Домой Культура Таємничий скарб: апельсиновий фермер та автогонщик

Таємничий скарб: апельсиновий фермер та автогонщик

21

Олександр НИКИФОРЧАК

Пригоди, погоні, перестрілки, вся інша романтика — то лише приємний додаток, родзинка, що ж основне? Давайте розбиратись, як завше, під музичний акомпанемент https://youtu.be/5zLFlmvpqVU для ліпшого мізкування. Що ж все таки головне?

Скарбовласники, награбувавши (чи іншим подібним не менш благородним способом здобувши) багатства, щоб не тягати їх за собою, починають мізкувати: на який би депозит покласти кровне (крові зазвичай вдоста), нажите непосильним трудом абордажів та пограбувань. Банки — теж взірець чесності та порядності — чомусь тут на допомогу не приходять. Залишається одне — закопати на острові, бажано віддаленому та безлюдному (щоб якнайважче було знайти іншим порядним грабіжникам, піратам та просто авантюристам) острові. Як от наш — острів Кокос.

Сховали-закопали. Та це ще не все. Найменше, чого хочуть скарбовласники, так це того, щоб їх “заначку” могли знайти інші колеги-ловці фортуни.

Ми ж хочемо протилежного — відшукати розгадку таємниці. І оці “кішки-мишки і є тим основним: одні ховають, інші шукають.

Різними “боками ми заходили. Пробували потягнути за нову ниточку:Таємничий скарб: нащадок штурмана. Сьогодні, тягнучи за неї, крок за кроком, ми, хоч і помалу, але таки наближатимемось все ближче до розгадки таємниці.

Хоча не лише спадкоємці капітана Томпсона та штурмана Форбса пробували відшукати скарб, різні були “претенденти”, навіть уславлений чемпіон-автогонщик був. Такі люди люблять піар, як би ми зараз сказали. Він з пошуків скарбу шоу зробив.

Уславлений англійський автогонщик Малькольм Кемпбелл славу та піар (як би ми сказали) любив у будь-яких проявах. Якщо авантюристи-скарбошукачі в силу самої специфіки пошуку скарбів старались якомога менше “світитись”, прокручували свої оборудки тихцем, то цей любитель гострих відчуттів зробив усе навпаки. Закрадається думка, що чи не основним для нього був саме широкий розголос його походу за багатством та популярність, яку він несе.

Бо як інакше розуміти численні інтерв’ю, репортажі, що висвітлювали в пресі ледь не кожен його крок та кожне слово. Це підтверджує і тривалість його розпіарених скарбошукань. 1926 року він з помпою відплив з Англії. Пробув на острові Кокос місяць та повернувся ні з чим. Та чи шукав він їх взагалі, оті таємничі скарби? Можливо просто влаштував собі відпустку на тропічному острові, а висвітленння його епопеї в пресі саме й мало за мету якраз додати Малькольму Кемпбеллу популярності. Ще одна відволікаюча димова завіса нашої таємничої епопеї, хибний шлях в нікуди.

А що ж наш нащадок штурмана “Доброї Мері” американець Форбс? Він у 1950 вирушає на острів Кокос. Як вже було сказано попереднього блогу до задачі він поставився відповідально. Знайти скарб, закопаний на острові його пра…дідом стало його ідеєю фікс.

Він п’ять разів навідувався на острів Кокос, ретельно копав та обстежував усі ймовірні та неймовірні місця.

Але скарбу він не знайшов. Не судилось. Може правильно вчинив його далекий предок-штурман, що забув, викинув з голови таємничий скарб Ліми? Може він не для Форбсів призначений провидінням (чи нечистою силою)? Може їм цей журавель в небі не дасться, може їм краще синиця в руках — апельсинова ферма? Хай не казкове багатство, але таки достаток?

Теж вважаєте, що скарб Ліми не про Форбсів, не по зубах для них? Так, пошуки скарбу нашим апельсиновим фермером таки справді ще один шлях в нікуди. Як і сказано вище, скарб скарбовласники сховали пречудово, без банків обійшлись.

Але і скарбошукачі теж не простаки. Їм на допомогу прийде сучасна наука. Ми ще згадаємо про нащадків штурмана Форбса. І про банани згадаємо. І про Біле місто Мавпячого бога, череп, лазер теж згадаємо. До чого це все в наших пошуках? Таємниці та загадки люблять переплітатись — задля нової таємничості та загадковості. Вони зайвими не бувають — тут, в пошуках Таємничого скарбу. Це головне!

Та про це… Так, ви вже знаєте — наступного разу, на новому витку нашої чудово-неймовірної епопеї.

Я ж,  як завжди,  завершу традиційно: хочу подякувати читачів моїх Блоги про монети та Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше — на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію та YouTube КаналМонетБлогера.

Далі буде!

Не перемикайтесь!