Домой Экономика Актуальним для країни є питання модернізації Основного Закону, а не питання зміни...

Актуальним для країни є питання модернізації Основного Закону, а не питання зміни форми держави — Кравчук

96

Днями Президент України Віктор Янукович підписав Указ «Питання формування та організації діяльності Конституційної Асамблеї», в якому схвалив Концепцію формування та організації діяльності Конституційної Асамблеї (КА) та підтримав запропонований Науково-експертною групою з підготовки Асамблеї порядок формування персонального складу КА.

Агентство УКРІНФОРМ звернулося до першого Президента України, голови цієї групи Леоніда Макаровича Кравчука з проханням прокоментувати ситуацію навколо можливих конституційних змін.

— Леоніде Макаровичу, Указ Президента щодо Конституційної Асамблеї сколихнув український політикум. У ЗМІ вже пролунали неоднозначні заяви політиків, експертів та громадських діячів як щодо самої ідеї Конституційної Асамблеї, так і щодо суті можливих майбутніх конституційних змін. Деякі політики навідріз відмовилися брати участь у КА, а дехто звинуватив Президента України у спробі «під себе» змінити Основний Закон. Як Ви оцінюєте ці заяви, чи є в них раціональне зерно?

— Добре, що є така зацікавлена реакція на Указ Президента щодо Конституційної Асамблеї. Правда, вона засвідчила, що у нашому політикумі існує брак розуміння специфіки конституційного процесу. Основною вадою більшості з них є те, що критикують не читаючи! Мало аргументів і багато різного роду необгрунтованих підозр. Чимало вигаданого.

Дехто вважає, що Президент не мав права утворювати Конституційну Асамблею, що для розробки змін до Конституції має запрацювати інститут установчих конституційних зборів. При цьому забувають про те, що установчі конституційні збори скликаються у разі повної кардинальної зміни основ державності в країні.

Сьогодні актуальним для країни є питання модернізації Основного Закону, а не питання зміни форми держави. Адже, зверніть увагу, ніхто не заперечує необхідність приведення положень Конституції до наявних суспільних реалій, необхідність конституційного забезпечення прогресивного розвитку суспільних відносин. Ось лише один приклад: більшість політиків каже, що для глибоких реформ всієї правоохоронної системи (а вони дуже потрібні) необхідно внести відповідні зміни до Конституції. Чому ж не взяти участі у цій роботі? В основі якісного опрацювання загальнодержавних суспільно-важливих питань має бути інститут широкої дискусії та фахової роботи. Вплив політичної кон’юнктури, на мою думку, у даному питанні має бути відсутнім, або ж мінімальним.

Таким інститутом є розроблена Науково-експертною групою модель Конституційної Асамблеї, над якою працювали представники наукової еліти країни. При цьому науковці врахували всі напрацювання та рекомендації Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія). До речі Венеціанська Комісія, про яку деякі політики згадують досить вибірково за умови наявності політичних дивідендів, схвалила ініціативу Президента та Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права щодо створення Конституційної Асамблеї з метою започаткування конституційної реформи.

Ніхто і ніколи, і перш за все, Президент України В. Янукович не говорив, що Конституційна Асамблея буде вносити зміни до Основного Закону. Це повноваження виключно парламенту України. Ми будемо суворо дотримуватися закону.

Сьогодні Указом Президента затверджено Концепцію формування та організації діяльності Конституційної Асамблеї та підтримано запропонований Науково-експертною групою з підготовки Конституційної Асамблеї порядок формування її персонального складу.

До речі, жодного слова про те, що Конституційна Асамблея «вже сформована» чи «існує готовий текст нової редакції Основного Закону», в указі ви не знайдете. Це просто суперечить логіці процесу конституційної реформи.

— Чому ж тоді виникла така реакція у деяких політиків?

— Відповідь лежить на поверхні. Одні критикують ідею Конституційної Асамблеї тому, що не знають, що це таке. І як це буває досить часто, самі не читали Указу Президента, а лише щось чули про таку собі ідею зміни Конституції. Інші — тому, що це ідея В. Януковича.

Не варто також забувати, що нинішній 2012 рік — рік парламентських виборів. Політичні сили і не тільки, намагаються самоствердитися на критиці провладної команди, дошкульно вдарити, щоб отримати політичні дивіденди. Це простий і найменш затратний шлях. Така вже логіка виборчих перегонів.

Водночас у даному випадку першочерговим має бути суспільна необхідність конституційних змін. Про наявність такої необхідності говорять як міжнародні експерти, так і сьогоднішні критики ініціативи Президента України, ідеї Конституційної Асамблеї. Можливо я повторюся, але конституційна реформа — справа стратегічного значення, яка потребує фахового правового підходу, врахування власного досвіду конституційного транзиту, знання світового досвіду конституціоналізму. Тут мають бути зацікавлені і влада, і опозиція. А критика повинна бути конструктивною.

