки таким провокативним статтям [як стаття Е.Долинського] виникає безліч питань», зокрема:
Чи правда, що усі євреї такі ж кровожерливі, як Роза Землячка, Ягода, Бела Кун тощо? Чи правда, що усі євреї настільки ж не люблять свою Батьківщину, як Лейба Давидович Бронштейн (Лев Давидович Тро́цький), що народився у Херсонській губернії та продав її німцям, як і всю Україну, по висновкам Брест-Литовської домовленості? Чи правда, що у роки Другої Світової Війни у лавах вермахту воювало близько 100 тис. євреїв, а деякі, навіть, у військах СС? Ще й були генерали…» [30].
Крім того, «Правий сектор» виступав за перепоховання праху Раббі Нахмана в Ізраїлі. Полемізуючи з тими, хто вважає поховання Нахмана в Україні «національним надбанням», анонімний автор статті стверджує, що «йдеться про виключно чуже національне надбання» [31].
У травні 2018 року лідерка одеського осередку «Правого сектору» Тетяна Сойкіна, виступаючи на мітингу, заявила, що влада в Україні належатиме українцям, а не «жидам» [32]. Керівництво організації підтримало її заяву [33].
Інші групи
Інші невеликі ультраправі групи не соромляться антисемітизму, проте він не посідає важливого місця в їхніх світоглядних пріоритетах.
Наприклад, лідер організації «С14» Євген Карась зізнається, що ставиться до євреїв «не дуже добре» [34]. У січні 2021 року Карась виступив з ініціативою мітингу перед посольством Ізраїлю. Формально акція була викликана висловлюваннями посла Держави Ізраїль щодо лідера Організації українських націоналістів (ОУН) Степана Бандери, однак вона пройшла під гаслом вимоги до Ізраїлю покаятися за Голодомор.
Крім прихильників С14, на мітингу були помітні учасники угруповання «Традиція і порядок». У листі президента організації «Ваад» в національну поліцію стверджувалося, що мітинг був антисемітською провокацією, яку організували за гроші [35].
Експерти Групи моніторингу прав національних меншин допускають, що праворадикальна організація «Карпатська січ» могла бути причетною до паплюження меморіалу пам’яті жертв Голокосту в Ужгороді у 2016 році [36].
Єврейське походження Володимира Зеленського неодноразово було привидом для антисемітських висловлювань лідера партії «Братство» Дмитра Корчинського, як протягом виборчої кампанії 2019 року [37], так і після [38].
Висновки
Антисемітизм різною мірою присутній в ідеології та пропаганді практично усіх основних українських праворадикальних партій та політичних груп. Проте він посідає не найважливіше місце. Крім того, для більшості українських ультраправих, з часом антисемітизм стає все менш актуальним і перетворюється скоріше на атавізм, пережиток застарілої традиції.
* * * * *
Джерела:
[1]“МІЖЕТНІЧНІ УПЕРЕДЖЕННЯ В УКРАЇНІ, ВЕРЕСЕНЬ 2019”, Київський міжнародний інститут соціології, 7 вересня 2019, https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=904&page=1.
[2] Це, на жаль, не означає, що українські євреї зовсім не стикаються з антисемітизмом особисто. Згідно з даними опитування Інституту Євро-Азіатських єврейських досліджень, наприклад, в Одесі 16% респондентів особисто або їхні рідні, за їхніми словами, ставали об’єктом антисемітських висловлювань або інших інцидентів. Третина опитуваних знайомі з людьми, які опинилися в такій ситуації. В невеликих містах половина респондентів вважають, що особисто стикалися з антисемітизмом. Див: “Антисемитизм в России и Украине: доклады и полемика” [Антисемітизм в Росії і Україні: доповіді та полеміка], Institute forEuro-Asian Jewish Studies, 24 лютого 2019, https://institute.eajc.org/eajpp-14.
