Домой Текущие новости Можливість чи реальність дефолту в Україні

Можливість чи реальність дефолту в Україні

298

Київ. 08 липня 2015 року (ПолітКом, Марта ГНАТИШИН). Переговори української влади і власників зовнішніх боргів нашої країни нарешті увійшли в конструктивне русло. 30 червня 2015 року в Вашингтоні відбулася технічна зустріч представників українського уряду та комітету кредиторів з питання реструктуризації. Поки що особливого прогресу немає, але вже той факт, що сторони підписали своєрідну угоду про конфіденційність, є позитивним сигналом.

Адже ще буквально тиждень тому з боку міністра фінансів Наталії Яресько звучали досить песимістичні заяви про те, що уряду доведеться вдатися до мораторію на погашення поточних зобов’язань, що, по суті, було рівноцінно оголошенню дефолту.

Однак наївно вважати, що нам остаточно вдалося уникнути банкрутства. Якщо до 24 липня 2015 року владі не вдасться знайти спільну мову з кредиторами, необхідність гасити чергову порцію зовнішніх зобов’язань знову поставить фінансову стабільність України під загрозу.

Домовленість можлива?

У Наталії Яресько вже давно немає того оптимізму, який вона випромінювала ще в березні-квітні, розраховуючи залагодити в найкоротші терміни всі спірні питання з кредиторами і вже в червні отримати черговий транш МВФ. Але, на жаль, вимоги уряду України виявилися неприйнятними: ніхто не готовий був пробачити нам 40% зовнішнього боргу, та ще й розтягнути виплати за іншими зобов’язаннями на 4 роки. Чергова спроба домогтися зменшення основної суми боргу та перегляду терміну погашення, розпочата 19 червня 2015 року, так само не увінчалася успіхом.

Звичайно, володарів урядових облігацій можна звинуватити в тому, що вони навмисне підштовхують нашу країну до банкрутства. Але якщо розібратися, в чиїх «руках» знаходяться борги України, а також поглянути на досвід інших країн, які боролися з борговою кризою, риторика кредиторів нашої країни стає цілком зрозумілою.

Ні для кого вже не секрет, що на сьогодні ключовими власниками єврооблігацій України є хедж-фонди, більша частина з яких зареєстрована в США. Найбільший кредитор ­– інвесткомпанія «Franklin Templeton». Вона управляє декількома десятками різноманітних фондів, у портфелях яких є бонди нашого уряду. Ще один тримач боргів – компанія «Pacific Investment Management Company» або «PIMCO», яка входить до німецької групи «Allianz». Також чимала сума знаходиться у «Blackrock», інвесткомпанії зі штаб-квартирою в Нью-Йорку, що належить великим фінансовим гравцям з США – «Bank of America», «PNC Financial Services» і «Barclays PLC» (19,9%).

Саме з ними найскладніше вести переговори Мінфіну, оскільки стратегія фондів дуже схожа на дії колекторів: скуповувати борги різних держав за «копійки», після чого вимагати їх повного повернення. Наприклад, керівника «Franklin Templeton» Майкла Хейзенстеба нерідко називають «інвестором проти ринку», який свого часу масово викуповував держоблігації Ірландії, Південної Кореї та Угорщини. А «Blackstone», заснована колишніми топ-менеджерами сумно відомого «Lehman Brothers», спеціалізується на прямих інвестиціях і поглинаннях різних активів для їх перепродажу на більш вигідних умовах.

І логічно, що ці та інші кредитори розраховували на те, щоб зіграти «проти ринку» (багато з них почали концентрувати борги України ще в 2012–2013 роках, коли відкрито нічого не віщувало біди). Але зіткнувшись з різким погіршенням економічної та політичної ситуації в нашій країні, вирішили пред’явити нам рахунок.

Гра на витривалість

Насправді, якщо поглянути на дискусію між владою і кредиторами, вона більше схожа на банальний торг і спекуляції. Адже логічно, що дефолт не вигідний жодній стороні. Ні інвесторам, які не зможуть претендувати на повернення своїх грошей, ні тим більше Україні, яка в ще більш невигідному становищі, т.к ризикує «вбити» свою інвестиційну привабливість.

Ніхто вже не сперечається з тим, що вітчизняна економіка знаходиться в жалюгідному стані і потребує підживлення ресурсами. Будь-яка ж дія влади, яка призведе до визнання нашої неплатоспроможності, автоматично закриє для України будь-які запозичення на кілька років. Як це сталося, наприклад, в 2000 році. І бюджет не отримає грошей не тільки на реформи, але навіть на закриття «внутрішніх дірок» у бюджеті.

Тому загрози з боку Мінфіну – це явна спроба підштовхнути кредиторів до більш конструктивного діалогу і прискорити переговори. До того ж, уряд намагається тиснути на інвесторів підтримкою з боку МВФ. Його глава Крістін Лагард не так давно запевнила в тому, що навіть за відсутності конструктивного діалогу з кредиторами, Україна може розраховувати на черговий транш. Але Фонду, а також іншим фінансовим організаціям, переживати особливо нічого: їхні борги не підлягають реструктуризації.

Тому, навіть якщо виконання зобов’язань перед приватними кредиторами буде припинено, МВФ і співтовариші цього на собі не відчують. Інша справа – зобов’язання перед приватними кредиторами, обсяг яких влада прагне якомога сильніше стиснути.

Обмін з торгом

Тим не менш, на повне списання боргу кредитори, швидше за все, не погодяться. Їхня риторика незмінна вже кілька місяців і передбачає хіба що відстрочку у погашенні. Наприклад, саме на таких умовах недавно була проведена реструктуризація боргу «Укрексімбанку» та «Ощадбанку», що вже можна вважати хай і сумнівним, але успіхом.

Борги уряду – питання набагато більш дискусійне, оскільки їхній обсяг незрівнянно більше. Тому кредитори будуть готові йти на переговори лише в тому випадку, якщо Україна доведе свою здатність повертати запозичення. Як це зробити? Цілком завдання Кабміну. Можливо, переконати інвесторів у спроможності проведених реформ, а можливо, в тому, що пік девальвації вже пройдений, і Нацбанку не доведеться гасити чергові курсові сплески.

У будь-якому разі, для України бажано домовитися, тому що дефолт однозначно матиме негативні наслідки для країни. Для інвестиційного клімату, для корпоративного сегмента, для торговельної діяльності – він може повністю вбити імпортно-експортну діяльність і спричинити неконтрольовану інфляцію. У той же час, домовленості, які дадуть Україні борговий перепочинок, висувають до влади цілий перелік нових вимог. І їх доведеться виконувати в спішному порядку, оскільки 24 липня 2015 року – далеко не найскладніша дата. Великі виплати припадають на осінь 2015 року. І в тому випадку, якщо умови кредиторів не будуть задоволені, знову з’явиться шанс реалізувати сценарій дефолту.