Деякі скептики закидають нам те, що Президент В. Янукович реанімує Національну конституційну раду, яка існувала при минулому політичному керівництві. Але маємо визнати, що в умовах відсутності належної правової культури та політичної відповідальності, політичний егоїзм тогочасної влади і опозиції, з одного боку, а з іншого — недостатня політична воля і наполегливість Президента не дали реалізуватися ідеї конституційної реформи. Та й взялися за реформу уже напередодні президентських виборів. Пізно.

Хочу нагадати, що у сучасній історії парламентаризму України в останні декілька років, як мінімум, двічі порушувалось питання про створення Конституційної Асамблеї. У березні 2008 року депутати Т. Стецьків, В. Стретович та М. Томенко вже вносили законопроект про процедуру підготовки нової редакції Конституції України, яким передбачалося створення Конституційної Асамблеї як установчої влади. Тоді цей законопроект повернули авторам на доопрацювання.

До слова, А. Яценюк, який є зараз супротивником утвореної Асамблеї, на початку 2011 року вніс проект Постанови Верховної Ради України «Про утворення Національної Конституційної Асамблеї». Пропонувалося на Національну Конституційну Асамблею покласти повноваження з підготовки концепції оновлення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні та проекту нової редакції Конституції України. Тоді Арсеній Петрович також пропонував «головну скрипку» віддати науковцям, а не політикам. Я підтримую, Арсенію Петровичу, цю Вашу ідею і вона буде максимально реалізована в персональному складі Асамблеї. Долучайтесь. Ви цікавий співрозмовник. Із власного політичного досвіду Вам скажу: найлегше піти, грюкнути дверима. Мистецтво в тому, щоб використати будь-яку можливість заради стратегічних інтересів України.

— Який буде алгоритм організації та проведення Конституційної Асамблеї?

— Сьогодні ще не розглянуте перше питання порядку денного — питання формування Конституційної Асамблеї. Указом визначено порядок формування, тепер його потрібно реалізувати на практиці. Є розуміння, що це треба зробити відкинувши будь-які політичні амбіції, та усвідомивши те, що кожен політик в першу чергу має бути громадянином. На мою думку, усвідомлення цього і є рушійною силою розвитку будь-якої країни.

Після формування персонального складу Конституційної Асамблеї можна буде предметно говорити про наступні кроки. Безумовно, основними принципами організації діяльності, на яких базується Указ Президента України, є прозорість, відкритість та гласність.

— Як запропонована модель Конституційної Асамблеї вписується у світову практику конституціоналізму?

— Як правило, Конституційна Асамблея є дорадчим органом, який лише розробляє текст конституції чи зміни до неї. Сам же акт прийняття документа перебуває в компетенції парламенту або виноситься на референдум. Якщо звернутися до світової практики, то Конституція IV Республіки Франції 1946 року була розроблена установчими зборами й схвалена всенародним голосуванням (референдумом).

Цікавим є досвід Конституційної Асамблеї в ПАР. Всі засідання КА і її структур були відкриті для громадськості, а всі матеріали, включно з протоколами, доповідями та пропозиціями, можна було прочитати в Інтернеті.

З позицій власного досвіду, можу сказати, що у Президента України є сприятливі умови для запуску конституційної модернізації, він демонструє необхідну для цього політичну волю. Гадаю, що і парламент має демонструвати саме такий підхід. Тому, я вважаю, ідея створення Конституційної Асамблеї заслуговує всебічного обговорення і підтримки.

Запропонована модель КА — це не просто дорадчий орган при Президентові, а майданчик для широкої громадської дискусії, де на різних рівнях братимуть участь: а) влада і опозиція; б) політичні партії (парламентські і позапарламентські); в) громадські організації та експертне співтовариство.

Конституційна Асамблея має ставити перед собою амбіційні завдання не обмежуватися змінами до Конституції. За нинішніх умов доцільно забезпечити удосконалення (зміни) окремих положень (розділів) Основного Закону держави з подальшим їх розвитком шляхом ухвалення відповідних законів, інших законодавчих актів і, безумовно, якісне впровадження прийнятих новел на практиці. Тут ціле поле для роботи. Було б бажання.

Закликаю всі політичні сили, всіх, кому не байдужа доля України, до зацікавленої конструктивної роботи над конституційною реформою. Спробуємо перенести суперечки (а це добре, що вони є) на конституційне поле і втілити їх в конкретні конституційні норми.

УКРІНФОРМ. 1 лютого 2012 року