Варто зауважити, що питання в досліджені було сформулювало, на наш погляд, не зовсім коректно, в неупередженості дослідників є застереження, а головне – суб’єктивна впевненість респондента в тому, що він був об’єктом антисемітизму далеко не завжди є чесним та адекватним свідченням про ситуацію.
[3] “Политолог Вячеслав Лихачев: антисемитского насилия в Украине просто нет” [Політолог В’ячеслав Лихачов: антисемітського насильства в Україні просто немає], Хадашот, 18 лютого 2019, http://hadashot.kiev.ua/content/politolog-vyacheslav-lihachev-antisemitskogo-nasiliya-v-ukraine-prosto-net.
[4] “СБУ встановила особи та затримала двох підпалювачів синагоги у Херсоні”, Служба безпеки України, 9 травня 2020, https://ssu.gov.ua/novyny/7585.
[5] Г. Оршинов, “І, ніби, такий толерантний інтелігентний Острог…”, допис у Facebook, 27 січня 2020, https://www.facebook.com/garshinov/posts/2956753004368770.
[6] Група моніторингу прав національних меншин, “Свастика на табличке у входа в синагогу в Ровно…”, допис у Facebook, 25 грудня 2019, https://www.facebook.com/KnguUa/posts/995318867512985.
[7] Див., наприклад: Справа 766/6545/20, Херсонський міський суд Херсонської області, 13 травня 2020, http://reyestr.court.gov.ua/Review/89342401.
[8] “Провокатори осквернили пам’ятник жертвам Голокосту на Миколаївщині”, Українська правда, 16 вересня 2019, https://www.pravda.com.ua/news/2019/09/16/7226383.
[9] “Поліція розпочала два кримінальних провадження за фактом пошкодження пам’ятника жертвам Голокосту у Доманівському районі Миколаївщини”, Національна поліція Миколаївської області, 16 вересня 2019, https://mk.npu.gov.ua/news/novini/policziya-rozpochala-dva-kriminalnix-provadzhennya-za-faktom-poshkodzhennya-pam-yatnika-zhertvam-golokostu-u-domanivskomu-rajoni-mikolajivshhini.
[10] В Україні діє заборона на виготовлення та демонстрацію нацистської символіки, проте під неї підпадає тільки офіційна державна символіка Третього рейха та НСДАП. Навіть незначна модифікація свастики допомагає уникнути покарання.
[11] В. Ліхачов, “Место антисемитизма в идеологии и пропаганде Всеукраинского объединения «Свобода»” [Місце антисемітизму в ідеології та пропаганді Всеукраїнського об’єднання «Свобода»], Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры – Русское издание № 1, 2013 (January 2013): 111-134. http://www1.ku-eichstaett.de/ZIMOS/forum/docs/forumruss19/05Likhachev.pdf.
[12] WitchhunteR82, “Яворина 2004 (Повний, не змонтований запис)”, відео YouTube, 13 вересня 2009, https://youtu.be/o8DCBiNqm4E.
[13] Т. Кухар, “ЗІК. Інтерв’ю з приводу виключення Олега Тягнибока з фракції”, Свобода, 20 червня 2004, https://svoboda.org.ua/news/articles/zik-interv-yu-z-pryvodu-vyklyuchennya-olega-Tiahnyboka-z-fraktsiyi/79269.
[14] І. Фаріон, “Політична двоєдушність чи доконане рабство?”, Поступ, 13 серпня 2004.
[15] Йдеться про фальшивку, створену прихильниками С. Петлюри в 1920 р. в рамках антибільшовицької пропаганди – т.зв. «Інструкцію агітаторам-комуністам на Україні», яка нібито є текстом виступу Лева Троцького. О. Тягнибок повторював твердження, що «комісарів-євреїв зненавидів український селянин до глибини душі» (“Радіо Ера. Про голодомор та репресії проти українців”, Архіви Форумів Майдану, 27 листопада 2005, https://maidan.org.ua/arch/arch2005/1133086076.html). Про фальшивку див.: Ю. Федоровський, “Троцький і Україна”, Живой Журнал, 19 травня 2009, https://yadocent.livejournal.com/18422.html.
