Главная Культура Головне не перемога, а… Імператор Констанцій

Головне не перемога, а… Імператор Констанцій

23

Олександр НИКИФОРЧАК

Перемоги — вони різні бувають. Все залежить від кута зору. А найбільше — хто про них розповідає. Переписана не раз історія…

Повернемось до подій, що мають своєрідним призвідником Сімейна подія в родині Костянтинів, продовжимо пошук “вигодоотримувачів” серед нащадків великого давньоримського імператора Костянтина.

Давніх римлян та персів без перебільшення можна назвати “вічними суперниками”, воювали вони з перемінним успіхом чи не століттями. Гордіан ІІІ і загинув в тих краях під час походу. Імператор Валеріан взагалі встановив “антирекорд” — він і в полон попав, і згинув безславно там таки — єдиний. Якось це питання врегулював Діоклетіан, що ставлять йому в заслугу, уклав більш-менш прийнятний мирний договір. Але і в подальшому — в період династії Костянтина Великого — воювали, аж до тимчасового знову таки договору 387 року.

Карбування (340-ві роки нашої ери) монети, яка є головною героїнею нашого сьогоднішнього блогу часто приурочують до перемоги римлян над персами, військами Сасанідів, так її і звуть буває: “на честь перемоги”. Але що то за перемога? І чи була вона взагалі?

Єдиною подіє тих часів, яку можна вважати “перемогою” (я взяв слово в лапки, чомусь вважаю, що зі мною погодитесь, хоча я не люблю робити однозначні ствердження, історія ж писана-переписана) римлян, була битва при Сингарі. Але вже за нею тягнеться величезний хвіст неясностей та недомовленості.

Найперше — навіть рік, коли вона відбулась, достеменно невідомий. Чи то 344, чи то 346, чи то 348 — вчені кожен в міру сил доводить своє. Історичних описів її не збереглося — взагалі! — жодних, лише наступники про неї згадують побіжно. Юліан ІІ Відступник, наприклад, при вихвалянні діянь імператора Констанція ІІ, і то, ймовірно, лише для годиться, для згладжування кутів при успадкуванні влади (про ці перипетії трішки згодом) від так вчасно померлого суперника-попередника (“вигодоотримувачі”, а як без цього?).

І місце самої битви — теж достеменно не відомо. Чи то під, чи то в районі, чи то неподалік. Сасаніди захопили Сингару (на той час найвіддаленіший в тих краях форпост римлян), тоді десь у пагорбах влаштували засідку, але римляни зуміли переламати хід битви, самі вже розгромили кінноту та резерви персів (не всі, про деякі не знали, як виявилось), захопили в полон навіть сина імператора Сасанідів Шапура ІІ, спадкоємця трону. На радощах в таборі під ілюмінацію багать (ніч настала, тому цю битву ще “нічною” звуть), під цим освітленням їх і розстріляли перські лучники (той невідомий резерв), ролі перемінились: переможці стали переможеними.

Це, звісно, схематичний та спрощений опис, але, думаю, й цього досить буде для висновку: чи не нагадує це все гру? Такі собі “кішки-мишки”? Якось несерйозно, як для перипетій столітньої боротьби могутніх імперій? Де бігали — не ясно, коли — не відомо, сучасники не писали…

Існує думка, що це була не одна, а кілька битв з перемінним успіхом, не в одному місці, а в кількох в регіону згаданого форпосту Сангари. Дуже вірогідна та правдоподібна думка.

А от “перемога” в римлян таки була, і таки в лапках. Як там було на полі бою — то наступники “переписану” історію напишуть, але римляни своє зробили — стратили сина Шапура ІІ, імператора Сасанідів, спадкоємця. Перемога ж, ні?

Перемоги — вони різні бувають. Все залежить від кута зору. А найбільше — хто про них розповідає. Переписана не раз історія…

На цьому — традиційно: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше — на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.

Далі буде!

Не перемикайтесь!