Главная Текущие новости Вільний ринок землі: український та закордонний досвід

Вільний ринок землі: український та закордонний досвід

14

Володимир МУЛЯРЧУК, експерт Центру досліджень проблем громадянського суспільства

Українські реалії

Земля — найважливіший актив після людей в Україні. І серед ресурсних активів вона так і залишиться на першому місці. Ціна залежатиме від кількох складових. Перша — як і будь-який актив чи підприємство, вона коштуватиме стільки, скільки на цьому активі можна заробити. Та ще рівень ризику, або період повернення інвестицій, який власник та інвестор готовий повертати кошти. Друга — коефіцієнт капіталізації. Ми всі розуміємо, що наша земля — недооцінена, тому з часом після відкриття ринку вона зростатиме в ціні. Це основні фактори, які визначать її ціну. Третя — від кількості обмежень. Чим більше дамо свободи та доступу до ринку, то більшою буде вартість землі. Адже дане питання стосується доступу покупців до капіталів.

Мораторій на продаж землі був введений ВР у січні 2001 року. Ініціатор рішення народний депутат Анатолій Матвієнко. Закон передбачав, що мараторій діятиме короткостроково – до прийняття закону про обіг земель сільськогосподарського призначення або відповідно до норми в Земельному кодексі. Пізніше, в тому ж 2001 році, парламент прийняв Земельний кодекс, однак у ньому не йшлося про скасування мораторію, навпаки,закон продовжив його дію до кінця 2005. Щороку цей мораторій продовжувався.

Тобто в Україні вже понад 15 років люди, у чиїх руках є землі сільськогосподарського призначення, не можуть її продати. Діє мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення, який ухвалили як тимчасовий акт, доки формуватиметься ринок землі.

Мораторій — це збереження поганих традицій радянських часів, за яких селяни завжди були громадянами другого сорту: не мали паспортів, отримували найнижчі зарплати, пенсії тощо. Заборона на продаж земля – це нехтування точкою зростання економіки, колосальним ресарум, які могли б утримувати хиткий фінансовий баланс країни.

Україна є однією з шести держав, де постійно продовжують термін мораторію на продаж землі. Тема зняття мораторію безліч разів піднімалася експертами та політиками протягом останніх років. Проте повноцінного рішення щодо стратегії у цьому питанні досі немає.

Громадська думка

У січні 2019 року Національна акдемія аграрних наук України провела опитування щодо готовності населення до земельної реформи. Як виявилось, лише 10% українців готові продавати земельні паї, а купувати – майже половина.

Нові опитування покаєують наступне. Проти запровдження ринку землі сільськогосподарського призначеняя виступають 73% українців, підтримують – 19% опитаних, 8% — не визначалися. Про це свідчать дані опитування соціологічної групи «Рейтинг», яке було проведене у жовтні. При цьому продаж землі сільськогосподарського призначення іноземцям не підтримують 81% українців; «за» — лише 13%. Також 74% опитаних вважають, що рішення про запровадження продажу земель сільськогосподарського призначення в Україні повинне прийматися на всеукраїнському референдумі. 58% респондентів вважають, що землі сільськогосподарського призначення повинні бути у державній власності, за зразком Канади, чи Ізраїлю. 22% — не проти запровадження такої моделі ринку землі, як у Італії, де орні землі можуть продаватися чи купуватися.

Головними перевагами запровадження провадження продажу землі сільськогосподарського призначення громадяни України вважають те, що власники землі зможуть розпоряджатися нею на власний розсуд, що вільний ринок землі сприятиме створенню нових робочих місць на селі — 18%; що продаж землі сприятиме інвестиціям в Україну — 14%; що ринок дозволить отримати справедливу ринкову ціну за землю — 13% та дозволить фермерам брати кредити пiд заставу землi — 13%.

Позиція вітчизняних політиків

Українська земля по своїх складових дійсно надзвичайно родюча, а за даними Світового Банку, на Україну припадає близько 30 % світових запасів чорнозему. Але вона не настільки унікальна, щоб коштувати 3 трильйони євро.