[16] В. Ліхачов, “Место антисемитизма в идеологии и пропаганде ВО «Свобода»” [Місце антисемітизму в ідеології та пропаганді Всеукраїнського об’єднання «Свобода»], Евреи Евразии, 28 жовтня 2013, http://jewseurasia.org/page18/news41210.html.
[17] Але далеко не всі. Див., напр.: “Запит фракції ВО “Свобода” стосовно діяльності жидівського товариства ‘Хесед Ар’є’”, Свобода, 18 грудня 2008, https://svoboda.org.ua/news/zapyt-fraktsiyi-vo-svoboda-stosovno-diyalnosti-zhydivskogo-tovarystva-hesed-ar-ye/80971. Див.: “Відозва Юрія Іллєнка ‘До зброї!’”, Свобода, 10 червня 2010, https://web.archive.org/web/20140831194557/http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/031079.
[18] В. Ліхачов, “Место антисемитизма в идеологии и пропаганде ВО «Свобода» (ч.2) [Місце антисемітизму в ідеології та пропаганді ВО «Свобода» (ч.2)], Евреи Евразии, 10 жовтня 2013, http://jewseurasia.org/page18/news41227.html.
[19] Т. Арієлі, “Антисемитизм — не основание для уголовного дела против активиста ВО ‘Свобода’” [Антисемітизм – не підстава для кримінальної справи проти активіста ВО ‘Свобода’], Хадашот, жовтень 2017, http://archive.hadashot.kiev.ua//content/antisemitskie-zayavleniya-ne-stali-osnovaniem-dlya-vozbuzhdeniya-ugolovnogo-dela-protiv; “Представників українського єврейського комітету обурив антисемітський допис “свободівця””, ТСН, 10 жовтня 2018, https://tsn.ua/video/video-novini/predstavnikiv-ukrayinskogo-yevreyskogo-komitetu-oburiv-antisemitskiy-dopis-svobodivcya.html; “ВАНДАЛІЗМ І ОСКВЕРНЕННЯ ПАМ’ЯТНИКІВ: ДОЛІНСЬКИЙ ПРО ПРОЯВИ АНТИСЕМІТИЗМУ В УКРАЇНІ”, VolynNews, 14 травня 2018, https://www.volynnews.com/news/society/vandalizm-i-oskvernennia-pamiatnykiv-dolinskyy-pro-proiavy-antysemity.
[20] “Київська область, Фастівська районна рада”, Центральна Виборча Комісія, 25 жовтня 2020, https://www.cvk.gov.ua/pls/vm2020/pvm056pid102=63591pf7691=63591pt001f01=695rej=0pt00_t001f01=695.html#22.
[21] “До Тернопільської райради висувається кандидат, який закликав українок “відкинути приязнь до ж*дів””, Zmina, 6 жовтня 2020, https://zmina.info/news/do-ternopilskoyi-rajrady-vysuvayetsya-kandydat-yakyj-zaklykav-ukrayinok-vidkynuty-pryyazn-do-zhdiv.
[22] Харківська Правозахисна Група, Расизм і ксенофобія в Україні: реальність та вигадки, (Харків: Права Людини, 2009, 83), (http://library.khpg.org/files/docs/1242226191.pdf).
[23] А. Білецький, “УКРАЇНСЬКИЙ СОЦІАЛ-НАЦІОНАЛІЗМ”, Соціал-Національна Асамблея, оновлено 16 жовтня 2011, https://web.archive.org/web/20111016133326/http://sna.in.ua/archives/281.
[24] “Вандализм в Умани: подозреваемые задержаны”, Евреи Евразии, 22 січня 2019, http://jewseurasia.org/page6/news62723.html; “’Ж@ды порочат нашу веру и нашу страну’. Нацкорпус превратил митинг против повреждения статуи Христа в антисемитское собрание”, Страна, https://strana.ua/news/184154-v-umani-radikaly-proveli-antisemitskoe-sobranie-pod-vidom-mitinha.html.
