додому Економіка Чи хочемо життя по-європейськи?

Чи хочемо життя по-європейськи?

262

grabliДмитро Сагін

Присутність ідеї «європейськості» в українській політичній риториці для багатьох сил стала трампліном до парламенту. У 2004 році гасла демократизації України були одними з головних серед помаранчевих меседжів. Приїзд Солани та Валєнси додав аргументів демонстрантам не переступати рамки «ненасильницького спротиву» та слухати «польових командирів». Навіть, у моменти, коли на сцені поряд із лідерами спротиву з’являлися такі одіозні особи як Микола Азаров.

Перебіг розмов про Європу із розряду «порядку денного» до другорядних питань – річ тимчасова. Козир «Євро-2012» ще не є використаним на всю, а, отже, привид «європейського добробуту» блукає вітчизною.

Улюбленими темами «євроінтеграторів» є чесність влади на Заході, її порядність і підзвітність народові. За смачним фантиком, як це часто буває, ховається трохи інша реальність – європейські роботодавці так само не зацікавлені у профспілках, гроші, які, за часів загрози СРСР, йшли на соціальні виплати, йдуть на оборонну галузь, а світову економіку робить не «підкріплений золотим запасом рубль», а фондові «пухирі»: від інформаційної сфери до сфери послуг. З лусканням такого чергового «пухиря» весь світ має справу і наразі.

Отже, нагадаємо, які образи намагаються викликати в нас політиками гаслами «Європейська столиця», «європейський ремонт» тощо: добробут, чесність, відкритість… Спробуємо порівняти епізоди з життя кількох європейських міст, щоб показати: не все то золото, що блищить.

Багато для кого із українських водіїв актуальною є тема Великої Кільцевої зі своєю славою щодо жіноцтва легкої поведінки. Цікаво, що жителі чеського містечка Хомутов нині занепокоєні подібною проблемою у своєму місці. Як повідомляє Denik.cz, жителі міста встановлюють на дорогах плакати із зображенням жінки із черепом замість обличчя та написом «Тут СНІД і сифіліс». Ініціатором кампанії стала жінка, яку, за її словами, неодноразово плутали з повією. Відтепер містечко бореться за свій блиск, а поліції навіть надано право стягувати із працівниць любовної сфери штрафи у вигляді прикрас і мобільних телефонів. Як відомо, тіньовий сектор європейського ринку проституції є досить широким, і працевлаштовує щорічно тисячі наших співвітчизниць. Нагадаєм, що у липні 2009 року німецький заклад Pussy-Club пропонував «антикризову акцію»: за 70 євро клієнт міг «зняти» стільки повій, скільки бажав. За інформацією The Times, всередині місяця, коли виплачується заробітна плата, передбачено знижки для тих, хто приїхав на велосипеді чи громадському транспорті, працівників таксі та прибиральників сміття.

Цьогорічна президентська кампанія, як і п’ять років тому, використовує протиставлення бандита та народу. Європейська мафія – факт із яким рахуються. І західні бандити впливають на прийняття рішень не меншою мірою, ніж українські. Зокрема, не без сприяння Лакі Лучано, представника італійської мафії, спецслужбами США було організовано антифашистський спротив у Італії в період Другої світової. Європейці так само страждають від підробки алкоголю: у квітні 2009 року BBC звернулася до слухачів із інформацією про те, що у країнах ЄС, у тому числі Британії, під маркою дорогого французького вина продається дешевий продукт, що шипить. У листопаді минулого року прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі пообіцяв придушити авторів серіалу «Спрут» за «підрив іміджу країни». Проте це було озвучено в період чергового корупційного скандалу італійського голови уряду, який у 2008 році про лобіював закон про судовий імунітет вищих посадових осіб. Серед усього іншого, Берлусконі та сенаторові делл’Утрі закидалася участь у кривавих розборках у 1992-1993 роках.

Корупція в Європі також існує. Навіть у Швейцарії в 1994 році було розкрито хабарників серед ревізорів ресторанів і барів. Одному з них інкримінувалися хабарі на рівні 2 мільйонів доларів, також було притягнуто ше п’ять ревізорів зі складу уряду, що лобіювали деякі фірми під час держзакупівель. Зменшенню цифри рівня корупції сприяють закони щодо лобіювання, за якими, гроші можна перераховувати на фонди. Втім, чи виграє від такого кроку хтось, крім держави (яка стає «третім» у інтимному процесі хабара) – невідомо.

Багато хто в Києві не любить Леоніда Черновецького – за свавілля у прийнятті рішень, за «круте управління», за неможливість зняти його у процесі перевиборів (перемога у яких лише додає йому легітимності). Тут ми відійдемо від Європи і вдамося до прикладів зі США. Свого часу у Чикаго (США) був мер Річард Дейлі, який тримався при владі 20 років. Серед його указів – дозвіл поліції стріляти по учасниках масових непорядків (нагадаємо, що це саме був період боротьби афроамериканців за свої права) . Йому приписують афоризм: «Поліцейський знаходиться на своєму місці не для того, щоб створювати безпорядок, він знаходиться там, щоб підтримувати безпорядок. За весь період влади він мав більшість у міській раді, а у його електоральній команді було залучено надзвичайно велику кількість людей. Заради цікавості можна додати, що з 1989 року мером Чикаго став син нашого героя – Річард Дейлі-молодший.

Не будемо у цій статті розглядати ставлення західних європейців до нещодавно інтегрованих жителів Чехії, Польщі, Румунії та інших. А отже, в перспективі, змальованій нашими кандидатами, і до українських.

Українські громадяни давно сподіваються передати комусь владу над собою. Ще з часів, коли Мономаха просили прийти і правити. Справжня свобода і демократія породжується не вибором кандидата із про європейською програмою, а особистою участю в житті міста та країни. Для тих, хто, все-таки хоче заперечити мені, мовляв, у Європі все-таки краще, я раджу порівняти кількість антиурядових виступів у тій самій Німеччині із українською.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я