Президент України Володимир Зеленський 10 жовтня анонсував заборону на продаж землі іноземцям після відкриття вільного ринку. Про це він повідомив під час прес-марафону. Зеленський розповів, що вже мав зустріч з українськими аграріями та переконався, що впускати на ринок чужих не на часі. Команда президента пропонувала ввести перехідний період до 1 січня 2024 року, під час якого юридичні особи, бенефіціарні власники яких є іноземці, особи без громадянства, юридичні особи, створені за законодавством іншим, ніж законодавство України, іноземні держави, не зможуть набувати у власність землі с/г призначення державної, комунальної власності, а також пайові землі, за винятком тих земель, які на момент набрання чинності законом вже є в оренді, емфітезисі таких юридичних осіб та за умови, що такі юридичні особи створені не менше, ніж 3 роки до набрання чинності законом.

Вололодимир Зеленський

Мер Києва, лідер партії «УДАР» Віталій Кличко вважає, що українські землі повиннні скуповувати в першу чергу українські селяни та фермери, а вже потім іноземці.

Депутати від партії «Опозиційна платформа — За життя» виступають проти скасування мораторію на продаж землі і виступають за широке обговорення цієї надважливої для України теми. А також вони за ретельну розробку законопроекту щодо ймовірного впровадження ринку землі. Опозиціонери пропонують винести це питання на національний референдум, — таку заяву зробив співголова фракції «Опозиційної платформи — За життя» Юрій Бойко. «Ми проти цієї ініціативи. І вважаємо, що сьогодні суспільство не готове до продажу землі. Більш того, ніхто не знає яким буде закон про ринок землі. І відповідним чином, люди просто заморозили всі інвестиції, і чекають появи закону. Закон про продаж землі, про ринок землі — це дуже соціально чутлива річ, яка повинна бути дуже ретельно відпрацьована, обговорена у суспільстві, проведений референдум — і тільки потім внесений в зал», — наголосив Юрій Бойко, народний депутат, співголова фракції «Опозиційна платформа — За життя».

Співзасновник «Опозиційний Блок» Олександр Вілкул заявив, що український народ повинен вирішити на референдумі продавати землю чи ні. Заради особистого збагачення влада виконує усі вимоги іноземних банкірів – суттєво збільшиди тарифи, знищують промисловість, зробила людей бідняками, а тепер хоче зробити їх кріпаками на своїй землі.

Екс-прем’єр — міністр України Юлія Тимошенко вважає, що перехідний період має тривати довше — ло п’яти років. Тимошенко як і Юрій Юойко вимагає референдуму про вільний ринок землі. Тимошенко також наголосила на загрозі, яка, на її думку, нависла над країною через можливість купівлі української землі іноземцями. Вона вважає, що  «сценарій нинішнього запуску ринку землі писався за межами України».

Лідер «Громадянської позиції» Анатолій Гриценко заявив, що в Україні необхідно продовжити мораторій на продаж землі, щоб не допустити її тотального розпродажу. Він додав, що поки немає ніяких передумов знімати мораторій ні з точки зору фінансової міцності фермерів, ні в сприйнятті людьми, ні з точки зору довіри до влади, ні щодо прозорих земельних кадастрів: «Треба прийняти рішення продовжити мораторій, не допустити відчайдушного ринку землі».

Анатолій Гриценко

Під час передвиборчої кампанії Гриценко заявляв, що ринок передбачає 100% покриття Кадастром. Щоб всю інформацію можна було побачити на відповідних ресурсах, а не так, щоб сидів службовець і мав змогу маніпулювати інформацією. За словами Анатолія Гриценка, в Меморандумі, укладеному з Українською Радою Бізнесу, чітко прописана захист землі і фермерів — акцент на переробку, а не експорт зерна. Гриценко вважає, що Україна має міністра аграрної, але не має самої аграрної політики. Про це заявив народний депутат у прямому ефірі «Громадянської позиції» у прямому ефірі «ШустерLive».

На переконання Гриценка, впровадження земельної реформи за сценарієм президента Порошенка позбавить тих, хто працює на землі, жодної перспективи, а всенародне обговорення цієї реформи є фікцією. «На парламентських слуханнях з 40 виступаючих лише один, представник уряду, був за. Але профільний Комітет написав висновок: негайно впровадити земельну реформу. Тобто хлопці вже все вирішили. Хоча 60% українців відторгають їхню реформу». Таке рішення, на думку Гриценка, призведе до того, що всю землю скуплять декілька сімей, а власників земельних паїв змушуватимуть віддати свої ділянки.

