Главная Текущие новости Ігри століття

Ігри століття

10

Олександр НИКИФОРЧАК

Ніщо не нове під Місяцем. Історія ходить спіраллю, все повторюється. Історія вчить, що вона нічому не вчить. Ці твердження такі вже звичні, такі вже банальні… Між тим дуже часто все так схоже, історія до такої міри повторюється, що просто дивно: чому люди так полюбляють оці «танці на граблях»?

Для прикладу: в *** році було проведено ігри, для яких спеціально було збудовано численні спортивні об’єкти, своєю масштабністю, помпезністю проведення та піар-заходами ця, вже більше не спортивна, а пропагандистська, подія мала підвищити авторитет та популярність держави та її керівництва.

Гадаєте я про сучасного «фюрера» «великої» (територіально вона дійсно велика) держави? Ні, знову, як і минулого разу, про давньоримського імператора Філіппа І-шого, що його ще Арабом (рідше — Аравійцем) звали.

Для підвищення свого авторитету та ще для віднайдення народної любові та підтримки, якої, на відміну від попередника Гордіана ІІІ, катастрофічно не вистачало, він не лише перемогу вигадав, він ще й ігри провів, які своєю масштабністю та помпезністю проведення мали підняти його «рейтинги» до нечуваних висот. Зовсім як у сучасного «фюрера» з подібною акцією планувалось.

Добиватись, щоб ігри проводились саме в його країні, як з Олімпійськими у «фюрера», імператору Філіппу Арабу не було потрібно, в нагоді стали Терентинські ігри. Які ще звуть Столітніми, бо проводитись вони були повинні раз у сто років, що мало знаменувати завершення однієї епохи та прихід наступної. Коли були проведені перші такі ігри достеменно не відомо, достовірно — були такі 249 року до нашої ери, коли давнім римлянам «трішки не щастило» у Першій Пунічній війні з Карфагеном, були принесені жертви та, головне, дана обітниця «продовжувати в тому ж дусі» кожні сто років.

Не буду перетворювати розповідь про монету та подію, яку вона ілюструє в «новучний трахтат» про таке явище в давньоримській історії, як Столітні ігри, хочу лише уточнити, що це не спортивні змагання, як от наші Олімпійські, не похмурі ритуали жертвоприношень, це радше карнавал, де сплелись і релігійні вірування, і змагання (ті ж таки гладіаторські бої), і театральні вистави — кожному знайдеться розвага до душі.

До того ж, інтервал в сто років чітко не витримувався, іноді «пропускали» через які негаразди в державі, іноді навіть двічі на століття: імператори використовували їх під себе, Доміціан — на звершення столітньої епохи, як і годиться, 87 року, через століття від попередніх, Септимій Север теж 204-того. А от Клавдій, Антонін Пій та Філіпп Араб трішки «підкрутили», використали ювілей від дня заснування Риму (800-, 900- та 1000-літній) для позачергового «раз-в-столітнього карнавалу» 47 р., 147 р. та 247 р. нашої ери.

За рейтинги керівників держави після проведення таких масштабних заходів не будемо говорити, не цікаво, нам цікавіші монети, які карбувались в ознаменування цих заходів, адже зображення на монеті — теж пропаганда. Давньоримський імператор Філіпп Араб теж карбував серію монет, приурочених Столітнім іграм, одна з них — антонініан з левом на реверсі — ілюструє наш сьогоднішній блог.

І все ж, чому люди так люблять граблі? Історія нічому не вчить? Невже таки не навчить?

На цьому моє традиційне: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше — на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.