Домой Культура Таємничий скарб: кожному своє

Таємничий скарб: кожному своє

24

Олександр НИКИФОРЧАК

Часто пошуки скарбу стають важливішими навіть за сам факт їх знайдення. Важлива не синиця в руках, важливий журавель в небі. Мрія та погоня за нею — це вже приз, досягнена мета тьмяніє, втрачає блиск та принаду таємничості. Таємницю скарбу Ліми було розкрито, сьогодні розвіються всі димові завіси, буде зірвано вся покрови з таємниці, але хто виграв (і чи виграв?) з цього. Про це трішки, в супроводі https://youtu.be/vTmAo7_VyN8 для настрою, поміркуймо.

Виграші різні бувають. Після своєї третьої спроби відшукати скарб Ліми англієць Альберт Едвардс сказав репортерам:

“Я радий хоча б тому, що живим залишився. Бо далеко не всім тав пощастило.”

Та й репортери теж на повну використали ситуацію: людина завжди падка на сенсації і з розголосом таємниці й інтерес до неї зростав — якщо не самим бути в гущі подій, то бути “співучасником”, стежачи за перипетіями пошуків у репортажах теж непогано. Тиражі газет росли.

Не погрішу проти істини твердженням, що найбільше виграли не різного штибу авантюристи-шукачі, а торговці спорядженням для їх експедицій, продавці “карт Томпсона” теж погріли руки: копій було як мовиться на будь-який смак, кожна з них якнайсправжніша.

Нюанс про карту капітана Томпсона (першу) та щоденник штурмана “Доброї Мері”: що вони там малювали та писали теж питання, що хотіли показати, а що приховати. Адже скарбовласники ховають його не для того, щоб потім хтось легко його відшукав.

Так само думав і американець Гаррі Різберг. Так, перехрестя — плавання “Доброї Мері”. Разом з істориками університету Ліми він вивчав архіви подій визвольної боротьби іспанських колоній в Південній Америці. І ніде вони не знайшли жодних письмових підтверджень, жодних наказів, навіть згадок про перевезення коштовностей в той період, про плавання славнозвісне англійського брига теж. Різберг відвідав і кафедральний собор Ліми, золота статуя Богоматері якого і була головною коштовністю скарбу Ліми. Статуя Мадонни стояла на своєму місці, за словами служителя вона ніколи з моменту спорудження собору не покидала його! Тобто ніякого скарбу Ліми ніколи не існувало, “Добра Мері” не возила коштовностей на острів Кокос. Ще раз: таємничого скарбу Ліми не існувало, це міф, вигадка!

Прикро? Не віриться? Як би не було жаль, але це так. Віце-консул Великобританії в столиці Перу провів ретельну перевірку обставин, пов’язаних зі скарбом Ліми. Було зібрано величезний матеріал на йогт прохання про тодішні обставини, дії повстанців та іспанської адміністрації. Але він лише чітко засвідчив: ніколи та ніяких коштовностей на острів Кокос не вивозилось, жодного коиабля тим паче за ними не відправлялось, ніякий фрегат не захоплював “Доброї Мері” та не використовував її команду в якості гірлянди на щоглах за піратство. Все, жодних сумнівів. Жодної надії…

Що робив капітан Томпсон та штурман Форбс, куди плавала “Добра Мері” — невідомо, чому вони потрапили до панамської в’язниці — теж. Але своєю вигадкою (навіщо, що хотіли приховати, чи просто “розпустили пір’я”?) вони дали початок величній мрії, пошукам таємниці, яка майже двісті років сяяла на небозводі і негідників-авантюристів, і мрійників романтиків!

Двісті років пошуків, п’ятсот експедицій — безрезультатних зрозуміло, багато загинуло в погоні за мрією, але більшість таки знайшли свій скарб, хай і не в золоті він, була ціль — велична, був шлях — він завжди чомусь вчить, не було сірості — яскравість життя була!

Хай міф, вигадка, мрія, але з мріями не варто розлучатись, навіть з нездійсненними! Вони кличуть за собою. Не розлучаймось і ми, ось тут  вона, мрія, вигадка, але чудова!

На цьому традиційно: хочу подякувати читачів моїх Блоги про монети та Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше — на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.

Далі буде!

Не перемикайтесь!