Під час свого президентства Петро Порошенко закликав відкрити ринок землі. Ця ідея є дуже перспективною, але у той же час треба було враховувати реалії, які заважали це зробити.

Петро Порошенко

Лідер «Голосу» Святослав Вакарчук виступає за проведення реформи для створення ринку землі, але закликає бути уважними. Він нагадав, що за Радянського Союзу не було приватної власності, а за часів незалежності відбулися дві «так звані реформи».

«Або ми зробимо ринок. Ринок може бути як позитивним, що всі від нього виграють, так і негативним, після якого земля опиниться в руках декількох багатих людей, а інтереси селян і малих фермерів не будуть враховані», — сказав він. Вакарчук каже, що українські фермери не можуть купити сьогодні землю. Тому спочатку треба, щоб феремери стали на ноги, щоб у них були гроші, дати доступні кредити, і лише потім дозволяти продавати землю українцям.

Лідер Радикальної партії Олег Ляшко вважає, що довгострокова оренда сільсько – господарської землі має замінити відкриття ринку, бо в більшості українців сьогодні немає ресурсів для придбання угідь. Політик вважає, що якщо людина хоче продати землю, їй повинен допомогти державний земельний банк. Він вважає, що продавати землю треба земельному банку, який виставить на аукціон право оренди цієї землі. Бюджет отримає доходи, а людина обробляє ці землі й забороняє на орендованій землі. Продаж землі іноземцям він планує заборонити взагалі.

Націоналістичні партії та рухи – «Правий Сектор», ВО «Свобода», Конгрес Українських націоналістів та ДУК «Правий сектор» 1 жовтня 2019 року заявили під час прес-конференції інформаціцному агентстві «Інтерфакс-Україна», що проведуть масові акції проти скасування мораторію на продаж землі.

Член Головного Штабу Добровольчого Українського Корпусу М. Гаврилів вважає, що цей закон є стратегічним законом Росії, яка хоче завоювати Україну економічним шляхом. На його думку, цей закон несе прямі загрози національній безпеці України

Заступник голови політичної партії «Правий сектор» Василь Лабайчук підкреслив, що Україна не готова зараз до введення ринку землі. «Не готова ні правоохоронна система, ні судова гілка влади до запровадження закону в такому вигляді, який його пропонує політична партія «Слуга Народу», — пояснив він.

В. Гройсман, будучи  прем’єром ввжав, що згідно з підписаним чинним урядом меморандумом із Міжнародним валютним фондом, має здійснити докорінну лібералізацію ринку землі, включаючи продаж сільськогосподарських угідь. Він заявляв, що зняття мораторію має відбутися тільки тоді, коли стане ясно, кому дозволятимуть купувати землю. Матимуть таку можливість, за словами Володимира Гройсмана, лише фізичні особи з українським громадянством. «Мораторій можна зняти тільки тоді, коли буде зрозумілою позиція щодо захисту власників землі. Тема землі є надзвичайно чутливою для українських громадян», — заявив, окрім того, голова уряду.

Законодавчі дії

18 жовтня профільний комітет Верховної Ради України підтримав депутатський законопроект про запровадження ринку сільськогосподарських земель в Україні, який передбачає тимчасову заборону інформаціям купувати землю, яка діятиме 3 року. Законопроект передбачає заборону на продаж землі іноземцям та іноземним компаніям, серед власників яких є іноземці. Згідно із законом ця норма діятиме до 2024 року – 3 роки після запуску ринку землі.

Предбачється виключення для тих земельних ділянок, якими вже зараз фактично володіють такі іноземці чи компанії на правах оренди. Таким компаніям дозволяють викупити орендовані ними ними земельні ділянки за умови, що самі компанії працююють в Україні 3 та більше років.

Відповідно з 1 жовтня 2020 року можна буде продавати землю сільськогосподарського призначення, причому будь-якої форми власності – державної чи приватної. Про це мовиться у законопроєкті 2178-10, і саме його у першому читанні та за основу підтримала Верховна Рада 13 листопада – попри опір частини депутатів та спроби блокування трибуни.

