Олександр НИКИФОРЧАК
Той – архітектор, а інший такої честі не удостоївся. Той вважається основоположником розквіту, а інший вважається призвідником краху та занепаду. Штампи, штампи… Усталені та скам’янілі догми. Та чи завжди вони правильні? Чи вони істинні. Чи таки знову та ж таки переписана історія? Думаю, що таки редагована – на догоду переможцям.
Імператора давньоримської імперії Коммода усталено вважають призвідником занепаду величної давньої держави, який своїми “цікавими на всю голову” вчинками та поведінкою започаткував процеси, які й в кінцевому підсумку призвели до краху. Я так не вважаю, точніше думаю. що він став лише, як було сказано попереднього блогу Імператор-«стрілочник» став лише втіленням “бренду”, його унаочненням. І тільки. Йому лише “пощастило бути “не в тому місці не в той час”.
Чому так думаю? Без зайвої деталізації кілька тез: одна людина, хоч би яке високе положення б не займала, але на фоні такої громади як держава її роль до смішного мала, суспільство розвивається за своїми законами, а не примхами можновладців; багато сумнівів викликає і така собі карикатурність та демонізація образу Коммода, як було у блозі згадано Міф на троні, адже все, що приписують, всі його вчинки розглядаються через призму пізніших історичних джерел, в порівнянні з іншими його “колегами” свідчень істориків-сучасників підозріло мало (чи не підчищена, підредагована це історія, адже “вигодоотримувачів” зчорненого” образу Коммода аж дуже багато, як от його наступники Пертинакс енд компані, які використали “службове становище”, бувши на високих постах адміністрації імператора, фактично узурпували владу, її ж захоплення потрібно було якось виправдати); головне ж, що всі оті “подвиги”, що принесли чорну славу і стали основою для таких обвинувачень Коммода, для багатьох історичних осіб ставляться в заслугу і формують їх образ видатних державних діячів та славетних легендарних героїв.
На останній тезі хотілося б трішки зупинитись.
Візьмемо його, імператора Коммода, захоплення виступами в якості гладіатора, що аж у фільмі однойменному знайшло відображення, битви з дикими звірами на арені Колізею. Ой, який погани, який руйнівник устоїв! А от для одного з соратників Александра Великого перемога над диким левом стала початком видатної кар’єри, внаслідок чого він став соратником великого полководця і зрештою царем та спадкоємцем частини імперії Македонського. Звали цього героя Лісімах, що буквально і означає грецькою “Переможець лева”, справжнє ім’я ж його загубилось в віках, залишивши лише згадку про про подвиг та вчинок, яким дорікають Коммоду. Той…, а інший…
Дорікають Коммоду і його марнославством, любов’ю до гучних титулів. Справді? А якщо взяти повну титулатуру будь-якого імператора, всі оті “Найкращий, Щасливий, Благочестивий, Германський…” – Брежнєв з його Зірками Героя обзаздриться! Місяці перейменував? Під час Великої французької революції теж місяці перейменовували, після Жовтневої теж, так це вважалось прогресивним кроком. Той…, а інший…
Імператор Коммод 192 року заново ритуально Рим заснував, назвавши (перейменувавши) його Колонія Люсія Аннія Коммодіана. “Нєхароший чєлавєк, рєдіска!” Костянтин Великий вже існуючий Візантій перейменував на свою честь Константинополем – прогресивний діяч. Той…, а інший…
Розпусним був наш персонаж. Справді? Не буду тут “полуничку” розводити, але ставлення в Давньому Римі до цієї сторони буття було трохи іншим, ніж звичне нам, частково це було і питанням світоглядним та аспектом світоглядним. По великому рахунку такими тоді були всі, прикладів донесхочу, лише фрески Помпеїв чого варті – їх спочатку після розкопок в “Таємній кімнаті” від загалу ховали. Типово це, можна сказати.
Як ніби типовою є монета, що послугувала ілюстрацією сьогоднішнього блогу: типовий реверс з “передвиборчими обіцянками” імператора перед підданими, адже Давній Рим хоч і імперія, але до останнього вперто самими ж римлянами вважалась республікою. В легенді також перелічуються “брежнєвські” титули, але таке властиво всім імператорам. теж типовою Дещо, пов’язане з цією монетою (типово та не дуже), не стосується нашої сьогоднішньої розмови, але в процесі роботи над блогом “вилізли” певні нюанси, якими я б хотів поділитись.
Але буде це наступного разу, не хочу зловживати вашою увагою, тому – традиція: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
