Главная Стратегия Міжнародна експертна група «Криза механізмів безпеки у Європі» готує звернення до провідних...

Міжнародна експертна група «Криза механізмів безпеки у Європі» готує звернення до провідних міжнародних організацій

465

Київ, 07 грудня 2015 року (ПолітКом, Людмила ДОЛГОНОВСЬКА). Сьогодні у кожного свій фронт боротьби за Україну проти нечуваної за своїми масштабами і жорстокістю агресії з боку Російської Федерації. Хтось із зброєю у руках захищає мир і спокій у наших домівках, хтось у якості волонтера допомагає нашим військовим, хтось забезпечує блокаду півострова, нагадуючи усьому світові, що Крим – це Україна, а хтось веде боротьбу на дипломатичному рівні, яким закінчується будь-яка війна. Навряд чи нам можна сподіватися на перемогу у цьому конфлікті без допомоги міжнародної спільноти. Тому від переконливості наших переговорних позицій на світовій арені залежить результат боротьби України за свою незалежність, територіальну цілісність і державний суверенітет.

Міжнародна експертна група «Криза механізмів безпеки у Європі» провела круглий стіл, куди запросила провідних фахівців-міжнародників, і підготувала ґрунтовний аналітичний матеріал, присвячений порушенню принципів міжнародного права і системних порушень прав людини з боку РФ:

«Результати 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН засвідчили глобальні виклики сучасній системі міжнародної безпеки, зокрема зростання чисельності та інтенсивності військових конфліктів, випадків порушень фундаментальних принципів міжнародного права, а також системних порушень прав людини.

Незаконна анексія Криму і початок Росією неоголошеної війни проти України, фактично зруйнували європейську систему безпеки та засвідчили, що міжнародні безпекові механізми є застарілими і не відповідають сучасним викликам і загрозам.

Неефективність сучасної системи міжнародної безпеки також використовується Росією для «розморожування» Нагорно-Карабаського, Придністровського та Абхазо-Осетинського конфліктів, що значно загострило безпекову ситуацію у Чорноморському регіоні.

Представники міжнародного експертного кола, які згуртувалися навколо проекту «Криза механізмів безпеки у Європі», слідкуючи за діями Росії як однієї з країн засновників і членів ООН і ОБСЄ та держав-гарантів міжнародної системи права і безпеки, –

із занепокоєнням констатують наявність системних порушень Росією принципів і рішень ООН та ОБСЄ, а також двосторонніх і багатосторонніх угод, в рамках яких Росія взяла на себе зобов’язання надавати сприяння у вирішенні «заморожених конфліктів» в країнах СхП, зокрема:

  • порушення Росією міжнародного принципу незмінності кордонів у Європі відповідно до Гельсінського Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі
  • Угоди про принципи мирного врегулювання збройного конфлікту у Придністровському регіоні Республіки Молдова, яку 21 липня 1992 року підписали Російська Федерація і Республіка Молдова;
  • зобов’язання за результатами Стамбульської зустрічі глав держав і урядів країн-учасниць ОБСЄ (18-19 листопада 1999 року) щодо виведення військ з Грузії та Придністров’я;
  • Угоди про припинення вогню між Грузією і Росією від 15 серпня 2008 року;
  • резолюції Генеральної асамблеї ООН № 68/262 від 27 березня 2014 року
    «Про підтримку територіальної цілісності України»;
  • резолюції Ради безпеки ООН № 2202 від 17 лютого 2015 року «Про мирне врегулювання конфлікту на сході України та підтримку комплексних заходів на виконання Мінських угод».

Таким чином, продовжуючи військову окупацію Криму та військово-політичну підтримку т.зв. самопроголошених утворень в Україні, Республіці Молдова, Грузії, а також не виконуючи взяті на себе міжнародні зобов’язання щодо припинення вогню та виведення російських збройних сил зі вказаних територій, Росія відверто ігнорує виконання прийнятих відповідно до міжнародного права рішень ООН і ОБСЄ, грубо порушує суверенітет і територіальну цілісність України, Молдови і Грузії, а також не виконує свої зобов’язання щодо надання сприяння у мирному врегулюванні конфліктів на території країн СхП.