Це рішення підтримали 240 народних депутатів, із яких 227 – з фракції «Слуга народу», а також 13 позафракційних. «європейська Солідарність» та «Батьківщина» голосували проти, «Голос» та «За майбутнє» утрималися, а депутати з ОПЗЖ не голосували взагалі.

Згідно з документом, купити державну і комунальну землю можна буде на публічних прозорих торгах. Ті, хто орендують ділянку, матимуть змогу викупити землю першими.

Нагадаємо, що Володимир Зеленський заявляв, що українську землю зможуть купувати виключно громадяни України. Щодо іноземців, то таке право вони можуть отримати лише після схвалення на референдумі. Між 1 і 2 читанням у діючий проєкт закону внесуть правки:

  1. Право продавати і купувати землю матимуть лише українські громадяни та українські компанії, засновані виключно українцями.
  2. Іноземці та компанії, які мають серед засновників іноземців, отримають право купувати українські землі тільки у випадку, якщо на це буде дана згода народу України на референдумі.

У цьому документі – важливі зміни щодо ринку землі в Україні. У ньому прописали заборону купівлі земель компаніями, в яких кінцевий бенефіціар – іноземець. Однак не постійну заборону, а тимчасову – до 1 січня 2024 року. Тобто це означає, що землю можна буде продавати іноземцям, але через 4 роки.

Це свідчить про те, що все йде до того, що проблема ринку землі буде вирішена вже цього, або на початку наступного року.

Міфи про зняття мораторію на продаж землі

Відкриття ринку землі сільськогосподарського призначення протягом останніх 20 років залишається одним з найбільш важливих та заполітизованих питань. Україна є однією із шести держав світу, де це питання досі не вирішено – це Куба, Республіка Конго, Венесуела, КНДР та Таджикістан. Наразі тема земельної реформи обросла численними міфами про небезпеки та ризики, через що країна з року в рік ніяк не може зняти мораторій на продаж сільськогосподарськиї земель, постійно пропонуючи його.

Статистика говорить, що Україна залишалась чи не останньою країною в Європі, де повністю відсутній відкритий ринок сільгоспземель. Таких країн у світі ще кілька — Білорусь, Китай, Північна Корея, Куба, Венесуела, Таджикистан, Конго. В той час, коли ми тільки обговорюємо, чи можна дозволити українцям вільно розпоряджатися своєю землею, весь світ вже давно дав відповідь на це питання.

Страх про те, що землі сільського призначення скуплять іноземці, в тому числі резиденти Росії, не має підстав та є оманою громадян, адже в урядовому законопроєкті про обіг земель № 2178 іноземці не включені до переліку суб’єктів права власності на землі с/г призначення. Так, в зазначеному законопроєкті вказано, що іноземці можуть успадковувати земельні ділянки, але вони зобов’язані їх відчужити протягом 1 року з дня набуття права власності. Наразі в чинному законодавстві вже закріплене таке положення, а також зазначено, що землі с/г призначення не можуть передаватись у власність іноземцям.

Цим законопроектом передбачається новий вид санкцій, який може застосовуватись щодо окремих іноземних держав та їх резидентів — заборона на набуття у власність земельних ділянок. Такий вид санкцій передбачається для того, щоб громадяни та юридичні особи Росії не набували у власній землі сільськогосподарського призначення на території України.

Одним із основних міфів ринку землі є те, що його запровадження відбере землю у селян. Насправді, земля вже належить українцям, які володіють земельними паями. 68% земель – 27,7 мільйона гектарів перебувають у власності селян пайовиків. Створення ринку землі ніяк не вплине на права власності громадян. Відкритий ринок землі не означає, що він «відбере в селян землю». Водночас 1,6 мільйона паїв належать громадянам пенсійного віку. Вони не можуть самі обробляти землю і не можуть вигідно здати в оренду, продати чи заставити власний пай.

