Домой Топ Новости ЗАКОНОПРОЕКТ 7466: ФІКСАЦІЯ КОРУПЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ ЧЕРЕЗ ПОРУШЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРАКТИК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

ЗАКОНОПРОЕКТ 7466: ФІКСАЦІЯ КОРУПЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ ЧЕРЕЗ ПОРУШЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРАКТИК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

120

Віталій КУЛИК, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства

Артур ЛІ, голова Київської професійної спілки «Майстри Екрану»

За оцінками Світового банку, вже наприкінці ХХ сторіччя фізичний капітал економіки розвинутих країн становив в середньому лише 16% загального обсягу багатства країн, природний — 20%, а людський капітал — 64%. У таких країнах, як Японія і Німеччина, частка людського капіталу становила до 80% національного багатства. Але на сьогоднішній день в Україні ситуація з інтелектуальною власністю не лише не наближається до ідеалу, а й навіть ризикує значно погіршитись через законопроект 7466.

Законопроект 7466 «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» розроблений всупереч інтересам національної економіки. Зміст існування європейської економічно-правової моделі охорони прав інтелектуальної власності та діяльності організацій колективного менеджменту в ЄС, полягає у тому, щоб вилучити з усього внутрішнього ринку авторських і суміжних прав від 15% до 35% коштів на користь суб’єктів авторського права і суміжних прав через організації колективного управління.

Під гаслом «на розвиток авторів і виконавців» незапитані та неідентифіковані винагороди в Європі спрямовуються в національні виробництва, тобто, інвестуються у власну економіку на створення ВНП на умовах безвідсоткового кредиту. Незапитані та неідентифіковані винагороди є основними джерелами фінансування національних культурних галузей в державах ЄС, тобто створення того самого національного кінематографу, літератури, про необхідність чого так модно говорити сьогодні в Україні.

У Франції тільки двома організаціями SACEM та SDRM у 2003 р. було зібрано і розподілено 1 058 407 488 євро. За досвідом європейських організацій від 40% до 60% зібраних винагород завжди є не ідентифікованими та незапитаними. Окремо слід зазначити, що платники роялті не несуть збитків від цих виплат, оскільки роялті входить до складу валових витрат, з яких не стягується ПДВ, податок на прибуток і т.д., тож за документами бухгалтерської звітності, у платника зменшується база оподаткування.

Для реалізації цієї економічно-правової конструкції пріоритет в державах ЄС надається національним організаціям колективного менеджменту, що представляють національних, первинних авторів і виконавців. Це необхідно для утримання в національному економічному просторі якомога більшої кількісті незапитаних та неідентифікованих винагород. Чим більше таких винагород залишається в країні – тим більшим є розмір внутрішніх інвестицій на власне виробництво творів і виконань, що, в свою чергу, сприяє створенню нематеріальних активів, ВНП, робочих місць.

В Україні ч.2 ст.36 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» встановила ієрархію (порядок черговості) отримання винагород за використання об’єктів авторського права і суміжних прав. Згаданими нормами чинного законодавства України, Угоди про асоціацію України з ЄС, Бернською конвенцією, Угодою TRIPS передбачено такий порядок отримання винагород: першими її мають отримати автори, другими — виконавці за умови дотримання ними прав авторів, третіми — виробники фонограм та фільмів за умовою дотримання ними прав авторів і виконавців.

Законопроектом ігноруються згадана ієрархія (пріоритет національних суб’єктів), а перевага надається тій організації, яка вже здійснює свою діяльність в певному напрямку впродовж двох років і «є більш суттєво репрезентативною», має більшу кількість «об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, що покриваються репертуаром даної організації;». Обман полягає в тому, що національні автори і виконавці ніколи не зможуть створити більше об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, ніж ті, що вже передані IFPI з усього світу об’єднанню підприємств «УМА» та об’єднанню підприємств «УЛМП».

Це позбавляє Україну можливості використати неідентифіковані винагороди, як фінансовий інструмент для створення робочих місць та фінансування культурних галузей. З такими нормами законопроект порушує ієрархію правовідносин творців інтелектуальної власності і знищує економічну модель ЄС, спрямовану на розвиток людського капіталу в Україні. Нематеріальні активи у основній масі є інтелектуальною власністю, яка створюється винахідниками, новаторами, авторами і виконавцями, людським капіталом.

Саме тому законопроектом доля незапитаних та неідентифікованих винагород свідомо відноситься виключно до компетенції загальних зборів, статутами можуть бути передбачені обмеження участі та права голосу члена організації, кожен член організації колективного управління має право призначити представника та делегувати йому право голосу (ст.7 Законопроекту). Порядок та умови передачі права голосу визначаються статутом або умовами членства організації колективного управління (ст.7 Законопроекту).

