Київ, 26 лютого 2016 року (World Affairs, Alexander J. Motyl). Якщо Вам цікаво, чому Мінський мирний процес не веде до миру, погляньте не далі, ніж на недавнє інтерв’ю Владислава Іноземцева, вельми шанованого російського економіста і директора Центру вивчення постіндустріального суспільства в Москві. Головний підсумок – сюрприз, сюрприз! – це те, що Володимир Путін не хоче миру. Він хоче зробити Україну перманентно нестабільною державою, залежною від Кремля.
Як? Змусивши Київ реінтегрувати нині окупований, політично отруєний та економічно розорений Донбас в Україну, чудово усвідомлюючи, що цей регіон, тепер назавжди скалічений путінськими ставлениками, буде змушувати Україну бути постійним банкрутом, маріонеткою сусідньої мафіозної держави. Це було б самогубством. Трагічно, хоча багато українських політиків розуміють, що не має ніякого сенсу для України заражати себе цією формою раку, сила української патріотичної риторики – «Донбас – вічна українська земля!» – може навантажити країну настільки важким тягарем, що він розчавить її суверенітет і демократію, перемістить її неабияк подалі від Європи та світу і досягне успіху в тому, чого навіть Віктор Янукович був не в змозі зробити: перетворити Україну на відсталу глибинку відсталої імперіалістичної нафтової держави.
Чи планує Москва анексувати сепаратистський Донбаський анклав? Ось, що каже Іноземцев:
Ні… Можливо, Кремль розглядав цей варіант на початку потрясінь у квітні-травні 2014 року, але тепер, після війни, коли ми стали свідками величезних руйнувань, дисфункційної системи і трансформації регіону в економічну пустку, очевидно, Росія НЕ анексуватиме його. … Багато чого там було зруйновано, багато було вкрадено, перевезено в Росію і перепродано. Я вважаю, що цей регіон не являє собою жодної спеціальної економічної вигоди. Більш того, вважаю, що він повинен був мати: вугільну та металургійну промисловість. Металургія залишається в Маріуполі, який, слава Богу, під українським контролем, в той час як вугільна промисловість дуже невигідна. Бюджет України субсидував Донбас протягом багатьох років… Росія знає, що ця галузь є збитковою і не має жодного наміру підтримувати Схід України….
То Москва хоче так звані Донецьку та Луганську народні республіки назад приєднати до України?
Уся російська політика після розпаду Радянського Союзу – і не лише Путінська – мала на меті створення десь безладу і залишення його в такому стані. Вони намагалася використовувати Придністров’я, щоб підірвати державність Молдови. Придністров’я виявилося непотрібним Росії, але і возз’єднати Молдову вони також не хотіли, оскільки це полегшило б шлях Кишинева в Європу. Та ж ситуація була в Грузії. Зараз настала черга України. Москві не потрібен Донбас, їй не потрібна сильна Україна. Кремль зацікавлений в тому, щоб забезпечити Києву постійні проблеми. Щоб Україна не могла піти в ЄС і НАТО з огляду на наявність територіального конфлікту. Щоб так звані ДНР і ЛНР проводили лінію Москви у Верховній Раді і так далі. Це гачок, на якому повинна сидіти Україна.
Економіст Андерс Аслунд абсолютно правий стверджуючи, що Україна не повинна платити за Донбас:
Хто повинен платити за відновлення Донбасу? Очевидна відповідь – агресор, Росія. У справедливому світі, Україна додала б вимогу до Мінських переговорів близько $ 20 млрд у вигляді військових репарацій з Росії за Донбас. Насправді, однак, тільки ті, хто програв, платять репарації.
У найближчому майбутньому, нереально очікувати, що Україна зможе фінансувати відновлення Донбасу. Країна ніколи не зможе вийти із заборгованості, виконуючи це завдання. Слід залишити велику частину міських територій Донбасу як промислових пустирів, які зробили б важкою реінтеграцію населення.
Я повністю погоджуюсь з політичною рекомендацією Аслунда, але не можу собі уявити, що це станеться найближчим часом:
Єдиним розумним рішенням для Європейського Союзу і Сполучених Штатів є надати суттєву допомогу у вигляді грантів Україні для відновлення і реінтеграції Донбасу. Заради стабілізації колись зруйнованої війною території в Європі $ 20 млрд не велика сума. Просто порівняйте її з $ 300 млрд, які Європейський Союз витратив на грецьку фінансову кризу.
Якщо Росія і Захід не будуть платити за злочинні руйнування Росії на контрольованих ДНР та ЛНР територіях, то Україна загрузне в рахунках. І це вб’є будь-яку надію, що Україна стане життєздатною і сучасною демократичною державою.
Київ повинен знайти в собі мужність відмовитися від варіанту суїциду, оголосити Донбаський анклав окупованою Росією територію, і умити руки від цього безладу.
Ось ще одна причина, щоб позбутися цього раку. Нещодавно я отримав наступний мейл від котрогось «Андрія Полєтаєва». Заголовок був таким: Огидний український нацист. Ось що він сказав:
Ви огидний жалюгідний український правий пропагандист і екстреміст. Ви не маєте жодного уявлення про те, що ви говорите, поїдьте в Донецьк чи Луганськ і поговоріть з людьми і ви побачите, як сильно вони зневажають ваш кривавий україно-бандерівський режим. Я маю багато друзів з Новоросії і не знаю жодної людини [в оригіналі не так], яка підтримує фашистську київську хунту. Запам’ятайте мої слова, рано чи пізно Донецьк, Луганськ і вся Новоросія будуть вільними. А ви, брудний бандерівський нацистський апологет, горітимете в пеклі.
Я не сумніваюся, що друзі «Андрія Полєтаєва» точно такі, як він описує. Але що виберуть українці? Горіти в пеклі чи дихати тим самим повітрям, яким він і його друзі дихають в ДНР-ЛНР?