Інший поширений міф про землю – це те, що її продадуть за копійки. За підрахунками аналітиків проекту «Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні», нині українські власники землі отримують від неї в 12 разів менше, ніж могли б, якби діяв ринок. Сьогодні близько 60% сільськогосподарської землі, яка є у користуванні, обробляється орендаторами, чиї орендодавці – власники паїв.

Вартість оренди мала би сягати 455 доларів за гектар замість нинішніх 37. Така мала вартість оренди є такою, бо є мораторій на продаж землі с/г призначення, роздрібнена власність землі, поганий доступ до капіталу. Крім того, власники паїв не мають досвіду і навичок переговорів за ціну оренди. Тому, відкриття ринку – це хороша новина не лише для тих, хто схоче продати землю дорожче, ринок також збільшить прибутки орендодавцям землі. Після відкриття ринку землі ціна одного гектара, в залежності від моделі ринку може сігнути 2 200 доларів.

Інвестор, який захоче мати справу з українським ринком землі, на ній зароблятиме. Створить робочі місця, виробництво. Та й то – якщо будуть хороші умови. А відсутність ринку землі – головний маркер для інвестора. Адже, якщо держава вирішує за власника, як розпоряджатися землею, та ще може в будь-який момент щось заборонити-відібрати – жоден інвестор, навіть інопланетний, не захоче все втратити через емоційну нестабільність парламентарів.

12 листопада відбулась акція на підтримку земельної реформи під гслом: «Моя земля – моя справа!», «ні чорному ринку земля!», «Ні чорному ринку землі»!

Понад 3000 представників громадських організацій, сільських рад та власників паїв закликають народних обранців виконати волю виборців, запровадивши цивілізований ринок землі сільськогосподарського призначення.

Акція на підтримку земельної реформи триває під гаслами «Моя земля – моя справа!», «Ні чорному ринку землі!». Декілька тисяч представників громадських організацій, сільських рад та власників паїв закликають народних обранців виконати волю виборців, запровадивши цивілізований ринок землі сільськогосподарського призначення. Ініціатором акції «Вимагаємо земельної реформи!» виступила Громадська коаліція за скасування мораторію на землю та Асоціація вільних землевласників.

«Мета акції – донести до народних обранців та Уряду думку власників паїв, які не можуть повноцінно розпоряджатися своєю власністю вже понад 18 років. Вони позбавлені можливості отримати за свої наділи справедливу ринкову ціну через дію мораторію на продаж та змушені в разі нагальної потреби продавати паї по незрозумілим схемам за заниженою вартістю», — повідомив голова Асоціації вільних землевласників Дмитро Ливч. За підрахунками організаторів акції, лише за останні два роки по сірим схемам продано понад 460 тис. га, а загалом більше 1 млн га сільськогосподарської землі.

Попередні спроби вирішити цю проблему були невдалими, оскільки не були враховані реалії сучасного українського суспільства. Тому зараз при вирішенні земельного питання необхідно враховувати позицію українського народу, так і західних партнерів.

Світовий досвід

Північна Америка та Австралія

Канада належить до найбагатших країн світу з високим рівнем доходів на душу населення та найбільших світових постачальників сільгоспродукції. 65% землі перебуває в приватній власності; Зайнятість в агросекторі – 2,1%; На частку агросектора в загальному ВВП припадає 1,5%; Сільгоспвиробництво повністю забезпечує внутрішні потреби в основних видах продукції. Під сільське господарство використовується 63,3 тис. га землі (7,2% всієї території країни), із них 43 млн га – рілля.

У Канаді, яка вважається однією з найпотужніших аграрних країн, 92% с/г. землі в державній власності. В Ізраїлі 91% з копійками с/г землі в державній власності в Україні вже залишилось 21%. Все інше або розрозпайовано, або в тіні заграбовано. Сьогодні на межі загрози національній безпеці України стоїть питання масового розпродажу сульськогосподарської землі.

У Канаді була проведена одна з наймасштабніших реформ ринку землі. Конституцією визначено виключне право провінцій на володіння землею і розпорядження нею. Для запобігання зловживань при продажу державних земель усі операції із землею проходять на відкритих аукціонах. 65% сільгоспземель – у власності фермерів. Держава стежить за ефективним використанням усіх земель. Лібералізація ринку сільгоспземлі позитивно вплинула на економічний розвиток країни.