В законопроект від самого початку закладена корупційна складова, яка не дозволить національним членам цих організацій реалізувати своє право власності на свій розсуд, як це встановлено законом: «Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд» (ст.319 ЦКУ). Згадані норми відкривають шлях для маніпуляцій з визначенням «більшості» і дозволяють керівництву прийняти будь-яке потрібне їм рішення, адже верхівка подібних організацій отримає право представництва всіх іноземних голосів, що представляють переважну частку міжнародного музичного каталогу, яких завжди буде більше національних. Тільки власники мають право вирішити долю незапитаних та неідентифікованих винагород вказано ст.319 ЦКУ та ст.41 Конституції України.

Якщо це національні автори і виконавці, то у них в пріоритеті створення робочих місць з метою реалізації своїх творчих задумів і розвитку людського творчого потенціалу, а для представників іноземців – вивезення цих коштів з економічного простору України для власного використання.

Законопроектом фіксується ще одна корупційна складова у вигляді терміну «відеограма». Зміст терміну «відеограма» в ЗУ «Про авторське право і суміжні права» нічим не відрізняється від змісту терміну «аудіовізуальний твір», на чому акцентували увагу експерти з 2000 року.

Судді на свій власний розсуд, в залежності від власних уподобань чи інтересів в отриманні хабара, можуть визначати, який саме об’єкт використовувався — «відеограма» чи «аудіовізуальний твір», і, в залежності від обраного терміну, виносити рішення.

Жодна Директива ЄЕС, Бернська конвенція, Римська конвенція, Договір ВОІВ Про виконання і фонограми, Договір ВОІВ Про авторське право, Угода ТРІПС або інший міжнародний договір до якого Україна приєдналась і які є джерелом права згідно ЗУ «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» не захищають такий об’єкт, як «відеограма», навіть не містять терміну «відеограма». Перелічені джерела права захищають тільки твори, виконання, фонограми, програми організацій мовлення, телепередачі. Більш того — термін «відеограма» в Угоді про асоціацію України з ЄС відсутній.

Кому може бути вигідне настільки грубе порушення не лише загальноприйнятих європейських норм, а й вже існуючого українського законодавства? Розробка цього законопроекту, вочевидь, замовлена представниками ОП «УЛМП» та ОП «УМА».

Це прямо доводить сфера дії застосування цього законопроекту: «1) публічне виконання музичних творів з текстом і без тексту, включно із тими творами, що є частиною аудіовізуальних творів; 2) публічне сповіщення музичних творів з текстом і без тексту, включно із тими творами, що є частиною аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції;» (ст.14 законопроекту).

В нормах міжнародного і національного права винагороди за публічне виконання та публічне сповіщення музичних творів що є частиною аудіовізуальних творів з текстом і без тексту не існує. Існує винагорода за прокат фонограми або оригіналу чи копії фільму. Тому фахове співтовариство має небезпідставні підозри, що ця норма скоріш за все розроблена з метою легалізації незаконної діяльності ОП «УЛМП» та ОП «УМА», які сьогодні збирають винагороду за музику від прокату аудіовізуальних творів на телебаченні, в кафе, в барах, ресторанах і т. д.

Іншими словами, нескінченні апеляції до необхідності «підтримки національного культурного продукту» і заклики «підтримувати виконавців\авторів гривнею», що постійно озвучуються в тому числі ініціатором проекту, треба розуміти як заклик фінансувати ОП «УЛМП» та ОП «УМА», що позбавляє національних авторів і виконавців економічного фундаменту для створення нових продуктів і збільшення ВВП України.

Найголовнішою проблемою держави є той факт, що подібний документ, яким лобіюється знищення економічних інтересів держави, поданий Кабінетом Міністрів України. Цей факт свідчить про те, що Кабмін або не має достатніх професійних кадрів для розробки відповідних політик, або свідомо йде на створення корупційної схеми та піддається впливу лоббістів в інтересах іноземних виробників.

На жаль до сьогодні уряд навіть не усвідомив, що право інтелектуальної власності тільки відображає певну економічну модель. Будь-який закон не існує сам по собі, а захищає певні економічні інтереси. Достатньо відкрити підручника з основи економічної теорії, щоб з’ясувати, що «юридична форма, правова форма самі по собі з’явитись і існувати не можуть. Вони лише закріпляють реально існуюче чи потенційно можливе економічне явище». Це означає, що спочатку виникають економічні відносини або економічна необхідність, яка в подальшому закріплюється законом. Якщо фахівець з авторських і суміжних прав не має розуміння економічної моделі, яку захищає право, то його фахова підготовка не відповідає потребам сьогодення, або він свідомо працює на лобіста.

Виникає головне питання: Хто саме має нести відповідальність за таке брутальне порушення присяги державного службовця та присяги членів Кабінету Міністрів України, «дбати про добробут Українського народу» та «вірно служити народові України».

Хто понесе відповідальність за економічні наслідки Законопроекту 7466 «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»?