Домой Стратегия Енергетична Стратегія або, точніше, Енергетична Декларація України до 2035 року

Енергетична Стратегія або, точніше, Енергетична Декларація України до 2035 року

27

7 червня 2017 року в Комітеті Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки було презентовано і взято до відома проект Енергетичної стратегії України до 2035 року (далі – Стратегія).

Стратегію можна розглядати як довгостроковий, послідовний, конструктивний, раціональний, підкріплений ідеологією, стійкий до невизначеності умов середовища план, який супроводжується постійним аналізом та моніторингом в процесі його реалізації та спрямований з певною метою на досягнення успіху в кінцевому результаті. Чи відповідає представлений документ зазначеним вимогам, або це просто Декларація?

Міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор Насалик пообіцяв, що четвертий енергоблок Придніпровської ТЕС (паливо, що використовується на електростанції – антрацитове вугілля), яка є частиною енергетичної компанії ДТЕК, запрацює максимум до 1 грудня цього року.

Міністр також пообіцяв:

1) протягом 2-х років ми повністю відмовитися від антрацитового вугілля;

2) до 2020 року ми повністю перейдемо на власний видобуток  газу без імпорту;

3) ми будемо будувати хаб для експорту газу;

4) відбудеться корпоратизація Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» та інших підприємств галузі, щоб Міністерство не брало участі в їх управлінні, а виконувало свої політичні функції, а саме: формувало та забезпечувало реалізацію державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах;

5) надати робочій групі з розробки Стратегії копії господарських договорів про газорозподільні мережі.

6) завершити будівництво 3-го і 4-го блоків Хмельницької атомної електростанції.

Міністр відзначив:

1) ми завершили виконання Третього Енергопакету ЄС, що викликає певний сумнів;

2) ми умовно розділимо шахти на 2 типи:

а) ті, які мають промислові запаси і б) ті, які їх не мають, – їх буде ліквідовано;

3) підписано договір з китайською фірмою Сань, а також з іншою фірмою,  на придбання обладнання для шахт;

План (програма) дій по реалізації Стратегії буде формуватися експертами Керівного комітету.

На запитання, чи буде Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» розділятися (Основним елементом Третього Енергопакету ЄС є анбандлінг власності, що вимагає відокремлення видобувних та збутових підрозділів від транспортних магістралей)  для реалізації участі в Північному потоці, Міністр зазначив, що «Нафтогаз України» не входить до сфери управління  Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

За інформацією Міністра, у родовищах ми маємо 550 мільярдів кубометрів природного газу, але видобуваємо з них лише 2%; в газосховищах у нас тільки 32 мільярди кубічних метрів природного газу.

Міністр також зауважив, що вже все, крім Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль», приватизовано.

Стратегія містить масу суттєвих недоліків. Як-от:

1) Не враховує так звану схему Rotterdam+ на поставку вугілля (Міністр сказав, що він не має ніякого відношення до цього, так як це було зроблено незалежним Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг));

2) не містить розрахунків, включаючи, скільки коштує створення Відновлюваних джерел енергії, частку якої планується збільшити до 11%;

3) не враховує британський досвід, який радить не закривати шахти;

4) не розкриті перспективи транзиту природного газу після 2019 року. Міністр не знає відповіді на це питання в зв’язку з нестабільною ситуацією в країні, де, на його думку, наразі неможливо нічого точно передбачити і спланувати;

5) неможливо модернізувати та переоснастити теплові електростанції в терміни, визначені у Стратегії;

6) 80%  потужностей  атомної енергетики буде виведено до 2020 року.  Але план дій з цього відсутній;

7) нереально в установлені строки включити перший заміщуючий блок. Тому замість відмови від атомної енергетики необхідно розробити Програму продовження строків її експлуатації.

У Стратегії не достатньо розкриті також питання атомної енергетики, її майбутнього; питання первинної і вторинної енергії, де важливу роль відіграє, зокрема, акумуляторний принцип. В якості зразка можна взяти приклад Південної Кореї.

За словами присутнього на презентації проекту Стратегії  Заслуженого енергетика України, промова якого була  найбільш конкретною, атомні енергоблоки  не  слід виводити з експлуатації, а продовжити терміни їх експлуатації. Є професійна думка, що саме економічні, а не будь-які інші, фактори, простіше кажучи, світова конкуренція, витісняє Україну з ринку атомної енергетики.

Крім того, було відзначено, що планується, що Російський об’єднаний машинобудівний завод  продасть нам морально  застаріле устаткування  для 3-го і 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС. Тут доповідача дуже грубо непротокольно перервали. Як то кажуть, на найцікавішому місці…

Захід називався засіданням енергетичного комітету парламенту, але насправді це не було засіданням комітету парламенту, тому що  не було достатньо народних депутатів. Це була просто зустріч експертів. Напередодні проект Стратегії обговорювався в широкому колі фахівців протягом близько півроку. Зауваження та пропозиції багатьох з них було проігноровано і кінцевий варіант проекту Стратегії, винесений на презентацію в парламентський комітет, сильно відрізнявся від попередньо узгодженого спеціалістами.

Отже захід формально відбувся, висловитися всі активні учасники не встигли, чіткі відповіді на всі поставлені запитання отримані не були, але, разом з тим, всім бажаючим було запропоновано долучитися до доопрацювання проекту Стратегії шляхом надання письмових пропозицій до робочої групи.

Джерело — http://blog.liga.net