США – постіндустріальна країна, яка посідає 3-є місце у свтіті за площею і чисельністю населення. Сільське господарство – високорентабельне. У приватній власності перебуває 93% сільгоспземель. У АПК задіяно 1,6% населення. На частку агросектора в загальному ВВП припадає 1,4%. Ринок землі існує понад 150 років. 45% площі країни використовується для сільського господарства. 17% земельного фонду – рілля.

Іноземці можуть купувати сільгоспземлю, але повинні повідомити Міністерство сільського господарства США. У деяких штатах іноземці не можуть використовувати пасовища і водойми. Іноді зобов’язані подавати спеціальний звіт щодо інвестицій і доходів від ведення сільського господарства. Ціни регулюються ринком. Обмежень щодо мінімальної і максимальної площі немає. Податки в кожному штаті свої. Ставка податку залежить від площі ділянки. Варіюється від $1 за 1 га в штаті Нью-Мексико до $140 за 1 га в штаті Род-Айленд.

Після громадянської війни реформа ринку землі була визнана пріоритетною. Права на володіння сільгоспземлями були передані громадянам ще в 1862 році. Понад 150 років встановлювалися різні правила. Зараз ринок ліберальний і відкритий. Це робить США привабливими для інвестицій у сільське господарство. Земля дедалі дорожчає.

Середній розмір ферми у США – 170 га, агрохолдингу – 530 га. Тільки 8% аграріїв мають земельний банк більше 1 тис. акрів (404 га). Усе більш популярною стає купівля ранчо, оскільки сьогодні технології дозволяють людям жити і працювати у віддалених районах. Вартість ранчо – від $3 до 10 млн.

США – один із найбільших у світі виробників і експортерів зернових. Сільське господарство – одна з основних галузей економіки країни.

В Австралії на сільгоспземлі припадає 53% площі країни. Рілля становить 6%. У приватній власності перебуває 77% земель. 61% площі країни покривають близько 136 тис. фермерських і скотарських господарств. Частка агросектора в загальному ВВП країни – 3%. В АПК задіяно 3,6% населення. Іноземцям дозволили купувати сільгоспземлі у 1975 році. У 2015 році для них ввели норму. Угоди за участю іноземців, які перевищують $15 млн, повинні бути схвалені австралійським урядом. Вимог щодо площі не встановлено. Ціна не регулюється державою і різко відрізняється в різних регіонах. Ціна на землю в Австралії вважається однією з найнижчих із розвинених країн Заходу. У всіх штатах, крім північних територій, сплачується щорічний податок на землю. Часто власники сільгоспземлі звільняються від сплати цього податку. Іноземні інвестиції активно підтримуються урядом Австралії. Проте іноді угоди можуть бути заблоковані, якщо вони не відповідають національним інтересам країни.

Ринок землі не отримав активного розвитку. Величезні території в більшості непридатні для ведення ефективного сільського господарства. Є проблема нестачі ріллі. Але завдяки підтримці уряду продуктивність виробництва зростає. Найактивніше йдуть боротьба із засоленням ґрунтів і впровадження штучного зрошення.

У багатьох країнах сільгоспземля належить державі. Це приклад Канади. У Канаді, яка вважається однією з найпотужніших аграрних країн, 92% с/г. землі в державній власності. В Ізраїлі 91% з копійками с/г. землі в державній власності в Україні вже залишилось 21%. Все інше або розрозпайовано, або в тіні заграбовано. Сьогодні на межі загрози національній безпеці України стоїть питання масового розпродажу сульськогосподарської землі. Можливо, Україна має теж піти цим шляхом.

Європа

Нідерланди в агросекторі вважються однією із найпрогресивніших країн у світі. Сьогодні в Нідерландах використовуються інноваційні системи виробництва, які забезпечують продуктивність, що в 5 разів перевищує середньоєвропейську. Вартість 1 тис. га становить $63,7 тис., а у приватній власності перебуває майже 90% оранки.

Кількість придбання землі необмежена. Мінімальний термін здачі землі в оренду – 6 років, для фермерських господарств – 12. При реалізації ділянки на аукціоні орендар має пріоритетне право на покупку.