  • порушення прав людини, прийнятих та проголошених на Генеральній Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року резолюція 217 А (ІІІ) – Загальна Декларацією Прав Людини ООН
  • рішення Московського саміту НБСЄ – Конференції з питань людського виміру (10 вересня – 4 жовтня 1991 року), якою визначено, що питання, що (які) стосуються прав людини, основних свобод, демократії і верховенства закону, мають міжнародний характер, а зобов’язання у сфері людського виміру не відносяться до виключно (винятково) внутрішніх справ держав-членів НБСЄ.
  • рішення Міжнародного суду ООН від 15 жовтня 2008 року про тимчасові заходи за результатами збройного конфлікту між Росією і Грузією, яким закликано обидві сторони до утримання від будь-яких актів расової дискримінації та їхньої підтримки;
  • резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 2010 року, якою підтверджено право повернення всіх біженців і переміщених осіб у свої будинки на всій території Грузії, включаючи Абхазію і Південну Осетію;
  • резолюції Ради ООН «Права людини і боротьба з насильницьким екстремізмом», яка була прийнята на 70-й сесії Генеральної Асамблеї ООН і якою засуджено значні порушення Росією прав людини на окупованих територіях.

Відмова Росії у допуску спецпредставника Ради ООН, місій ОБСЄ та Ради Європи з прав людини на територію незаконно анексованого Криму, блокування Росією роботи спеціальної моніторингової місії ОБСЄ на окупованих територіях Донецької і Луганської областей, недопущення Росією місій ОБСЄ на окуповані території Абхазії і Південної Осетії, а також перешкоджання Росією в діяльності місії ОБСЄ в Придністровському регіоні Республіки Молдова є яскравими свідченнями ігнорування Росією Загальної Декларації Прав Людини ООН та блокування міжнародних механізмів захисту прав людини на окупованих нею територіях і в зонах «заморожених конфліктів» в країнах СхП.

  • порушення принципів міжнародного судового захисту

З серпня 2008 року у Міжнародному суді справедливості ООН розглядається позов Грузії до Росії щодо порушень останньою Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, яким Грузія намагається забезпечити захист прав етнічних грузин на території Абхазії і Південної Осетії, змусити Росію вивести війська з цих територій, забезпечити повернення туди грузинських біженців і гарантувати їм право на власність.

Протягом 2014-2015 років Україна подала до Європейського суду з прав людини чотири позови проти Росії у зв’язку із анексією Криму і конфліктом на Донбасі. Крім того, українським урядом подано на розгляд до Європейського суду з прав людини понад 500 індивідуальних скарг та окрему справу «Надія Савченко проти Росії».

Однак, 14 липня 2015 року Конституційний Суд Росії ухвалив постанову, у якій вказує, що «Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і побудована на її положеннях практика Європейського суду з прав людини не скасовують принцип пріоритету Конституції Російською Федерації».

26 листопада 2015 року профільним комітетом Держдуми РФ по конституційному законодавству і державному будівництву оголошено рішення щодо доцільності прийняття вищим законодавчим органом Росії закону про пріоритет Конституційного суду РФ над міжнародними судами.

У такий спосіб Росія, яка ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, усвідомлюючи системний характер своїх порушень прав людини, намагається створити міжнародно-правовий прецедент для обґрунтування своїх відмов від виконання рішень Європейського суду з прав людини, що є прямою загрозою примату міжнародного права».

У круглому столі взяли участь представники Центру досліджень проблем громадянського суспільства, Майдану закордонних справ, Центру суспільних досліджень «Український Меридіан», Центру військово-політичних досліджень, Аналітичного центру «Політика», а також Міжнародної громадської організації «Міжнародний Антикримінальний і Антитерористичний Комітет України» та Інтелектуального форуму «Єдина Європа». Було розглянуто достатньо широке коло нагальних для української та загальноєвропейської безпеки проблем: які повинні бути гарантії безпеки для України з боку ядерних держав, що стає на заваді визнання РФ стороною конфлікту і агресором, необхідність уведення в офіційну термінологію поняття «гібридна війна», використання альтернативних варіантів ухвалення рішень в ОБСЄ та ООН.

Дискусія виявилася плідною. Представники міжнародного експертного кола – учасники ініціативної групи «Криза механізмів безпеки у Європі» наразі активно працюють над розробкою відкритих листів-звернень до МЗС, ГА ООН, Німецького головування в ОБСЄ, дипломатичних місій та впливових міжнародних неурядових організацій, у яких планують поряд з наведеною вище аналітичною довідкою запропонувати практичні рекомендації щодо ефективного використання чинних міжнародних безпекових механізмів та розробки нових дієвих інструментів протистояння російській агресії. Експерти звертаються до провідних фахівців у галузі міжнародного права з проханням долучитися до цієї важливої роботи.

У свою чергу, інтернет-видання ПолітКом слідкуватиме за розвитком подій та оперативно інформуватиме громадськість.