Главная Культура Про бігати і серати

Про бігати і серати

19

Олександр НИКИФОРЧАК

Заголовок, що кидається в очі, епатажний та кричущий, завжди є запорукою інтересу в потенційних читачів. Хоча дуже часто цей заголовок (особливо в наш час і в наших “вельмишановно-правдиво-неупереджених” медіа) має таке ж відношення до змісту статті, як гаряче до блискучого.

Якщо відверто, то назва сьогоднішнього блогу мені дуже подобається, але — так само відверто — я більш ніж впевнений, що для широкого загалу ця назва нічого не скаже про зміст розповіді, а що увагу приверне — і хіхоньки — так точно.

Перейдемо від такого “чудесного” заголовку до безпосередньо розповіді, бо ха-ха то добре, але головне все-таки зміст. Про що ж розповість нам блог під таким заголовком?

Доволі багато уваги останнім часом ми приділили питанню фальшування монет, а саме розгляду такої їх групи, як лімесні денарії. Чи можна сказати, що такі вже явні підробки могли ввести когось (давніх римлян чи давніх варварів) в оману? І якщо могли, то хіба давні люди були такими “лохами”?

Ні! І ще раз ні! Хоч їх і так звуть, але варварами вони були в очах римлян, в справжності чи підробці денаріїв мешканці давньоримського прикордоння розбирались добре. Як ми для своїх заощаджень використовуємо сучасні денарії — долари США (не фальшиві!), так давні мешканці наших країв (лімесні території давньоримської провінції Дакія) депозитували тогочасні долари — денарії (оригінальні).

Яскравим свідченням високих пізнань варварів у денаріях є те, що для “депозитування” вони охочіше брали не будь-які денарії, а саме оригінальні та з високим вмістом дорогоцінного металу, адже відомо, що давньоримські імператори від грошової реформи до наступної покращували своє фінансове становище, але аж ніяк не монети — проба дорогоцінного металу і вага їх все знижувалась. Одним з фаворитів і був бігат, він на фото 1:

Карбувався такий денарій певний період, хоч і має датою карбування 156-тий рік до н.е.

На реверсі багатьох римських денаріїв II ст. до н. е. зображена біга (двокінна колісниця), такі монети навіть в офіційних документах називалися бігатами (argentum bigatum або denarii bigati), біга, мабуть, стала ознакою, що відрізняла республіканські денарії від більш пізніх (і більш легких) за межами римського світу, бо ще давньоримський історик Тацит писав у кінці I ст. н. е., що германські (давні жителі наших країв теж винятком бути не бажали) племена віддавали перевагу бігатам і сератним денаріям.

Ще одним з фаворитів можна назвати республіканський денарій 126 до н.е. Він не анонімний, карбувався іменем монетарія Луція Кассія Лонгіна Цекіана (“сином Сліпця” ще звали його, ще одна історія з давнини, та наразі не про це). Тут вже на реверсі (хоч аверс подібний) інша богиня, їздить вона іншим “мерседесом”, таку колісницю звуть квадригою (бо коней четверо), денарій можна назвати (хоч на відміну від попередньої назва не прижилась) “квадригатом”.

Потрібно уточнити, що “любов” варварів до денаріїв не обмежувалась лише цими двома монетами, як було сказано, вони віддавали перевагу більш повноцінним та ваговитішим, просто ці монети були більш “впізнаваними в масі денаріїв. А що вже сератні денарії виділялись виглядом, так це безсумнівно.

Про серати говорити побіжно — це якось навіть не дуже гоже, про них —  буде, потягнемо інтригу. Скажу лише, що впізнати їх зможе навіть дуже далека від нумізматики людина, дуже вже характерну ознаку вони мають — зарубки по ребру монети, своєрідний гурт.

Навіщо таке “витворяли” з денарієм спробуємо розібратись наступного разу.

А зараз — час традицій: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше — на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.