Австрія. Ця країна хоч і не відноситься до найбільших агрокраїн ЄС, проте у приватній власності зосереджено трохи більше 50% земельних угідь, а вартість самих земель на вагу золота – $42 тис. Ця країна хоч і не відноситься до найбільших агрокраїн ЄС, проте у приватній власності зосереджено трохи більше 50% земельних угідь, а вартість самих земель на вагу золота – $42 тис.

З урахуванням федеративного устрою, у кожній із провінцій існують свої правила передачі землі у власність, а самі угоди регулюються винятково місцевими органами влади. Крім того, в деяких землях встановлюються обмеження ціни і мінімальна площа. До того ж потрібен ще й дозвіл на купівлю земельного паю.

Щодо податків, то в Австрії гербовий збір повинен сплатити покупець у розмірі 3,5% від ціни угоди та ще 1,1% віддати за реєстрацію в земельному реєстрі. Податок на дохід від продажу землі становить 20% від ціни угоди. Мінімальний термін оренди землі складає 3 роки. Також цікава і процедура успадкування земельного банку. В Австрії землю можна передавати лише 1 спадкоємцю, хоча в деяких провінціях є винятки.

В Ірландії найбільш ліберальний ринок земель сільськогосподарського призначення. У приватній власності опинилося 90% земель. Це стало можливо завдяки державним дотаціям у вигляді довгострокових кредитів. Власником земель в Ірландії може стати будь-хто, тільки юрособам потрібно отримати спеціальний дозвіл земельної комісії.

Німеччина є беззаперечним лідером із продажу сільськогосподарських угідь в Євросоюзі. У цій країні завжди були високі стандарти до рівня обробітку, механізації, автоматизації та впровадження екологічних технологій в агробізнесі. Іноземці та громадяни країни можуть вільно купувати землю. Податок при продажі оплачує покупець, його розмір не більше 3,5% від ціни угоди. Обмежень щодо максимальної площі не встановлено. Мінімум може бути встановлено кожним федеративним округом окремо. Наприклад, в Баварії мінімальна площа – 2 га. Найбільшим попитом користуються орні поля в Баварії, Нижньої Саксонії, Саксонії-Ангальт, Тюрінгії та Бранденбурзі.

У Литві ринок землі нестабільний і занадто бюрократичний. Землями, як правило, володіють крупні господарства. Власниками можуть стати, як резиденти, так і не резиденти країни. При цьому в Литві функціонує податок на землі сільгосппризначення, розмір якого залежить від обсягів сільгоспвиробництва чи прибутку. Обмеження на покупку землі для фізосіб – 300 га, для юросіб – 2000 га.

Один із найбільших у світі виробників і експортерів зернових. Сільське господарство – одна з основних галузей економіки країни.

На сільгоспземлі припадає 53% площі країни. Рілля становить 6%. У приватній власності перебуває 77% земель. 61% площі країни покривають близько 136 тис. фермерських і скотарських господарств. Частка агросектора в загальному ВВП країни – 3%. В АПК задіяно 3,6% населення. Іноземцям дозволили купувати сільгоспземлі у 1975 році. У 2015 році для них ввели норму. Угоди за участю іноземців, які перевищують $15 млн, повинні бути схвалені австралійським урядом. Вимог щодо площі не встановлено. Ціна не регулюється державою і різко відрізняється в різних регіонах.

Висновок:

Отже, тема скасування мараторію на продаж землі є однією із найбільш актуальних проблем, які турбують українське суспільство. Зараз більшість українців проти скасування мораторію, оскільки бояться, що землю скуплять іноземці. Тому, спочатку необхідно подбати про інтереси українських селян та фермерів, а вже потім, після перехідного періоду дозволити купівлю землі іноземцям, оскільки цього вимагає Міжнародний Валютний Фонд та Європейський Союз.

Україна є однією з шести держав, де це питання не врегульовано, а саме — Куба, Республіка Конго, Венесуела, КНДР та Таджикістан. Світовий досвід показує, що проблему скасування мараторію на ринок землі вирішують дуже зважено та обережно. Досвід західних країн показує, що вирішення цього питання потребує врахування суспільної думки та позицію експертного середовища.