[25] “В Умани прошел антисемитский митинг”, Jewish News, 6 лютого 2019, https://jewishnews.com.ua/society/naczionalistyi-umani-nazvali-evreev-boleznyu-goroda.
[26] Г. Деркулов, “ Украинские нацистские штурмовики провели в Умани антисемитский митинг”, відео YouTube, 5 лютого 2019, https://youtu.be/s0Tm842fraA.
[27] “Умань на грани войны между хасидами и православными: уже пошел в ход ‘коктейль Молотова’”, 9tv, 21 січня 2019, https://archive.9tv.co.il/news/2019/01/21/266366-2aga.html.
[28] Див., напр.: “’Пане Володимире, випадково потрапивши на посаду, Ви ще маєте шанс увійти в історію, як перший єврей, який очолив Україну і став Українцем з великої літери…’ – Ярош до Зеленського”, Патріоти України, 28 січня 2020, https://patrioty.org.ua/politic/pane-volodymyre-vypadkovo-potrapyvshy-na-posadu-vy-shche-maiete-shans-uviity-v-istoriiu-iak-pershyi-ievrei-iakyi-ocholyv-ukrainu-i-stav-ukraintsem-z-velykoi-litery–iarosh-do-zelenskoho-313405.html.
[29] М. Лечин, “У нас нет выбора: только наступление и война до победного конца, – Андрей Тарасенко, Правый сектор”, Focus.ua, 29 липня 2015, https://focus.ua/ukraine/334678.
[30] “Правосекторівці відповіли Едуарду Долінському”, Правий Сектор, 13 червня 2017, https://pravyysektor.info/poglyad/pravosektorivci-vidpovily-eduardu-dolinskomu.
[31] “Ізраїль має право забрати останки Нахмана з Умані”, Правий Сектор, 8 листопада 2017, https://pravyysektor.info/novyny/izrayil-maye-pravo-zabraty-ostanky-nahmana-z-umani.
[32] Інформаційне агентство Українські Новини, “Правый сектор пообещал, что Украина будет принадлежать украинцам, а не ‘жидам’», відео YouTube, 3 травня 2018, https://youtu.be/7jcVdMqWAYU.
[33] “Відповідь Правого сектору скептикам та фантазерам”, Правий Сектор, 3 травня 2018, https://pravyysektor.info/novyny-poglyad/vidpovid-pravogo-sektoru-skeptykam-ta-fantazeram.
[34] В. Герасим’юк та Д. Бадьор, “Євген Зірвиголова”, LB.ua, 13 квітня 2013, https://lb.ua/society/2013/04/13/196437_ievgen_zirvigolova.html.
[35] Censor.net, “’Покайтеся за геноцид. Визнайте Голодомор’ – акція під Посольством Ізраїлю”, відео YouTube, 6 січня 2021, https://www.youtube.com/watch?v=_v5onbnG8G0.
[36] В. Ліхачов, “Антисемитизм в Украине, 2016”, Евреи Евразии, 21 грудня 2016, http://jewseurasia.org/page18/news56148.html.
[37] Див., напр.: А. Гор, “Я не боюся Зеленського, я боюся його виборців – Дмитро Корчинський”, Апостроф, 17 березня 2019, https://apostrophe.ua/ua/article/society/2019-03-17/ya-ne-boyus-zelenskogo-ya-boyus-ego-izbirateley—dmitriy-korchinskiy/24452; Всесвітньо-Броварське Телебачення, “Корчинський підтримує Зе Президент. Чому треба підтримати Володимир Зеленський?”, відео YouTube, 12 квітня 2019, https://web.archive.org/web/20190422075215if_/https://www.youtube.com/watch?v=ByYpOc1N5dk&feature=youtu.be.
[38] Дмитро Корчинський, “Нетаньяху в Києві. Сара Нетаньяху, хліб і скандал.”, допис у Facebook, 21 серпня 2019, https://www.facebook.com/watch/?v=2436737203113714.
Джерело: R&R
