Главная Культура Будь-хто міг піти шукати, та шепнув Ти це — мені! Фосетт, частина...

Будь-хто міг піти шукати, та шепнув Ти це — мені! Фосетт, частина II

31

Олександр НИКИФОРЧАК

Тим усе: і шана й слава — хто за мною слідом піде,

Ринуться вони юрбою: їх химери не лякають.

По моїх слідах і мітках, по моїх багаттях давніх

Доберуться та розкажуть — назовуть їх “піонери”.

 

Я ж собі чи що привласнив, назву дав хоча би річці,

Чи ж маленький самородок (хіба лише на показ)?

Ні, то зайве — від Владики вищу маю нагороду…

Вам же це не зрозуміти! Тож приходьте: ваше все!

 

Ви ж казали: “Ти безумець!”, “Тут кінчається дорога!”

Ось вона, ось таємниця за далеким небокраєм!

Боже правий, тобі дяка — Твій лише то дар народу.

Будь-хто міг піти шукати, та шепнув Ти це — мені!

 

Я не помилюсь, якщо скажу, що більшість тих, що читає цей блог (принаймні чоловіча частина) в дитинстві зачитувалась романами Генрі Райдера Хаггарда: його циклом про південноафриканського мисливця та шукача пригод Алана Квотермейна, “Донькою Монтесуми”. Як не дивно, але це має безпосереднє відношення до нашої розповіді: письменник та Персі Фосетт були близькими друзями. Хаггард зробив досліднику подарунок, що ще більше “підігріла” одержимість” Персивальда — базальтову статуетку, куплену письменником в Південній Америці.

В ті часи модні були ворожкики, віщуни, медіуми (щось змінилось?), вони розповіли те, що Фосетт і хотів почути — статуетка походить з давнього міста, з Атлантиди…

І після вимушеної (через Першу світову війну) перерви Персі Фосетт 1921 вирушає в Амазонію. Ще одним дороговказом і додатковим стимулом служить нещодавно знайдений рукопис, що розповідає про відвідини португальцями міста індіанців в глибині бразильських джунглів у 1753 році.

Цього разу Фосетт знову повернувся ні з чим. Хоча ентузіазму не втратив: він твердив, що знахідки цієї експедиції підтверджують — він на вірному шляху.

Його ця фанатична одержимість та віра в досягнення мети, його розповіді надихали багатьох, інколи це мало досить дивні наслідки.

Ще одним його другом був Артур Конан Дойль, “батько” Шерлока Холмса. Він, наслухавшись розповідей Персі, написав роман “Загублений світ”, в якому описав подорож до гірського плато в Бразилії, де досі живуть динозаври. Роман дав початок цілому жанру пригодницької літератури, та не лише літератури — знято чисельні “Парки Юрського періоду”, цей напрям і досі вельми затребуваний в кіно.

Взявши з собою сина та його друга, 1925 Персі Фосетт вирушає у вирішальну (і переможну — як він вважав) експедицію в джунглі Амазонії. І … зникає, доля його достеменно невідома й досі.

Він надихнув чисельних послідовників, які присвятили життя пошукам загубленого міста, пошукам слідів експедиції самого дослідника також. Один з них, американський журналіст Девід Гренн, вже в наші часи вирушив слідами Фосетта. Результатом стала стаття для “The New Yorker”, яка переросла в книгу. Право на її екранізацію, 2008, ще до видання книги, викупив Бред Пітт, який хотів зіграти головну роль. Та все ж Фосетта зіграв британець Чарлі Ханнем. Фільм (чудовий!) вийшов 2016, це швидше романтична драма про життя видатної людини та її пошуки мрії, ніж пригодницький фільм.

Правота Персі Фосетта була підтверджена лише в наш час. Там, де й було зазначено в давніх португальських рукописах 1753, саме там, де й шукав дослідник кілька років тому археолог Майкл Хекенбергер знайшов залишки давнього мегаполіса індіанців Кухікугу, що складався з окремих поселень, зв’язаних в систему. Вони займались сільським господарством, розводили в штучних ставках рибу, виготовляли кераміку. Розквіт цієї цивілізації був приблизно 1500 років тому.

Тут Майк Хекенбергер розкопав мережу стародавніх міст, сіл і доріг, яка колись підтримувала життя населенню, що в 20 разів перевищує нинішнє. Хвороби, принесені європейськими колоністами, знищили індіанців і давні поселення, поля і сади заросли лісом. Багате біологічне різноманіття в регіоні носить сліди людського втручання. Застосовуючи різні варіанти землекористування, збагачення грунтів і довгі цикли сівозмін, ця цивілізація процвітала на неродючій амазонській землі.

Отакий от сьогодні клубок таємниць та їх розгадки (жаль, не всіх).

А я, традиційно, хочу подякувати читачам моїх Блоги про монети та Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше — на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.

Далі буде!

Не перемикайтесь!